КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/4790/25
Провадження № 2/552/2223/25
25.11.2025 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Безугла А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання, суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання посилаючись на те, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початком масштабного вторгнення позивач з сім'єю виїхали до Литви. Між сторонами почали виникати конфлікти з різних побутових причин, відповідач почав погано ставитись до позивача, не приділяв достатньої уваги дитині, погрожує, що забере доньку жити до себе, оскільки судом не визначене місця її проживання. Позивач створила всі належні умови для проживання дитини, формування її особистості та розвитку, забезпечує матеріально та займається вихованням. Відповідач не надає належного матеріального забезпечення на утримання дитини, тому позивач звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з позивачем та стягнення аліментів на її утримання.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.07.2025 року закрито підготовче провадження по справі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить задовольнити позов та стягнути витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Представник третьої особи Київська районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У судовому засіданні встановлено, що позивач займається вихованням доньки, піклується про неї, матеріально забезпечує, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.
Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, не позбавляє батька права на особисте спілкування з донькою та прийняття участі у її вихованні.
На підставі Акту місця проживання від 22.05.2025 року встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , проживають мама ОСОБА_6 (власник квартири), її донька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 . Квартира складається з двох ізольованих кімнат, має всі зручності. Дитина охайна , ввічлива, розвинута, привітна. ОСОБА_1 разом з донькою проживають в окремій кімнаті, де для дитини створені всі належні умови: є ліжко, іграшки, дитячі книжки, шафа з одягом. В квартирі число, дитина забезпечена всім необхідним. Батька дитини протягом певного часу не бачили.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, суд дійшов до висновку про задоволення заявлених вимог.
Щодо вимог про стягнення аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7,8 ст. 7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
На підставі статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу № 4 Декларації прав дитини,ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., ст. ст. 180, 181, 191 Сімейного кодексу України, як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обовязку щодо утримання та виховання дитини, отже, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 грн. щомісячно, до досягнення повноліття, починаючи з 12 червня 2025 року підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Тому дане рішення необхідно допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. позивачем надано угоду на представництво інтересів у цивільній справі, квитанція на суму 10 000 грн., довідка-розрахунок - оплата правничої допомоги адвоката від 27.05.2025 року, акт виконаних робіт по надання професійно правничої допомоги від 25.11.2025 року.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, враховуючи норми ч.3 ст. 141 ЦПК України,обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 10 000 грн..
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Крім того, оскільки позивач, звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп., відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст.19, 141, 142, 160, 161, 192 СК України, ст.ст. 10,12-13, 76-81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 грн., щомісячно, до досягнення повноліття, починаючи з 12 червня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., а всього 11 211 грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживанням: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Третя особа: Київська районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей ( місце знаходження: м.Полтава вул. Решетилівська, 1/2, код ЄДРПОУ 44136551)
Головуючий Ж.В. Кузіна