25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/4361/25
Суддя І інстанції - Коренев А.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2024р. № 0514192409, № 0514212409, № 0514242409, № 0514252409, № 0514612409, № 0514602409, № 0514592409.
В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок надання поворотної фінансової допомоги юридичній особі під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Зазначає, що для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, встановлено обмеження щодо провадження певних видів господарської діяльності, зокрема у сфері фінансового посередництва. Проте контролюючий орган помилково ототожнює надання поворотної фінансової допомоги із здійсненням діяльності у сфері фінансового посередництва, оскільки надання такої допомоги мало разовий, несистематичний характер та не передбачало отримання будь-якого виду процентів або іншого прибутку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позов було задоволено.
Не погордившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує що фізичні особи-підприємці- платники єдиного податку 1-3 груп не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник позивача просила відмовити у її задоволенні та залити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27.12.2016р. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що було зроблено відповідний запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР за № 22290000000011143 від 27.12.2016р., основним видом діяльності якої було «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки» (КВЕД 73.20). Також, зареєстрованими видами діяльності Позивача були: КВЕД 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.» КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» КВЕД 73.11 «Рекламні агентства».
Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була припинена 28.01.2022р. на підставі власного прийнятого рішення, про що зроблено відповідний запис № 2002290060002011143 від 28.01.2022р.
На підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 6935-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ), ст. 13, ст. 25, п. 9- 23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу від 17.05.2024р. № 1928-п фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.12.2016 по 28.01.2022. Перевірка проводилась у період з 18.06.2024р. по 20.06.2024р.
За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт від 27.06.2024р. № 1766/04-36-24-09/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовані порушення вимог податкового та іншого законодавства:
підпункту 291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl підлягає нарахуванню єдиний податок у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 123 000,00 грн.
підпункту 16.1.3 п.16.1 ст.16, 49.17.2 п.49.17 ст.49, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України у результаті неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі за 2018, 2019, 2020,2022 роки.
підпункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017-по 28.01.2022 у розмірі 962 513,15 грн., втому числі за 2018 - 2 410,14 грн., за 2019-349 138,16 грн., за 2020-610964,85 грн.
підпункту 1.2 п. 161 підр.10 p. XX, ст.177 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню військовий збір за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 80209,43 грн., в тому числі за 2018 -200,84 грн., за 2019 - 29 094,85 грн., за 2020 - 50 913,74 грн.
вимоги п.171.1 ст. 171, п. 173.10. ст. 173, п.-l.77.1 ст.177 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації платником податку на додану вартість та заниження до сплати ПДВ за період з 01.01.2017 по 28.01.2022 у розмірі 1 085 402,02 грн. , в тому числі за 2018 - 3770,00 грн., за 2019 - 392 649,83 грн., за 2020 - 688 982,19 грн.
вимог п.201.1 п.201.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі: за серпень 2018, вересень 2018, грудень 2018, лютий 2019, травень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020; липень 2020, серпень 2020. листопад 2020, грудень 2020.
вимоги п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині не подання декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 28.01.2022, в тому числі: за серпень 2018, вересень 2018, грудень 2018, лютий 2019, травень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, листопад 2020, грудень 2020.
пункту 2 част. 1 ст.7, част. 3 ст.9 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.12.2016 по 28.01.2022 на 332208,80 грн, в т.ч.: за 2019 - 154 234,08 грн., за 2020 - 177974,72 гр;
- п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ в частині ненадання до перевірки первинних документів, на підставі яких формувалася звітність, та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 по 28.01.2022;
- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 63.3 ст. 63 ПКУ, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, в частині неподання інформації щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому , що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом господарювання, у ІІ кварталі 2018р. порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка 5%) відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, у зв'язку з чим був зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке порушення, а саме з 01.07.2018р.
Як наслідок, платником був занижений податок на доходи фізичних осіб за 2018-2022 роки на загальну суму 962513,15 грн. (п. 167.1 ст. 167 ПКУ), а також військовий збір на суму 80209,43 грн. (ст. 177, п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПКУ) та єдиний внесок на суму 332208,80 грн. (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Також, на думку контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 з 11.07.2018р. необхідно було подати заяву на реєстрацію платником ПДВ та задекларувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2018 по грудень 2020 у загальній сумі 1085402,02 грн.
