Справа № 206/679/24
Провадження № 1-кп/206/49/25
26.11.2025 м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №12023041700000706 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження №12023041700000706 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на строк 60 діб, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на даний час виникає необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з огляду на те, що ризики, які стали підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати дотепер, зокрема ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, у зв'язку з тим, що останній вчинив особливо тяжкий злочин проти життя особи є підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання або ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисник вказував, що заявлений ризик нічим не підтверджений, є надуманими. В свою чергу подали клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Захисник потерпілого та потерпілий в судове засідання не з'явились, потерпілий подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, знищення або створення будь-якої речі чи документу, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Як слідує з рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» суд повинен розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів щодо обвинуваченого. В рішенні «Прокопенко проти України» від 20.01.2011 ЄСПЛ зазначив, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов'язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою. ЄСПЛ у рішеннях «Ігнатов проти України» від 15.12.2016, «Наконечний та інші проти України» від 11.01.2018, «Міхайлов та інші проти України» від 11.01.2018 вказав, що, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотань про звільнення, національні суди здебільшого посилались на аналогічні підстави, наведені при його затриманні, та не додавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції. В пункті 33 Рішення Європейського Суду «W. Проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), ser.A, no.254, від 26.01.1993 зазначено, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою.(Рішення у справі «Томазі проти Франції» (Томаві v France), Ser A No 241-A, від 27.08.1992). А тому, наразі, посилання прокурора на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винним не може слугувати підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, враховуючи, що обвинувачений понад 2 роки перебуває під вартою, оскільки сама по собі, дана обставина, не може слугувати виправданням тривалого тримання під вартою особи.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта та з обставин, встановлених в судовому засіданні, обвинувачений має зареєстроване місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . По справі допитано усіх свідків, потерпілого, досліджені докази, однак суд очікує від ТУ ДБР у м. Полтаві рішення на наслідком виконання ухвали про проведення перевірки фактів, повідомлених ОСОБА_4 щодо застосування до нього недозволених методів досудового розслідування.
Відомостей про те, що обвинувачений готує вчинення інших кримінальних правопорушень суду не надано, а враховуючи строк його перебування під вартою - понад 2 роки, суд повинен розглянути можливість застосування іншого (альтернативного) запобіжного заходу щодо обвинуваченого, що узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ.
За таких обставин суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки обрання даного запобіжного заходу без належного обґрунтування буде неспівмірним меті цього заходу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовуються виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України. Однак, прокурор в судовому засіданні та в своєму клопотанні взагалі ніяк не обґрунтовує недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, вказане клопотання також дублює вже заявлене клопотання, текст клопотання взагалі залишається не змінним впродовж року.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, у зв'язку із чим, суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю за місцем його реєстрації, з покладанням на нього обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, що в свою чергу забезпечить належну поведінку обвинуваченого на час розгляду справи в суді, в зв'язку із чим, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою,про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 331, ст. 372 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - відмовити.
Клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням електронного засобу контролю, строком до 60 днів, починаючи з 26.11.2025 до 26.01.2026 включно та покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- цілодобово не залишати місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
- прибувати за кожним викликом до суду;
- не виїжджати за межі м. Дніпра без дозволу суду;
- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;
- за наявності паспорту для виїзду за межі України здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити термін дії зазначених процесуальних обов'язків протягом двох місяців з дня зміни запобіжного заходу, а саме з 26.11.2025.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти із залу суду, негайно.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, передати до виконання ГУНП в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .
Повний текст ухвали проголошено 26 листопада 2025 року о 17 год.20 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1