Справа № 161/12925/25 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.
Провадження № 22-ц/802/1191/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
26 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 103612989, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитор ТзОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти.
Позивач також зазначав, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 775,00 грн, з яких 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 11 925,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 850 грн - комісія.
28 травня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 103612989 від 01 лютого 2024 року.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103612989 від 01 лютого 2024 року в розмірі 17 775 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року у цій справі позов ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103612989 від 01 лютого 2024 року в загальному розмірі 11 100 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 512,72 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 26 листопада 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом. Судом також враховано, що кредитний договір був укладений після набрання чинності частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року), а тому максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом встановлено, що 01 лютого 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 103612989, який підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 932263 (а. с. 17 зворот).
За умовами кредитного договору відповідачу надано кредит на загальну суму 5 000,00 грн строком на 105 днів, починаючи з 01 лютого 2024 року, і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 16 травня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16 лютого 2024 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 16 травня 2024 року (останнього дня строку кредитування). Комісія за надання кредиту 850,00 грн, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 575,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10 350,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а. с. 10-15).
ТзОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжним дорученням № 81928038 від 01 лютого 2024 року на суму 5 000 грн (а. с. 19).
28 травня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т, за умовами якого ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 103612989 від 01 лютого 2024 року (а. с. 21-25).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 04 лютого 2025 року до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 17 775 грн, з яких 5 000 грн - залишок по тілу кредиту, 11 925 грн - залишок по відсотках, 850 грн - залишок по комісії (а. с. 32).
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (стаття 207 ЦК України).
За положеннями статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі - Закон).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У своїй постанові від 07 квітня 2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина 1-4 статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за укладеним кредитним договором.
Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитом.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення позову з огляду на таке.
Позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача у свою користь, крім тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 11 925 грн.
З наданої кредитодавцем ТзОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103612989 вбачається, що відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,10 % протягом пільгового періоду та 2,30 % протягом поточного періоду за кожен день користування кредитом за 105 днів з 02 лютого 2024 року по 16 травня 2024 року (а. с. 19 зворот, 20).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 01 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У справі, що переглядається, кредитний договір між позивачем і відповідачем був укладений 01 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача процентів за ставкою 1 % в день, що складає 5 250 грн (5 000 х 1 % х 105 днів = 5 250 грн).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 850 грн (а. с. 11).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Отже, відповідно до наведених положень зазначеного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту.
Враховуючи наведені норми, місцевий суд дійшов правильного висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки умовами договору передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів та стягнення з відповідача в користь позивача комісії в розмірі 850 грн.
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 11 100 грн заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді