Справа № 526/2037/25 Номер провадження 22-ц/814/3950/25Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С.Б.
Суддів Обідіної О.І., Панченка О. О.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рой Інни Володимирівни
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року, ухваленого в місті Гадяч під головуванням судді Черкова В. Г.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати),
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивовано тим, що між ним та ТОВ «Агро-Край» з урахуванням додаткової угоди до договору оренди від 16.11.2015 укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,7466 га (рілля), кадастровий номер 5320483000:00:001:0588, що знаходиться на території Великобудищанської (до об'єднання - Книшівської) сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області.
Позивач - орендодавець у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши в строкове орендне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення.
Натомість відповідач - орендар, у порушення своїх зобов'язань не виплатив орендну плату відповідно до умов договорів оренди землі за 2023 рік.
На неодноразові звернення щодо сплати заборгованості по орендній платі, відповідач свої зобов'язання не виконав, мотивуючи тим, що в першу чергу орендна плата виплачується тим орендодавцям, які будуть продовжувати договори оренди землі.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0588, за 2023 рік з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат у загальному розмірі 7 125,72 грн, з них 5 491,48 грн - основний борг, 264,04 грн - 3% річних, 1 048,95 грн - інфляційні втрати, 321,25 грн - пеня, а також судові витрати по справі.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0588 за 2023 рік в загальному розмірі 6 247,22 грн, яка складається з: орендної плати у розмірі 4 814,45 грн, інфляційних втрат у розмірі 919,63 грн, 3% річних у розмірі 231,49 грн, пеня у розмірі 281,65 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 065,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього - 4 065,86 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку по сплаті орендної плати та наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості та інших виплат, передбачених чинним законодавством.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Рой І. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції помилково мотивував своє рішення строком виплати оренди в кількості 320 днів замісить 365 днів, що призвело до невірного обрахунку розміру орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат, пені.
Вказує, що умовами укладеного договору визначено строк дії договору оренди землі - 7 повних років, також його додатково автоматично продовжено на 1 рік. При цьому договором передбачено період здійснення розрахунку орендаря з орендодавцем. Закінчення річного періоду за узгодженими сторонами умовами припадає саме на 16 листопада 2023 року, тобто в даному випадку таким періодом буде здійснення виплати в останній календарний рік дії договору, у зв'язку з чим орендна плата підлягає виплаті до 16 листопада кожного року за рік оренди.
Звертає увагу на те, що умови договору не містять порядку, розміру та форми здійснення виплати орендної плати за неповний календарний рік.
Наголошує, що той факт, що закінчення строку дії договору припадає на кінець сільськогосподарського року, тобто не на 31 грудня, а на 16 листопада, не звільняє орендаря від виконання обов'язку сплатити власнику земельної ділянки всю передбачену умовами договору орендну плату за календарний рік з листопада 2022 року по листопад 2023 року, а не лише її частину.
Додаткового зауважує, що ТОВ «Агро-Край» є стороною яка займалася підготовкою як договору оренди та додаткових угод до нього, так і спірних умов щодо орендної плати, тому тлумачення договору оренди та додаткових угод до нього повинно здійснюватися на користь орендодавця.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія Р3 № 666034 від 12 січня 2002 року, виданого Книшівською сільською радою на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Книшівської сільської ради від 10 жовтня 2001 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,750 га, яка розташована на території Книшівської сільської ради Гадяцького (нині - Миргородського) Полтавської області (а. с. 10).
16 листопада 2015 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Калина», як орендарем, було укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,7466 га (рілля), кадастровий номер: 5320483000:00:001:0588, строком на 7 років зі сплатою орендної плати у грошовій формі до 31 грудня поточного року у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2 842,38 грн (а. с. 11-14).
Пунктом 14 договору оренди землі сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Цього ж дня сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта оренди (а. с. 15).
У 2018 році, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, за згоди орендодавця ОСОБА_1 , право оренди вказаної земельної ділянки перейшло до нового орендаря - ТОВ «Агро-Край». Сторонами також було внесено зміни та викладено у новій редакції пункт 5 договору оренди землі в частині визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 68 217,08 грн та пункт 9 щодо розміру орендної плати, який погоджено сторонами у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки або 6 821,71 грн (а. с. 16).
Встановивши, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою за 2023 рік, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача у розмірі, встановленому договором, з урахуванням положень частини другої статті 625 ЦК України.
Разом з тим, суд дійшов помилкового висновку, що у 2023 році договір оренди землі діяв 320 днів та, відповідно, зменшив суму орендної плати, що не відповідає умовам укладеного договору та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно статті 1 Закону «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Аналогічна норма міститься у частині першій статті 93 ЗК України.
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України).
З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон № 1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.
Відповідно до статті 14 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час укладення спірного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частини перша та друга статті 15 Закону № 161-XIV у вказаній вище редакції).
Згідно статті 19 Закону № 161-XIV із змінами, внесеними згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) сформувала висновок щодо застосування норм права, згідно якого абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, зокрема, на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.
Беручи до уваги, що строк дії Договору оренди землі почав свій перебіг з дати його укладення (з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та підписання) - 16.11.2015, з цього часу у сторін виникли права та обов'язки, пов'язані з орендою спірної земельної ділянки.
Зокрема, за нормами статей 24, 25 Закону № 161-XIV у орендодавця виникло право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, якому кореспондується обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку протягом усього строку дії договору.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша-третя статті 21 Закону № 161-XIV).
Сторонами не заперечуються визначені у договорі оренди землі та додатковій угоді умови про те, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцю у грошовій формі на рахунок орендодавця або в іншій формі, погодженій сторонами, до 31 грудня поточного року, розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6 821,71 грн за рік оренди.
Такий розмір орендної плати погоджено сторонами за один календарний рік користування земельною ділянкою орендарем.
Строки виплати орендної плати не змінюють змісту договору щодо обов'язку орендаря сплатити орендодавцю орендну плату за користування земельною ділянкою за кожний календарний рік з дати укладення договору - 16.11.2015 у визначеному сторонами розмірі, у тому числі, за 2023 рік у розмірі 6 821,71 грн з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів фізичних осіб, що здійснюється орендарем, який відповідно до абзацу першого підпункту 170.1.1 пункту 170.1, пункту 170.1.4 статті 170, абзацу першого пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, як податковий агент платника податку - орендодавця, зобов'язаний оподаткувати такі доходи під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у спірних правовідносинах саме орендар є зобов'язаною особою (боржником) щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку орендодавцю у розмірі та на умовах, визначених договором оренди землі, та відповідно на нього покладається обов'язок доведення належного виконання такого зобов'язання, а у разі прострочення грошового зобов'язання настають правові наслідки, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача орендна плата за 2023 рік у повному розмірі, встановленому договором, а також індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, починаючи з 01.01.2024, оскільки встановлений сторонами граничний строк виплати орендної плати, тобто строк виконання зобов'язання орендарем, є 31 грудня поточного року, за який виплачується орендна плата.
У межах заявлених позовних вимог - по 23.06.2025 період прострочення відповідача становить 540 днів, тому на суму заборгованості, що її просить стягнути позивач без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів фізичних осіб - 5 491,48 грн, нараховується індекс інфляції у розмірі 1 055,44 грн (5491,48 x 1.19219633 - 5491,48), 3% річних в сумі 243,28 грн та 296,54 грн пені згідно пункту 14 Договору.
Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наданим сторонами доказам, неправильно застосував норми матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, зокрема, понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рой Інни Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0588 за 2023 рік у розмірі 5 491,48 грн, а також 243,28 грн - 3% річних, 1 055,44 грн - інфляційних втрат та 296,54 грн - пені на суму боргу без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів фізичних осіб.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 651,31 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. О. Панченко