Справа № 203/8473/25
Провадження № 1-кс/0203/5157/2025
20 листопада 2025 року слідчий суддя Центральний районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 15 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025042110002452 з попередньою правовою кваліфікацією посягань за ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченково Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, українця, із середньою освітою 9 класів, який одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу за мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
20 листопада 2025 року під наглядом прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за проведенням цього досудового розслідування СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_4 , підозрюваного в тяжкому злочині за ознаками ч.1 ст. 263 КК України та в тяжкому військовому злочині за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України.
Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 20 листопада 2025 року о 10:15 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а також у разі повернення до розташування військової частини, підозрюваний може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині. Окрім цього, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується репутацією самого підозрюваного, який, будучи військовослужбовцем має доступ до будь-якого виду зброї, яку може застосувати під час тиску на свідків. Крім того, під важелем понесення відповідальності ОСОБА_4 , будучи діючим військовослужбовцем, у разі застосування іншого запобіжного заходу, може самовільно залишити місце несення служби та взагалі територію України, що у свою чергу утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого, тим що відсутні ризики його переховування, так як він весь час перебував за місцем мешкання у с. Шевченкове. Також вказав, що 15 жовтня 2025 року його відпустили у відпустку на 7 днів не офіційно та він повинен був повернутися до військової частини 22 жовтня 2025 року, однак 21 жовтня його дружина захворіла та потрапила до лікарні, а він залишився дома з дітьми, у зв'язку з чим не мав змоги повернутися своєчасно до військової частини. Просив застосувати до нього домашній арешт, так як дружина продовжує проходити лікування, а йому потрібно доглядати за дітьми.
Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби, а саме військової частини НОМЕР_1 , вчинене в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби, а також у носінні, придбанні вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжких злочинів, за найтяжчий з яких санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
20 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з'ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 15 жовтня 2025 року в денний час доби (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений) самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану) та усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив час на власний розсуд до 20 листопада 2025 року, що органом досудового розслідування кваліфіковано за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Окрім цього, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року за № 576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, у невстановлені органами досудового розслідування час та датою, але не пізніше 14 жовтня 2025 року, перебуваючи у невстановленому органами досудового розслідування місці, з невстановленого органами досудового розслідування джерела, за невстановленими під час досудового розслідування обставинами, знайшов наступні речі, а саме - предмет, схожий на корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням «1312 Т» та запал типу УЗРГМ з маркуванням «386-142-73» УЗПЧ 79-73, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на носіння та придбання знайдених ним предметів.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є вибуховою речовиною та вибуховим пристроєм, а також розуміючи, що він не має, передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, поклав їх до належного йому рюкзаку, здійснивши таким чином придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
Далі, ОСОБА_4 , 14 жовтня 2025 року (більш точний час під час досудового розслідування не було встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, що знаходились у належному йому рюкзаку, почав самостійно пересуватися по території міста Дніпра, здійснивши таким чином носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
14 жовтня 2025 року у період часу з 15:50 год. до 16:20 год. співробітниками Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на території Центрального автовокзалу, розташованого за адресою: м. Дніпро, Центральний район, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 10, у ОСОБА_4 виявлено та вилучено: запал, який відповідно до висновку експерта є - уніфікованим запалом ручних гранат модернізований типу УЗРГМ, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху; конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, який відповідно до висновку експерта є - спорядженим корпусом ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху при наявності засобу ініціювання, які ОСОБА_4 придбав та носив без передбаченого законом дозволу, що органом досудового розслідування кваліфіковано за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби та у носінні, придбанні вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу фактичними даними повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_4 , рапорту командира кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року, доповіді № 1643/17643 від 14 жовтня 2025 року за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем який перебуває на тимчасовому обліку військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 246 від 02 вересня 2025 року щодо зарахування ОСОБА_4 на продовольче забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , №258 від 14 вересня 2025 року щодо прийняття та тимчасового виконання посадових обов'язків, №290 від 16 жовтня 2025 року, акту службового розслідування, що сукупно з даними протоколів допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , електронного рапорту зареєстрованого в ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за №36415 від 14 жовтня 2025 року, заявою ОСОБА_4 про добровільну видачу корпусу гранати Ф-1 та запалу, протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2025 року, висновками експертів №СЕ-19/104-25/40482-ВТХ від 23 жовтня 2025 року та №СЕ-19/104-25/40480-ВТХ від 22 жовтня 2025 року, протоколами впізнання особи за фотознімками від 01 та 02 листопада 2025 року з додатками до них у вигляді довідок, протоколами допитів свідків, що викривають роль останнього у поставлених йому за вину злочинах.
Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст. 176 КПК України.
За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованих злочинів, а також обставин оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного зареєстрованого місця мешкання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, не виключає вказаного ризику і не переважає над обставинами суворості міри покарання, що загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі до 10 років, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи підозрюваного про перебування лише у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей через хворобу дружини слідчий суддя оцінює критично, оскільки жодних доказів таких обставин (зокрема тяжкої хвороби дружини) в судовому засіданні не надано.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі повернення ОСОБА_4 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які проходять з підозрюваним службу в одній військовій частині, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_2 до надання завідомо неправдивих показів.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби за мобілізацією може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, та, не маючи законних джерел доходів для існування, дійсно може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в яких підозрюється.
Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, в яких підозрюється, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування, тобто з 20 листопада 2025 року до 18 січня 2026 року, оскільки інший більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає з 01 січня 2025 року від 60 560 до 242 240 гривень.
Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов'язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 90840 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 15 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025042110002452 з попередньою правовою кваліфікацією посягань за ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 18 січня 2026 року.
Визначити строк дії ухвали до 18 січня 2026 року.
ОСОБА_4 , може бути звільнений під заставу 90840,00 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, тобто 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов'язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали - до 18 січня 2026 року:
- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
Роз'яснити підозрюваному його обов'язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою - заставодавцю, окрім його обов'язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов'язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.
Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов'язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 25 листопада 2025 року о 17:45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1