Справа № 533/932/25
Провадження № 2/533/543/25
(за правилами спрощеного позовного провадження)
26 листопада 2025 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 жовтня 2025 року позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.02.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №25.02.2025-100000829.
Відповідно до договору кредитор зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 217 календарних днів, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, відповідач у встановлений договором строк борг не сплатив.
Станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 26560,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12400,00 грн - заборгованість по відсоткам; 720,00 грн - заборгованість по комісії; 1440,00 грн - заборгованість по додатковій комісії; 4000,00 грн - неустойка.
Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.07.2025, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги позивача визнає частково, а саме лише в частині стягнення тіла кредиту. Заперечує проти позовних вимог про стягнення з нього відсотків за користування кредитом в повному обсязі, оскільки є військовослужбовцем, а тому відповідно до чинного законодавства звільнений від сплати відсотків за користування кредитом.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.02.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25.02.2025-100000829.
ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №25.02.2025-100000829 пройдено ідентифікацію, шляхом використання Системи ВankID національного банку (а.с.13).
25.02.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «Е367» підписано:
- пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) (а.с.18-21);
- заявку кредитного договору №25.02.2025-100000829 (кредитної лінії), за умовами якої відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 217 дні, дата повернення кредиту - 29.09.2025. Процентна ставка Стандарт - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка Економ - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами в яких застосовується процентна ставка Стандарт. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної проценти ставки: 0,84% = (14560/8000)/217х100%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом та графіком платежів. Також вказана орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 22560,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 14560,00 грн. Неустойка: 120,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. У заявці зазначена інформація про клієнта банку та реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором 5366-39ХХ-ХХХХ-0000 (а.с.21-22);
- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №25.02.2025-100000829 (кредитної лінії), у якій зазначено, що позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору(оферту) невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №25.02.2025-100000829 від 25.02.2025, з якими він попередньо уважно ознайомився (а.с.22-23);
- інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , у якому вказані контактні номери телефонів позичальника, інформація про місце його роботи ВЧ НОМЕР_1 , контактні номери телефонів третіх (близьких) осіб (а.с.23 на звороті - 24).
Далі судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит в сумі 8000,00 грн, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «УПР», де зазначено, що на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було перераховано кошти платіжну картку клієнта: 25.02.2025 14:33:31 на суму 8000,00 грн, номер картки 5366391104210000, номер транзакції в системі iPay.ua - 663571490, призначення платежу: видача за договором кредиту №25.02.2025-100000829 (а.с. 14).
У порушення умов кредитного договору свої зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №25.02.2025-100000829 від 25.02.2025 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на день подання позову становить 26560 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12400,00 грн - заборгованість по відсоткам; 720,00 грн - заборгованість по комісії; 1440,00 грн - заборгованість по додатковій комісії; 4000,00 грн - неустойка, що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №25.02.2025-100000829 від 25.02.2025 (а.с.15).
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань перед позивачем за вищезазначеним договором позики, тому суд дійшов висновку, що позовна вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 8000,00 грн, за вказаним договором є законною та підлягає до задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками слід зазначити наступне.
Позивач за кредитним договором просить стягнути з відповідача 12400,00 грн - заборгованість за відсотками.
Судом встановлено, що 10.04.2019 відповідач був призваний на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується посвідченням, довідкою про проходження служби та довідкою про належність до захищеної категорії від 20.11.2025.
Положеннями п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний просить і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку 18.03.2014 року і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною
службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі № 18-112/48620 від 02 вересня 2014 року надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України № 322/2/7142 від 21 серпня 2014 року. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Отже, відповідно до вказаних норм права, за кредитними зобов'язаннями військовослужбовці від з початку і до закінчення особливого періоду, а резервісти та військовозобов'язані - від моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду мають такі пільги: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.
Враховуючи вище викладене, вказані позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 12400,00 грн, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач на момент укладення кредитного договору, мав статусу військовослужбовця і на нього розповсюджуються пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною четвертою ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником. Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).
З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 9% було визначено як плату за надання кредиту.
Крім того, п.9. договору сторони погодили нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720,00грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов'язані з наданням кредиту та обслуговуванням кредитної заборгованості, які повинні надаватись банком.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 4000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування неустойки, слід відмовити.
Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 29.10.2025 (день подання позову) за кредитним договором №25.02.2025-100000829 від 25.02.2025 в сумі 8000,00 грн.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 26560,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 8000,00 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру у сумі 729,64 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, буд.133-А, місто Київ, 01032) заборгованості за кредитним договором №25.02.2025-100000829 від 25.02.2025, станом на день подання позову 29.10.2025 в розмірі 8000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 729,64 грн.
Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана впродовж тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.М. Оксенюк