Справа № 369/19194/25
Провадження № 2-н/369/3646/25
26 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
встановила:
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника заборгованості за спожитий природний газ.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
На виконання вимог, передбачених ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом здійснювалися запити до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Однак, як вбачається, з відомостей, наданих суду відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, боржник ОСОБА_1 знята з реєстрації в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При цьому відповідно до положень ст. 25, 30 ЦК України, ст. 46, 48 ЦПК України заява про видачу судового наказу може бути подана лише до особи (боржника), яка має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність. З моменту смерті фізичної особи цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність припиняються. При цьому якщо фізична особа боржник у справі помер до подання заяви про видачу судового наказу, а права та обов'язки померлого переходять до його спадкоємців чи іншої особи, заявник повинен подати заяву про видачу судового наказу безпосередньо щодо його спадкоємців чи іншої особи.
Як встановлено судом, боржник помер до пред'явлення заяви про видачу судового наказу, в момент смерті боржника припинилася його цивільно - процесуальна правоздатність та дієздатність, тому зобов'язання між ним та заявником припинилися. Питання щодо процесуального правонаступництва, яке передбачене ст. 55 ЦПК України на стадії вирішення питання про видачу судового наказу не підлягає застосуванню, оскільки вказана норма закону може бути застосована лише у разі, коли боржник на момент звернення до суду мав цивільну процесуальну дієздатність та помер в процесі розгляду справи.
Таким чином, оскільки боржник помер до пред'явлення заяви про видачу судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 165, 167 ЦПК України, суддя
постановила:
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя - О.М. Лапченко