Провадження № 22-ц/803/10432/25 Справа № 182/5663/25 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник/позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Кобеляцька-Шаховал І.О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними банківських операцій та стягнення грошових коштів.
У вересні 2025року ОСОБА_1 подала в суд заяву про забезпечення позову, в якій вимагала вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі, карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами по рахунку № НОМЕР_1 , до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними банківських операцій та стягнення грошових коштів.
Існування таких вимог заявниця пов'язувала із тим, що предметом спору у даній справі є зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення за рахунок власних коштів суми неакцептованих платіжних операцій та підставою для звернення до суду стало здійснення відповідачем неакцептованих платіжних операцій з її кредитної картки. Зняття коштів відбулося внаслідок шахрайських дій, оскільки списання було поза її волею, не з її вини та за відсутності поінформованості про проведення банком операцій за її банківським рахунком.
Вказувала, що відразу після здійснення неакцептованих операцій вона повідомила банк про вчинення шахрайства та незаконне списання коштів, проте відповідач щомісяця здійснює списання відсотків за користування кредитними коштами з кредитної картки.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі, з карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами по рахунку № НОМЕР_1 , - до завершення розгляду справи по суті за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними банківських операцій та стягнення грошових коштів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявниці про можливість утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду є обґрунтованими, оскільки не вжиття таких заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
23 вересня 2025року АТ КБ «Приватбанк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025року.
В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування ухвали суду про забезпечення позову.
Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивачка жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову, суду не надала, необхідності вжиття заходів забезпечення позову не довела, а суд не встановив, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Скаржник вважав, що ухвала є необґрунтованою, суд прийняв ухвалу, ґрунтуючись на припущеннях та заявник вважав, що оскаржувана ухвала суду не містить правового обґрунтування вирішення даного питання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2025року справу призначено до судового розгляду на 25 листопада 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Як правову підставу для задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виснував, що не вжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим або ж ускладниться ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог чи перешкодить ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на пряму загрозу вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на нарахування відсотків, списування грошових коштів з будь-яких її розрахункових рахунків, що в свою чергу може перешкодити ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав майбутнього позивача у разі ухвалення судом рішення на його користь.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк посилався на те, що суд не встановив, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, у разі задоволення позову, проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги.
Судом встановлено, що предметом спору між сторонами є списання банком грошових коштів із рахунку ОСОБА_1 без її відома. Звертаючись до суду із позовом, позивачка вказувала, що з її картки невідомими особами було списано кредитні кошти, за фактом вчинення якого вона звернулась з повідомленням до відповідача та органів поліції.
Як вказує позивачка та підтверджує в апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк», банк постійно нараховує та списує з рахунків ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом на оспорювану нею заборгованість.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень іншим особам в їх правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вжитий захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.
Обраний захід забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони Банку здійснювати будь-які нарахування та стягнення за зобов'язаннями через відсутність волевиявлення позичальника на виникнення таких - є тимчасовим, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернулася до суду.
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги зміст позовних вимог ОСОБА_1 та оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв'язок, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний заявницею спосіб.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, безпідставність застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду, який їх обґрунтовано спростував.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025року.
Судді: