Справа № 203/6758/25
Провадження № 1-кс/0203/4188/2025
24 вересня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
представника власника майна (захисника) - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110002312 від 19.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
22.09.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся старший слідчий слідчого відділу Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110002312 від 19.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому слідчий просить суд:
- накласти арешт на визнаний речовим доказом транспортний засіб: автомобіль марки «TOYOTA», моделі «AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є ОСОБА_5 ; автомобіль направлений на спеціалізований майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Курсантська, 22;
- заборонити особам, у володінні, користуванні яких знаходиться транспортний засіб: автомобіль марки «TOYOTA», моделі «AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , відчуження, розпорядження та використання транспортного засобу.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що 19.09.2025 року о 13:10 год. в м.Дніпрі водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «TOYOTA AURIS», р.н. НОМЕР_1 , рухався по прибудинковій території в районі буд.69 по вул.Робочій, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала в нерухомому стані. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження: закритий перелом правої плечової кістки, закритий перелом кісток право гомілки.
Слідчий зазначив, що 19.09.2025 року ним було оглянуто та вилучено, відповідно до протоколу огляду місця події, за адресою: м.Дніпро, вул.Робоча, в районі буд. 69, автомобіль «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_3 , є ОСОБА_5 , номер мобільного телефону - НОМЕР_4 . Вилучений автомобіль направлено на спеціалізований майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Курсантська, 22. Автомобіль «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , відповідно до постанови слідчого від 19.09.2025 визнаний речовим доказом.
Враховуючи викладене, слідчий вважає, що накладення арешту на транспортний засіб «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , зумовлюється необхідністю збереження речових доказів та відповідає критеріям, зазначеним у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 22.09.2025 року, судову справу №203/6758/25, провадження №1-кс/0203/4188/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 23.09.2025 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 24.09.2025 року.
Слідчий у судове засідання не з'явився, у заяві просить суд розглядати клопотання про арешт майна за його відсутності, підтримав клопотання у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку представника власника майна, на підставі положень ст. 172 КПК України, розглянув клопотання за відсутності слідчого.
У судовому засіданні 24.09.2025 року представник власника майна (захисник) - адвокат ОСОБА_3 частково заперечував проти задоволення клопотання слідчого про арешт майна, зазначивши, що недоцільно забороняти користування автомобілем. Тому він просить суд залишити автомобіль в користуванні власника.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення захисника - адвокат ОСОБА_3 , вивчивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025042110002312 від 19.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.09.2025 року, слідчим було встановлено, що об'єктом огляду є автомобіль «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 19.09.2025 року, слідчим було визнано в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12025042110002312 від 19.09.2025 року транспортний засіб «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом та передано на зберігання на спеціалізований майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Також у ході судового розгляду справи судом були безпосередньо досліджені такі докази: витяг з ЄРДР, копії постанов, рапорту, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.09.2025 року, довідка з медичного закладу, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 19.09.2025 року.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частин 1, 2, 3, 4, 5, 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна допускається з метою забезпечення , зокрема, збереження речових доказів .
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частин 2, 3 статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частини 3 статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу , у разі скасування арешту.
Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частин 3, 4 статті 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Суд враховує і висновки Конституційного Суду України, який вказав, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року №2-рп/2016).
У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року №3-р(I)/2019 вказано, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів із забороною розпоряджатися майном, що включає правомочність власника майна його відчужувати.
Суд враховує те, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також того, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, у ході судового розгляду клопотання слідчого судом було встановлено, що матеріалами клопотання підтверджена наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час огляду місця події майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: транспортний засіб, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України, зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування. Оскільки у ході досудового розслідування слідчим було встановлено, що водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.
Водночас клопотання слідчого не підлягає задоволенню в частині вимоги про заборону одночасно користуватися майном та розпоряджатися ним або відчужувати його. Оскільки нормативної вимоги щодо одночасної заборони і розпоряджатися (відчужувати), і користуватися арештованим майном, зокрема, транспортним засобом, статті 170, 173 КПК України не містять.
Окрім того, відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому це не перешкоджає проведенню слідчим необхідних у кримінальному провадженні експертиз технічного стану транспортного засобу з метою встановлення істини та досягнення завдань кримінального провадження, після чого транспортний засіб підлягає поверненню власнику на відповідальне зберігання у його володіння та користування.
Тому з метою збереження речових доказів клопотання слідчого в частині накладення арешту на транспортний засіб шляхом заборони користуватися ним, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання слідчого про арешт майна з метою збереження речових доказів із забороною розпоряджатися вказаним майном, що включає і правомочність власника відчужувати майно, з поверненням транспортного засобу власнику на відповідальне зберігання.
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110002312 від 19.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 19.09.2025 року, з метою збереження речових доказів, а саме на:
- транспортний засіб - автомобіль марки TOYOTA, моделі AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , із забороною відчуження, розпорядження вказаним майном, повернувши його на відповідальне зберігання власнику.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та оголошено 26.09.2025 року о 16:05 годині..
Слідчий суддя ОСОБА_1