головуючий суддя у першій інстанції: Зозуля Д.П.
26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10627/25 пров. № А/857/36788/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І. Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/10627/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів,-
20.06.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (далі по тексту ТОВ "ОТОТРАК") звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2025/000151;
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000015/2 від 12.03.2025р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Рівненська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОТРАК" (ТОВ "ОТОТРАК") зареєстроване як юридична особа 09.11.2018р.
Основні види діяльності за КВЕД: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт.
05.03.2024р. ТзОВ "ОТОТРАК" (Покупець) та Компанія NINGBO WOKA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD. from CHINA (Продавець) уклали Контракт № NW0503202415 (далі - Контракт № NW0503202415), предметом якого є продаж товару - автозапчастин та комплектуючих до них.
З метою митного оформлення товару, поставленого на виконання Контракту №NW0503202415, декларант подав до митного органу МД №25UA204020005545U8 від 11.03.2025р. з визначенням вартості товару за основним методом - ціною Контракту №NW0503202415 (графа 43 Код МВВ - 1).
До митної декларації з метою підтвердження митної вартості за першим методом її визначення додано такі документи: контракт № NW0503202415 від 05.03.2024, специфікація № WOKA2024101501 від 15.10.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) № WOKA2024101501 від 15.10.2024, рахунок-фактура (Commercial invoice) № WOKA2024101501 від 15.10.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 25С3302А6Е60/00002 від 24.01.2025, коносамент № HYSF2024121751 від 17.01.2025, автотранспортна накладна (CMR) № б.н. від 05.03.2025, супровідний документ ТІ (Dispatch note model Tl) № MRN 25PL322010NSАІQNJ8 від 05.03.2025, квитанція SWIFT № 636 від 22.01.2025, заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 22.01.2025, відвантажувальна специфікація № WOKA2024101501 від 15.10.2024, прайс-лист № б.н. з 01.10.2024 по 28.02.2025, договір про надання послуг митного брокера №19/12/19 від 19.12.2019, договір про перевезення №ОТ/34-67 від 27.12.2022, заявка № 619 від 02.01.2025 до договору про перевезення №ОТ/34-67 від 27.12.2022, рахунок на оплату за послуги перевезення № 2638 від 05.03.2025, довідка про транспортні витрати № 619 від 05.03.2025, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) № UA.PN.060.0668-25 від 11.03.2025 з Додатком № 1, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) № UA.PN.060.0669-25 від 11.03.2025 з Додатком № 1 та № 2, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) №.PN.060.0670-25 від 11.03.2025, висновок органу із оцінки відповідност ТОВ «НПП Міжнародні стандарти і системи» № 066/0182 від 11.03.2025, лист № 1103-2 від 11.03.2025, митна декларація країни відправлення №310120250519859733 від 10.01.2025.
12.03.2025р. за результатами розгляду поданих документів митний орган прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000015/2, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом.
Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення видно, що підставою для його прийняття слугували наступні обставини:
“I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2) подані до митного оформлення документи містять неточності:
- надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 22.01.2025р. № 636 належним чином не завірені;
- надана до митного оформлення копія митної декларація країни відправлення без перекладу;
- в рахунку на оплату про транспортні витрати від 05.03.2025р. №2638 зазначено вид послуги «оформлення Т1», однак до митного оформлення Т1 не надано.
Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товарів та включення до митної вартості товарів усіх належних складових з огляду на транспортування власними силами покупця.
II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями:
Товар №46 - МД від 29.10.2024р. № 24UA100350734288U8 - 5,42 USD/кг;
Товар №50 - МД від 07.11.2024р. № 24UA101020038869U0 - 5,76 USD/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1. відповідну бухгалтерську документацію продавця; 2. висновок експерта щодо вартісних та якісних характеристик товарів підготовлений відповідними експертними організаціями; 3. банківські платіжні документи; 4. копія митної декларації країни відправлення з перекладом.
Відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58 -ст.63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару №46 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 29.10.2024р. № 24UA100350734288U8 - 5,42 USD/кг.
Числове значення митної вартості товару №46 у валюті рахунку становить 4487,8142 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 185288,3849 грн.
Митну вартість товару №50 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 07.11.2024р. № 24UA101020038869U0 - 5,76 USD/кг.
Числове значення митної вартості товару №56 у валюті рахунку становить 155,52 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 6420,9542 грн.
Митний орган сформував Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000151 (далі - Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Причини відмови: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що до митного оформлення, позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару: контракт № NW0503202415 від 05.03.2024, специфікація № WOKA2024101501 від 15.10.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) № WOKA2024101501 від 15.10.2024, рахунок-фактура (Commercial invoice) № WOKA2024101501 від 15.10.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 25С3302А6Е60/00002 від 24.01.2025, коносамент № HYSF2024121751 від 17.01.2025, автотранспортна накладна (CMR) № б.н. від 05.03.2025, супровідний документ ТІ (Dispatch note model Tl) № MRN 25PL322010NSАІQNJ8 від 05.03.2025, квитанція SWIFT № 636 від 22.01.2025, заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 22.01.2025, відвантажувальна специфікація № WOKA2024101501 від 15.10.2024, прайс-лист № б.н. з 01.10.2024 по 28.02.2025, договір про надання послуг митного брокера №19/12/19 від 19.12.2019, договір про перевезення №ОТ/34-67 від 27.12.2022, заявка № 619 від 02.01.2025 до договору про перевезення №ОТ/34-67 від 27.12.2022, рахунок на оплату за послуги перевезення № 2638 від 05.03.2025, довідка про транспортні витрати № 619 від 05.03.2025, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) № UA.PN.060.0668-25 від 11.03.2025 з Додатком № 1, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) № UA.PN.060.0669-25 від 11.03.2025 з Додатком № 1 та № 2, сертифікат відповідності (Certificate of conformity) №.PN.060.0670-25 від 11.03.2025, висновок органу із оцінки відповідност ТОВ «НПП Міжнародні стандарти і системи» № 066/0182 від 11.03.2025, лист № 1103-2 від 11.03.2025, митна декларація країни відправлення №310120250519859733 від 10.01.2025.
Стосовно покликань апелянта, як в оскаржуваному рішенні так і в апеляційній скарзі на те, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 22.01.2025р. № 636 належним чином не завірені, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
З метою виконання взятих на себе зобов'язань, ТОВ "ОТОТРАК" здійснив оплату у розмірі 50252,23 доларів США, що підтверджується квитанцією SWIFT №636 від 22.01.2025р.
Вказана квитанція оформлена в електронному вигляді і за своєю формою та змістом відповідають вимогам Постанови Національного банку України від 28.07.2008р. № 216 “Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах».
Оплату за товар ТОВ "ОТОТРАК" здійснено через банківський сервіс “Інтернет-банкінг» зі свого рахунку, а тому електронна квитанція, яка містить обов'язкові реквізити електронного розрахункового документа, зокрема, платіжної інструкції в іноземній валюті, визначені положеннями вказаної Постанови №216, є документом, що підтверджує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку при проведенні платежу в системі банку та підписом уповноважених осіб банку вона не завіряється.
Квитанція містить дату виконання банківської операції та решту необхідних реквізитів електронного розрахункового документа, що використовуються в системах “клієнт-банк», “клієнт-Інтернет-банк», які визначаються договором між банком та клієнтом, а також містять відмітку про підпис таких платіжним документів платником за допомогою електронного підпису.
У наданій електронній квитанції SWIFT від 22.01.2025р. № 636 міститься покликання на контракт та інвойс, зазначено дату операції, суму операцій в доларах США та найменування банку відправника та банку отримувача.
Проведення оплати за поставлений товар також підтверджується заключною випискою по рахунку позивача за 22.01.2025р.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 12.03.2020р. у справі №804/6243/14, від 07.05.2020р. у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021р. у справі №380/842/20 зазначив, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Стосовно покликань митного органу «надана до митного оформлення копія митної декларація країни відправлення без перекладу» та вимоги надати «копію мутної декларація країни відправлення з перекладом», колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно до листа Державної митної служби України № 11/6-21-9576 від 05.12.2001р., Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну Територію України № 170/97-ВР від 03.04.1997 року» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.
Отже, у цьому випадку у порядку ст.254 МК України на ТОВ "ОТОТРАК" не був покладений обов'язок щодо надання перекладу на українську мову документу - копії митної декларації країни відправлення.
Крім того, згідно ч.2 ст.53 МК України до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію продавця законодавцем не включено. Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати виключно за умови, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, експортна митна декларація не є тим основним документом, на підставі якого встановлюється митна вартість товару.
Стосовно доводів апелянта про те, що «в рахунку на оплату про транспортні витрати від 05.03.2025р. №2638 зазначено вид послуги «оформлення Т1 », однак до митного оформлення Т1 не надано», колегія суддів зазначає наступне.
Так, Т1 (транзитна митна декларація) складається у випадках транзитного перетину варом кордону країн ЄС, заповнюється на імпортні товари, які транспортують від ного митного поста до іншого, в цьому випадку - транзитного перетину кордону республіки Польща і транзитного перевезення товару її територією.
Для підтвердження транспортних витрат на перевезення імпортованого товару позивач митному органу надав: Договір № ОТ734-67 від 27.12.2022р., укладений з експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВ АРДІНГ»; заявку № 619 від 02.01.2025р. до Договору ОТ/34-67 від 27.12.2022р.; рахунок на оплату № 2638 від 05.03.2025р. та Довідку про транспортні витрати № 619 від 05.03.2025р.
Разом із вказаними документами ТзОВ «Ототрак» подав супровідний документ ТІ (dispatch note model ТІ) № MRN25PL322010NSAIQNJ8 від 05.03.2025р.
Вказане підтверджується: листом декларанта № 1103-2 від 11.03.2025р.; відмовною митною декларацією № 25UA204020005545U8 від 11.03.2025р.; карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000151. Проте, митний орган безпідставно не взяв це до уваги.
Таким чином, надані ТОВ "ОТОТРАК" документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а тому у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Стосовно коригування митної вартості товарів на підставі МД: товар №46 - МД від 29.10.2024р. № 24UA100350734288U8 - 5,42 USD/кг; товар №50 - МД від 07.11.2024р. № 24UA101020038869U0 - 5,76 USD/кг, покликання на володіння митним органом інформацією щодо іншого цінового рівня товарів не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що саме по собі прирівняння митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв'язку із чим це може впливати й на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.
Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
В п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих ТОВ "ОТОТРАК" товарів митний орган у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Крім того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент та умови поставок).
Такі міркування узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.08.2018р. у справі №804/1755/17, від 25.05.2021р. у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020.
Тобто, в даному випадку вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні рішення митного органу не відповідають ні вимогам законності та обґрунтованості.
Наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021р. у справі №420/4820/19 наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.
Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.
Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов'язання декларанта надавати додаткові документи.
Покликання апелянта в оскаржуваному рішенні на інші митні декларації, за якими здійснене митне оформлення товарів за іншими ціновими показниками, не може бути підставою для коригування митної вартості заявлених позивачем товарів.
ч.1- ч.3 ст.57 МК України, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положеннями ст.59, ст.60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно ч.5, ч.6 ст.57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.59 і ст.60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що оскаржуване рішення №UA204020/2025/000015/2 від 12.03.2025р. не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Із ч.1-ч.3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
ч.1 ст.55 МК України, визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598).
Колегія суддів наголошує, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів ТОВ "ОТОТРАК" надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість митним органом, як суб'єктом владних повноважень жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16 та у постанові від 17.11.2022р. у справі №807/221/18, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З системного аналізу наведених норм МК України видно, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У даному випадку декларант надав митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.
Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.
Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.
Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом. Тому, оскаржувані Рішення №UA204020/2025/000015/2 від 12.03.2025р. та Картка відмови не відповідають критерію «обґрунтованості».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Апеляційний суд наголошує, що Рівненська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/10627/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель