печерський районний суд міста києва
Справа № 752/12364/22
07 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні у кримінальному провадженні №22022101110000336, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_7 під вартою та клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_7 зміну запобіжного заходу, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №22022101110000336 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
До обвинуваченої ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 12.08.2025 продовжено до 10.10.2025 включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_7 під вартою на 60 діб. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності ґрунтується на тому, що ОСОБА_7 , маючи родичів та стійкі соціальні зв'язки на території держави агресора, на користь якої обвинувачена вчиняла державну зраду, може вдатися до переховування шляхом виїзду на територію держави-агресора Російської Федерації. Крім того, обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки серед оточення обвинуваченої є невстановлені співучасники злочину, яких вона може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. У разі застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачена, використовуючи мобільні додатки та пристрої, може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України або продовжити вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачується. Більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої. З урахуванням наведеного, просить продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. В обґрунтування клопотання посилався на відсутність та непідтвердження зазначених прокурором ризиків жодними доказами, недоведеність неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. В матеріалах клопотання відсутні будь-які заяви, повідомлення від осіб, або інші відомості про те, що обвинувачена впливає на свідків, оскільки з часу внесення відомостей до ЄРДР від 06.07.2022 до застосування запобіжного заходу обвинувачена жодного разу не впливала на свідків. Прокурором не надано жодних доказів того, що обвинувачена передавала будь-яку інформацію спецслужбам іноземних держав чи взагалі вступала в комунікацію з їх представниками. Незаконний перетин державного кордону та виїзд до тимчасово окупованих територій є об'єктивно неможливим в умовах воєнного стану. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення необґрунтований, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувалася, вину не визнає, має намір відстоювати свою позицію під час судового розгляду. Також просив звернути увагу на стан здоров'я ОСОБА_7 . Наполягав, що на сьогоднішній день, з урахуванням стану здоров'я обвинуваченої, відсутні обставини, визначені законом, для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Також наполягав на тому, що на сьогоднішній день, з урахуванням стану здоров'я обвинуваченої, відсутні обставини, визначені законом, для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Враховуючи вищенаведену сукупність обставин, зокрема, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачена ОСОБА_7 також заявила клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначила, що вже 3 роки перебуває під вартою, незважаючи на те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики відносно неї є припущенням та нічим не обґрунтовані. Сам по собі воєнний стан не може бути вагомою причиною настільки тривалого тримання під вартою. Посилання на ризик наявності в її оточенні невстановлених осіб, які мають відношення до справи, є тільки припущенням. Сторона обвинувачення намагається підкріпити особливу тяжкість обвинувачення наявністю родичів у Росії. Клопотанням ОСОБА_7 від 08.08.2024 було доведено суду, що у сторони обвинувачення немає гідних речових доказів згідно ст. 84 КПК України, суд переконався, що на вилучені під час обшуку речі не було накладено арешт, тому після спливу строку тимчасового вилучення майна, ОСОБА_7 наполягала на поверненні їй речей. Відтак зникли базові підстави щодо обрання запобіжного заходу, а саме речові докази, тому вилучені під час обшуку речі є очевидно недопустимими доказами. Після обстеження хірургом в СІЗО ОСОБА_7 поставлено діагноз «артроз правого колінного суглобу», рентген виявив у суглобовій сумці новоутворення, якого можна позбутися лише артроскопією. Також кардіограма показала початок кардіосклерозу. Вказала, що завжди була порядною людиною, ніколи не судима та не притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має 35 років безперервного офіційного трудового стажу та 10 років неофіційного, декілька вищих освіт, є членом Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України з 2001 року. Вчинити повторне кримінальне правопорушення не може, оскільки не вчиняла і першого. Від її дій ніхто не постраждав, ніякої винагороди не отримувала, натомість відбулося втручання в її особисте спілкування, її мати доведена до загибелі. Ризику втечі можна запобігти застосуванням домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю чи достатнім розміром застави. Також посилаючись на практику інших судів в аналогічних справах, зокрема, у справі № 367/4466/22, вказує, що після перебування під вартою протягом 3-х років, обвинуваченому за ч. 2 ст. 111 КК України, змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. Поміж іншого посилається на рішення ЄСПЛ від 03.04.2025 у справі за заявою № 40424/23 та вказує, що подібне тривале безальтернативне тримання під вартою визнано таким, що не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За 3 роки перебування під вартою зникли вже всі ризики спотворення доказів та можливості впливу на свідків. Ризик змови з «групою» є лише припущенням. Ризик втечі відсутній, з червня 2025 року до неї приходили з пропозицією піти на обмін до РФ, на що вона відмовилася, тому що в Україні ще не виконані всі обов'язки та невідкладні справи, потрібно вирішити питання по комунальних боргах, завершити ремонт у квартирі, зробити артроскопію. Вказала, що має самотню рідну тітку 90 років, якій допомагають всі інші родичі, та намір влаштуватися на роботу за останнім фахом. З огляду на викладене просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю або визначити розмір застави у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково дослідивши матеріали справи, письмові клопотання захисника та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу, доповнення до клопотання обвинуваченої, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу або ж його зміни на більш м'який запобіжний захід, суд приймає до уваги, що хоч обвинувачена і є раніше не судимою, однак на даний час обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що в контексті повномасштабної збройної агресії РФ свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій. Також, беручи до уваги і покарання, яке може бути призначене обвинуваченій, у разі визнання її винуватою, розвинуті та стабільні зв'язки з цивільним чоловіком в Криму, інкриміновані зв'язки із спецслужбами держави-агресора, суд дійшов висновку про продовження існування реального ризику, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучи неізольованою від суспільства в рамках лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду, насамперед на території Російської Федерації чи тимчасово окупованій території України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Навпаки, з ході проведення обшуку, що зафіксовано дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, підозрювана пояснювала про наявність в Криму чоловіка, який робив в квартирі ремонт та чекав, щоб вона до нього переїхала жити, натомість почався COVID-19, у зв'язку з чим закрили кордони, а потім війна. При цьому вказала, що її вина лише в тому, що вона не може виїхати. У телефоні ОСОБА_7 виявлено чимало російських номерів мобільних телефонів, зокрема її дочки, яка проживає в м. Смоленськ з чоловіком та дитиною (з якою обвинувачена вела переписки), сестри її загиблого брата з Петербурга, знайомого з Криму.
Вказаним підтверджуються зв'язки ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території України та території Російської Федерації, що свідчить про можливість останньої переховуватися на таких територіях. З огляду на викладене та твердження ОСОБА_7 про її заінтересованість у спілкуванні лише зі своїми родичами (заявляла при проведенні обшуку) та наміри остаточно виїхати до чоловіка в Крим, колегія суддів вважає ризик втечі та переховування актуальним.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, наразі повномасштабне вторгнення РФ в Україну продовжується, на теперішній час воєнний стан Указом Президента України від 15.04.2025 року №235/2025, затвердженим Законом №4356-ІХ від 16.04.2025, з 05 години 30 хвилин 09.05.2025 продовжено строком на 90 діб. З огляду на вказане суд переконаний щодо продовження існування ризику вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому вона обвинувачується. Зокрема, остання може безпосередньо чи із залученням інших осіб за допомогою мобільних додатків, вчиняти дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, і така діяльність загрожуватиме як життю та здоров'ю невизначеного кола осіб, так і безпеці держави в цілому.
Згідно обвинувачення, дії, в яких обвинувачується ОСОБА_7 (фотографування місць розташування військової техніки ЗСУ, блок постів Територіальної оборони України, об'єктів критичної інфраструктури, цивільних та військових об'єктів у м. Києві та Київській області та надсилання вказані знімки невстановленому громадянину України, який в подальшому передавав таку інформацію представникам спеціальних служб Російської Федерації) вона здійснювала в період з 02.03.2022 та по 26.06.2022, тобто протягом тривалого часу, поки її діяльність не була викрита.
Отже, твердження сторони захисту про нівелювання ризику продовження протиправної діяльності відсутністю судимостей є необґрунтованими, оскільки існування такого ризику та високий ступень ймовірності його реалізації підтверджується тривалістю інкримінованої протиправної діяльності, яка була припинена не добровільно, а внаслідок викриття правоохоронними органами.
Вказаним ризикам, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, ймовірності та вірогідності їх реалізації, не може запобігти будь-який інший, більш м'який запобіжний захід, оскільки навіть цілодобовий домашній арешт не зможе убезпечити обвинувачену від продовження протиправної діяльності за допомогою залучення інших осіб, із використанням мобільного зв'язку, мобільних додатків для листування.
Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують. Судом враховується вік обвинуваченої, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, дані про її соціальні зв'язки та спосіб життя, однак такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в умовах продовження збройної агресії РФ в Україні та продовження масованих обстрілів міста Києва.
Об'єктивних відомостей на підтвердження того, що стан здоров'я ОСОБА_7 перешкоджає її утриманню під вартою, в матеріалах немає та стороною захисту не надано. При цьому, доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_7 в період утримання під вартою критично погіршився та їй неможливо забезпечити надання належної медичної допомоги, стороною захисту суду не надано.
Поряд з тим, колегія суддів зауважує, що питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюється, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Так, згідно Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Сторона захисту в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу посилається на тривалість розгляду справи, проте така тривалість обумовлена поетапним заявленням стороною захисту клопотань. Так, 15.08.2024 судом закінчено дослідження доказів сторони обвинувачення, відтоді сторона захисту почергово заявляє клопотання у темпі та в порядку, які вважає необхідним, на що, безумовно, має право. Таким чином, суд всебічно сприяє стороні захисту у відстоюванні їхньої позиції та не допускає зволікань із розглядом провадження. При цьому, з урахуванням конкретних обставин провадження та процесуальної поведінки сторін, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку, та відповідає потребам забезпечення судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу, натомість вважає доведеним наявність підстав для продовження строку її тримання під вартою, оскільки, враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе дієво запобігти наявним в провадженні ризикам.
Посилання сторони захисту на визнання Рішенням Конституційного Суду України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 5 ст. 176 КК України (яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України), відповідають дійсності, безумовно враховуються судом та враховувалися раніше. Проте у даному випадку суд при продовженні обвинуваченій строку дії тримання під вартою виходить з наявності ймовірних ризиків та особи останньої, при цьому на положення ч. 5 ст. 176 КК України (яка виключена на підставі Закону № 2531-IX від 16.08.2022) не посилається.
Крім того, посилання ОСОБА_7 на доведення стороною захисту очевидної недопустимості доказів сторони обвинувачення є суб'єктивним баченням обвинуваченої, яке не може бути покладено в основу зміни запобіжного заходу, натомість докази судом досліджуються в ході судового розгляду, а оцінка ним надається в нарадчій кімнаті при постановленні вироку.
Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України.
При вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених цим Кодексом, в межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , суд враховує фактичні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку із нападом збройних сил Російської Федерації, в інтересах спецслужб якої ОСОБА_7 вчиняла, згідно обвинувачення, дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, високий ступінь ризику ухилення обвинуваченої від суду, з урахуванням в тому числі даних про особу обвинуваченої та її зв'язки на тимчасово окупованій території України та в державі-агресорі.
З урахуванням викладеного, суд при продовженні застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення щодо неї застави як альтернативного запобіжного заходу.
На підставі ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_7 зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити до 05 грудня 2025 року включно застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3