На підставі вищевказаних висновків акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення:
від 09.08.2024р. № 0514192409, яким визначено податкове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 123000 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30750 грн. (всього - 153750 грн.) (том 1 а.с. 27);
від 09.08.2024р. № 0514212409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1360 грн. за неподання річних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2022, 2022 роки; (том 1 а.с. 28);
від 09.08.2024р. № 0514242409, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 962513,15 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 87887,07 грн. (всього - 1050400,22 грн.); (том 1 а.с. 29);
від 09.08.2024р. № 0514252409, яким визначено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 80209,43 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 7323,92 грн. (всього - 87533,35 грн.); (том 1 а.с. 30);
від 09.08.2024р. № 0514612409, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1085402,02 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 271350,51 грн. (всього - 1356752,53 грн.); (том 1 а.с. 31);
від 09.08.2024р. № 0514602409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 542701,01 грн. за відсутність реєстрації податкових накладених; (том 1 а.с. 32);
від 09.08.2024р. № 0514592409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 6800 грн. за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 28.01.2022р.; (том 1 а.с. 33);
від 09.08.2024р. № 0514272409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн. за ненадання до перевірки первинних документів, на підставі яких формувалася звітність, та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;
від 09.08.2024р. № 0514282409, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 340 грн. за неподання інформації щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП;
а також Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2024р. № Ф-0495342409 з єдиного внеску в сумі 332208,80 грн. та рішенням № 0495352409 від 02.08.2024р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 166 104,40 грн. (том 1 а.с. 226, 227);
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надання у якості фінансової допомоги власних коштів не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику. Надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Предметом спору у цій справі є вирішення питання чи відноситься надання позивачем іншим особам поворотної фінансової допомоги до діяльності в сфері фінансового посередництва.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як визначено пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Так з 27.12.2016 по 28.01.2022 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснювала діяльність на умовах сплати єдиного податку для 3 групи (5 %).
Пунктом 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За приписами пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з підпунктом шостим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
У свою чергу позивач зазначає, що кошти, надана ним за договором позики поворотної фінансової допомоги, не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.
Абзацом восьмим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво» про що вірно зауважив суд першої інстанції.
Відповідно до положень частин другої, третьої статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За приписами статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, позикодавець має право, а не обов'язок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Отже, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» (далі - Позичальник) був укладений договір позики, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцеві в порядку та у строки, визначені цим договором. За умовами вказаного договору, він є безпроцентним (п. 1.2 договору); розмір позики складає 1 000 000 грн. (один мільйон гривень) (п. 3.1 договору); позика надається з моменту її надання і до 31.12.2019р. (п. 5.1 договору); Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві позику частинами у визначеному договором розмірі в період з 24.05.2018р. по 23.05.2019р. (п. 5.3 договору). На виконання умов договору позики б/н від 24.05.2018р. ФОП ОСОБА_1 надав у позику ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» грошові кошти в загальній сумі 820 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.05.2018р. на суму 680 000 грн., від 31.05.2018р. на суму 140 000 грн. Вказані кошти ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» повернуло ФОП ОСОБА_1 позику, про що свідчать відповідні первинні документи - касові прибуткові ордери за період з 25.05.2018р. по 31.07.2018р. на загальну суму 430 000 грн., банківська виписка від 12.09.2018р. на суму 390 000 грн.
Отже ТОВ «Регіональна аптечна мережа «РУАН» повернуто позивачу фінансову допомогу в обумовлений договорами строк, в тому розмірі, в якому грошові кошти надавались, без будь яких додаткових платежів (процентів).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що надання у якості фінансової допомоги власних коштів не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику. При цьому у спірному випадку надання безвідсоткової фінансової допомоги, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.
Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі може розцінюватись як надання фінансових послуг та фінансове посередництво виключно якщо воно здійснюється на постійній основі. Проте, як зазначено вище, надана позивачем фінансова допомога не містила ознак фінансових послуг. Натомість, кількість її надання не обмежена законодавством.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надаючи поворотну, безоплатну фінансову допомогу позивач, не отримував доходу, а тому він не втратив права перебування на спрощеній системі оподаткування.
Також колегія суддів зауважує, що висновок податкового органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування нею з ІІІ кварталу 2018 загальних умов оподаткування є помилковим, оскільки способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків 1-3 групи не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, на що також вірно звернув увагу суд першої інстанції.
Окрім іншого на спростування доводів апеляційної скарги з приводу застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 117 ПК України колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне .
Згідно п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Порядок обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, визначається розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462) (далі - Порядок №1588).
Так, згідно пункту 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Отже, зі змісту норм ПКУ та Порядку №1588 випливає, що у Повідомленні за формою №20-ОПП мають подаватися власні, орендовані та передані в оренду об'єкти нерухомості (нежитлові та житлові приміщення, земельні ділянки) та рухоме майно (транспортні засоби, сільгосптехніка, судна, повітряні судна тощо).
Форма повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП визначена у додатку 10 до Порядку №1588. Вказане повідомлення подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття вказаних об'єктів до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 Порядку №1588).
Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПКУ у вигляді накладення штрафу на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, в розмірі 1020 гривень.
Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов'язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника, і не стосується повідомлень про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням. Спеціальної норми, яка б передбачала строки подання до контролюючого органу Повідомлення за формою №20-ОПП та встановлювала відповідальність за їх порушення, Податковий кодекс України не містить.
З урахуванням викладеного, оскільки норми ПКУ не встановлюють строки подання Повідомлення за формою №20-ОПП (а такі строки фактично встановлені Порядком №1588, тобто підзаконним нормативним актом), вказана обставина виключає одну з необхідних складових для притягнення платника податків до відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПКУ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 26 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова