Житомирський апеляційний суд
Справа №276/985/24 Головуючий у 1-й інст. Бобер Д.О.
Категорія 62 Доповідач Талько О. Б.
16 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 276/985/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації, треті особи : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича, на рішення Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бобра Д.О.,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 25 вересня 2004 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб, який в подальшому розірвано рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року.
Під час перебування у шлюбі ними за спільні кошти було придбано транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб перебував у володінні і користуванні ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу він звертався до відповідачки з вимогою про сплату йому компенсації у розмірі вартості спірного автомобіля, однак така вимога була проігнорована.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , згідно з висновком автотоварознавчої експертизи; в порядку поділу майна подружжя визнати право приватної власності ОСОБА_2 на транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; в порядку поділу майна подружжя припинити його право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що окрім вказаного транспортного засобу, ними придбано ще й автомобіль марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ,.
У вересні 2022 року позивач повідомив її про те, що вирішив створити іншу сім'ю та після цього ним особисто було прийнято рішення щодо поділу набутих ними спільно вказаних транспортних засобів, а саме ОСОБА_1 забрав собі автомобіль марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , і розпорядився ним на свій розсуд, його подальша доля їй не відома, жодних коштів від продажу цього транспортного засобу вона не отримувала. Також зазначила, що після одруження і до вересня 2022 року вони з відповідачем проживали у її батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
За згодою ОСОБА_1 їй у власність перейшов транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . За таких обставин вона 04.01.2023 року вирішила переоформити автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , на свою племінницю ОСОБА_3 . Вважає, що всі вказані дії відбувались зі згоди позивача, так як на той час вони ще не були розлучені, оскільки рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами ухвалено 20.04.2023 року.
Таким чином, просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 у розмірі 107540 грн; в порядку поділу майна подружжя визнати право приватної власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; в порядку поділу майна подружжя припинити її право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .
Рішенням Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2024 року первісний позов задоволено.
В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , у розмірі 228255 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2082 грн. та витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 3820,32 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Цьома Р.А., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову та зустрічний позов задовольнити.
Зокрема, зазначає, що в період шлюбу сторонами було придбано не лише транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , а й транспортний засіб марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , який був зареєстрований на ОСОБА_1 07.03.2019 року.
У липні 2022 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що віддасть автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 на потреби ЗСУ.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що від нього завагітніла інша жінка і вони вирішили певний час пожити окремо. У подальшому ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд автомобілем марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 .
Так як спочатку він запевняв, що безкоштовно віддав даний автомобіль на потреби ЗСУ, але вже під час судового розгляду цивільної справи в суді було встановлено, що 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 автомобіль марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 . Таким чином, позивач продав спільний з відповідачкою автомобіль, а кошти витратив на свої потреби і потреби своєї нової родини. Відповідачка від продажу вказаного транспортного засобу ніяких коштів не отримувала.
Після одруження і до вересня 2022 року сторони проживали у батьків відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 , і коли позивач збирався створювати нову родину, то за спільною згодою з відповідачкою домовились, що у власність ОСОБА_2 переходить транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . За таких обставин відповідачка 04.01.2023 року вирішила переоформити автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на свою племінницю ОСОБА_3 . Переоформлення вказаного траспортного засобу відбувалось зі згоди позивача, так як на той час вони ще не були розлучені (рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами ухвалено 20.04.2023 року).
Тобто на час розірвання шлюбу між сторонами транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 належав іншій особі.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 у розмірі 107540 грн; 2) в порядку поділу майна подружжя визнати право приватної власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; 3) в порядку поділу майна подружжя припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на транспортний засіб марки Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3
Але ОСОБА_1 зазначав, що даний автомобіль за спільним рішенням подружжя було продано і за виручені кошти було придбано інший легковий автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований 22.07.2022 року на ОСОБА_2 . Значну частину коштів в сумі 88063, 03 гри за спільним рішенням було витрачено на медичні послуги за лікування ОСОБА_2 , в МЦ «Мати і дитина».
Вказані твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності і ОСОБА_1 , крім своїх слів, не надав жодного доказу на підтвердження того, що автомобіль Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 було продано за спільним рішенням подружжя, але суд взяв до уваги лише слова ОСОБА_1 .
Разом з цим суд не прийняв до уваги доводи відповідачки і ухвалюючи оскаржуване рішення, суд зазначив «як вказує ОСОБА_2 , автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 був спільною сумісною власністю подружжя, відчужений ОСОБА_1 без її згоди, а отримані останнім кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім ї.»
Проте, судом встановлено, що спірний автомобіль був відчужений відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 саме у період шлюбу та спільного проживання сторін, а ОСОБА_2 не надала доказів про те, що спірний транспортний засіб був відчужений без її згоди, та отримані ОСОБА_1 кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім'ї » Крім цього, суд вказав: «таким чином, належних та допустимих доказів щодо відсутності згоди ОСОБА_2 на укладення договору відчуження спірного автомобіля позивачкою за зустрічним позовом суду не надано, тому суд приходить до висновку, що відчуження автомобіля Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 у період спільного проживання сторін вчинено зі згоди ОСОБА_2 . Якщо така згода позивачки була відсутня і вона вважала, що її права цим були порушені, то відповідно вона мала право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом оскарження правочину щодо відчуження спірного рухомого майна з тих підстав, що майно відчужено без її згоди, проте до суду вона не зверталася.»
Для ОСОБА_2 вказане формулювання взагалі здається дивним, оскільки, як вона вже вказувала, автомобіль Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за усною домовленістю із позивачем залишався у її власності, відтак вона не претендувала на частку у автомобілі Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 . Саме позивач ОСОБА_1 звернувся першим до суду з вимогою поділу майна, знаючи, що його колишня дружина перебуває у скрутному матеріальному становище і тим більше, що він особисто розпорядився та продав автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 без відома відповідачки, а отримані кошти використав на свої потреби.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 25 вересня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року.
Під час перебування сторін у шлюбі, 7 березня 2019 року, на ім'я ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .
12 серпня 2022 року ОСОБА_1 видано довіреність ОСОБА_5 на управління і розпорядження автомобілем Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . 13 вересня 2022 року право власності на цей транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2022 року. У договорі купівлі-продажу зазначено, що ціна транспортного засобу за домовленістю між сторонами договору становить 95000 грн.
Судом першої інстанції також встановлено, що 22 липня 2022 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2022 року за 330000 грн.
4 січня 2023 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за 5000 грн, який 04.01.2023 року перереєстровано на ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/106-24/14663-АВ від 28.10.2024 року середня ринкова вартість автомобіля марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 станом на час проведення експертизи становить 456510 грн.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).
Аналіз змісту статті 60 СК України свідчить про те, що законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого ними у період шлюбу.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1 та 3 статті 61 СК України також визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною 1 статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
У частині 1 статті 69 СК України закріплене правило про те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( частина 1 статті 70 СК України).
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Отже, судом встановлено, що автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 був придбаний сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі та згідно зі статтею 60 СК України підлягає поділу за кожним по частці.
Крім того, судом встановлено, що автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , було відчужено відповідачем ОСОБА_2 у січні 2023 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин та спільного ведення господарства сторонами у вересні 2022 року, на користь своєї племінниці ОСОБА_3 без згоди позивача ОСОБА_6 (іншого співвласника) та не в інтересах сім'ї. Будь-яких належних та допустимих доказів про наявність згоди первісного позивача на відчуження вказаного автомобіля, зокрема шляхом його дарування ОСОБА_3 , відповідачем ОСОБА_2 суду не надано.
Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц висловив позицію, що вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи. А у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Оскільки автомобіль марки Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який є спільним сумісним майном колишнього подружжя, було відчужено відповідачем ОСОБА_2 без згоди чоловіка (іншого співвласника), суд на підставі досліджених доказів дійшов вірного висновку про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частини вказаного транспортного засобу у розмірі 228255 гривень, що відповідає вартості частини транспортного засобу на час розгляду справи судом згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/106-24/14663-АВ від 28.10.2024.
Суд також вірно зазначив про те, що оскільки судом за вимогою первісного позивача з відповідачки ОСОБА_2 стягується компенсація вартості частини транспортного засобу Audi А6, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який на час розгляду справи перебуває у власності третьої особи, то вимога позивача про визнання за відповідачем права власності на вказаний автомобіль і припинення права спільної сумісної власності, задоволенню не підлягає.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі та фактично проживали спільно однією сім'єю до вересня 2022 року.
Під час спільного проживання сторін відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 12.08.2022 року видано довіреність ОСОБА_5 на розпорядження належним йому транспортним засобом автомобілем Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , який 13.09.2022 року перереєстровано за договором купівлі-продажу на ОСОБА_4 , згідно договору вартість автомобіля становить 95 тис. грн.
Про наміри ОСОБА_1 відчужити зазначений автомобіль під час спільного проживання, зокрема, його передачу на потреби ЗСУ, ОСОБА_2 також підтвердила в судовому засіданні.
Крім того, судом встановлено, що у жовтні 2022 року сторони приймали спільне рішення щодо витрачання грошей на оплату медичних послуг у розмірі 88000 тис. грн, що визнається сторонами, а також підтверджується копією платіжного доручення від 24.10.2022 року.
Як вказує ОСОБА_2 , автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 був спільною сумісною власністю подружжя, відчужений ОСОБА_1 без її згоди, а отримані останнім кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім'ї.
Проте, судом встановлено, що спірний автомобіль був відчужений відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 саме у період шлюбу та спільного проживання сторін, а ОСОБА_2 не надала доказів про те, що спірний транспортний засіб був відчужений без її згоди, та отримані ОСОБА_1 кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім'ї.
Таким чином, належних та допустимих доказів щодо відсутності згоди ОСОБА_2 на укладення договору відчуження спірного автомобіля позивачем за зустрічним позовом суду не надано, тому суд прийшов до вірного висновку про те, що відчуження автомобіля Audi А6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , у період спільного проживання сторін вчинено зі згоди ОСОБА_2 . Якщо така згода позивача була відсутня і вона вважала, що її права цим були порушені, то відповідно вона мала право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом оскарження правочину щодо відчуження спірного рухомого майна з тих підстав, що майно відчужено без її згоди, проте, до суду вона не зверталася.
Отже, за наявності факту перебування сторін у шлюбі, ведення спільного господарства та відсутності доказів використання коштів від продажу спільного майна не в інтересах сім'ї, вважається, що укладений одним із подружжя договір був в інтересах сім'ї.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі №278/2482/21 (провадження №61-12736св22).
Таким чином, зустрічна позовна заява про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості автомобіля задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича, залишити без задоволення, а рішення Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 26 листопада 2025 року.