Справа № 534/1067/24 Номер провадження 22-ц/814/3568/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
18 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Омельченка Євгена Володимировича
на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року, ухвалене суддею Комаровою Д.Ю.
по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У травні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 10.05.2019 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві. Також, усі основні умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить її підпис у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Паспорт продукту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Однак відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 31.03.2024 складає 17208 грн. 83 коп., з яких: 11188 грн. 74 коп. заборгованість за кредитом, 6020 грн. 09 коп. заборгованість за відсотками.
Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вищевказану заборгованість в судовому порядку.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.05.2019 у сумі 10458,79 грн. та судовий збір у сумі 1840,28 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема процентів, та постановлено до стягнення фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти, які нею не повернуті у добровільному порядку.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ «Акцент-Банк» Омельченко Є.В., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку своїм підписом підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитися із змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Відповідач за допомогою електронного підпису підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, зокрема строки та процентна ставка.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2019 року ОСОБА_2 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої своїм підписом погодилася на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що вона ознайомилася та згодна з умовами надання банківських послуг, екземпляр договору згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту https://a-bank.com.ua. Разом з цим зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку (а.с. 8).
У цій заяві-анкеті не зазначено ні про кредитний ліміт, ні вид картки, яку бажала отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, а містить лише анкетні дані відповідача.
В цей же день ОСОБА_2 електронним підписом підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якій міститься інформація щодо умов кредитування, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (а.с. 9).
Згідно довідки за картами ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня 2024 року та № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с. 18).
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 10 травня 2019 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 5000,00 грн., який в подальшому 17 січня 2022 року було збільшено до 13000,00 грн. (а.с. 19).
Згідно виписки по картці ОСОБА_1 користувалася наданим кредитом шляхом здійснення покупок, поповнення мобільного рахунку тощо. Загальна сума витрат за період з 10.05.2019-31.03.2024 становить 65710,18 грн., сума зарахувань - 49231,30 грн., комісія 648 грн. (а.с. 10-17).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 травня 2019 року станом на 31 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 17208,83 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 11188,74 грн., заборгованості за відсотками - 6020,09 грн. (а.с. 5-7).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки банком не доведено належними та допустимими доказами узгодження їх розміру з позичальником.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку позичальника ОСОБА_2 процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів користування кредитною карткою Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, в розділі «Умови та правила», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор може додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який 10.05.2019 підписаний відповідачем ОСОБА_2 в електронній формі.
Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.
Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлена з відсотками, які їй можуть бути нараховані.
Колегія суддів зауважує, що термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на вищевказані приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що інформація про умови кредитування, які вказані в паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019, натомість кредитний договір укладено 10.05.2019.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитом.
Оскільки, позивачем не надано доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача нарахованої банком заборгованості за відсотками.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підписана ОСОБА_2 , натомість звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , не надаючи при цьому належних та допустимих доказів зміни прізвища позичальника з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Інші доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Омельченка Євгена Володимировичазалишити без задоволення.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук