Справа 362/8064/25
Провадження 3/362/3072/25
25.11.2025 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює. жителя АДРЕСА_1 ,
за ст.. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
встановив:
04.10.2025 о 03:10 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Шевченка, 44, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення п. 10.9 ПДР України, під час руху заднім ходом не переконався , що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, у результаті чого здійснив наїзд на будівлю, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 479222 від 04.10.2025, 04.10.2025 о 03:10 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Шевченка, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 754653. Від керування відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу.
ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечив свою винуватість у поставленому у провину правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КупАП. Пояснив, що тієї ночі близько 01:00 год. він приїхав у вказаний у протоколі місце та час. Через погане самопочуття залишився у автомобілі, подальших подій вже не пам'ятає. Прийшов до тями коли медичні працівники дали йому нашатир. У цей час його автомобіль вже зіткнувся з будівлею. Надалі на місце події прибули працівник поліції та почали вказувати на той факт, що він як водій має пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. На такі твердження намагався працівникам поліції пояснити ситуацію та наголошував, що він не керував автомобілем, оскільки був без свідомості. На всі його твердження працівники поліції не реагували та оформили дані адміністративні протоколи. Запевнив суд, що не відмовлявся від проходження огляду, просив працівників поліції надати докази керування ним транспортним засобом, що також було проігноровано. Щодо протоколу за ст.. 124 КупАП наголосив, що не здійснював рух своїм автомобілем заднім ходом, однак розуміє, що порушив ПДР, так як його автомобіль «покотився» назад, де в подальшому відбулось зіткнення з будівлею, оскільки даний факт підтверджується відеозаписом, наданим його захисником. Хоча тоді не керував автомобілем, але допустив його самовільний рух, а тому не заперечував свою винуватість у вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Устенко І.О. (діє на підставі договору № 419 від 20.10.2025 та ордеру серія АІ № 1992025 від 20.10.2025) у судовому засіданні підтримав пояснення ОСОБА_2 та категорично заперечив факт винуватості ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП. Звернув увагу суду, що матеріали справи не містять жодного доказу керування ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Пояснив, що з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що дійсно ОСОБА_2 тієї ночі приїхав на своєму автомобілі у вказане у протоколі місце та припаркував його, це сталось близько 01:00 год., тобто завчасно до складання спірного протоколу. Даний факт підтверджується відеозаписом з камер відео нагляду. Пізніше автомобіль здійснив самовільний рух та здійснив зіткнення з будівлею, при цьому ОСОБА_2 перебував в автомобілі без свідомості. Про дані факт вказують і письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , які наявні при матеріалах справи. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 не перебував у статусі водія, то і не мав проходити огляд на стан сп'яніння, а вимога працівників поліції на проходження такого огляду була безпідставною. Наголосив, що викладені у протоколі обставини не підтверджені жодним доказом, оскільки на відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_2 автомобілем. Просив суд закрити провадження у справі.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у її розгляді, приходить до висновку про таке.
Щодо протоколів серія ЕПР1 № 472920 від 04.10.2025 за ст. 124 КУпАП.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, зокрема Правил дорожнього руху України
Так, диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п. 10.9 ПДР України водій під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Водночас відповідно до п. 15.12 ПДР України, водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
Як уже зазначалось вище, стороною захисту не заперечувався факт допущення ОСОБА_1 самовільного руху його транспортного засобу назад, де в подальшому відбулось зіткнення з будівлею.
На думку суду, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення, а саме недотримання п. 15.12 ПДР України, підтверджується матеріалами справи, зокрема даними зі змісту протоколу серії ЕПР 1 № 472920 від 04.10.2025, даними схеми дорожньо-транспортної пригоди від 04.10.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , даними відеозапису з місця пригоди, де зафіксовано, як автомобіль здійснює самовільний рух, так як ОСОБА_1 порушив ПДР України та допустив самовільний рух свого транспортного засобу в результаті чого відбулось зіткнення з будівлею, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Таким чином невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п.15.12 ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення механічних пошкоджень транспортному засобу, оскільки ОСОБА_2 не повинен був залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільний рух.
Щодо протоколу серія ЕПР1 № 472922 від 04.10.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за , а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є факт керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, лише при наявності у особи, яка саме керувала транспортним засобом ознак сп'яніння, може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тобто обов'язок проходження особами огляду на стан сп'яніння покладається виключно на водіїв транспортних засобів.
Судом досліджено матеріали справи, які додані до вказаного протоколу та надані сторогою захисту.
Зокрема, з відеозаписів події, які долучені до матеріалів справи і досліджені судом, з-поміж іншого видно, як поліцейські прибувають на місце події, де в цей час знаходиться карета швидкої допомоги та ОСОБА_2 . Працівники поліції встановлюють всі обставини їх виклику. Пізніше працівники поліції пропонують ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, останній стверджує, що не керував автомобілем відтак не має проходити такий огляд. Просить надати докази протилежного.
Крім того судом досліджено, відеозапис наданий стороною захисту, за якого вбачається приїзд автомобіля задовго до подій, зазначених у протоколі, та його зупинка на місці. Зі сплином близько двох годин автомобіль самовільно котиться та здійснює зіткнення з будівлею.
Крім того з письмових пояснення свідка ОСОБА_3 які надані ним на місці події, вбачається, що 04.10.2025 о 03:07 год. він перебував на своєму робочому місці, де почув звук удару. Вийшовши на вулицю, побачив автомобіль Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на будівлю. Підійшовши до автомобіля, він побачив за кермом раніше незнайомого чоловіка, який сидів зі схиленою головою та не реагував на зовнішню обстановку. Ним була викликана швидка медична допомого та поліція. Пізніше при перевірці камер відеоспостереження побачив, що даний автомобіль рухався заднім ходом, скотився та здійснив зіткнення з будівлею.
Тобто, у ході розгляду справи не знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_2 перебував у статусі водія при прибутті поліцейських за викликом по факту ДТП, він не був зупинений поліцейськими, а його автомобіль здійснював самовільний рух.
Так, відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
У силу статті 19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, які за аналогією права із кримінальним процесом притаманні і КУпАП, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Також, суд виходить з того, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини санкція, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, за характером і наслідками фактично є кримінальною, а тому під час доведення винуватості у цій категорії справ належить застосовувати стандарт доведення «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» («Аvsаr v. Turkeу», пункт 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Стаття 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, так як він порушив ПДР України, допустивши самовільний рух транспортного засобу, який здійснив наїзд на будівлю, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття,а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчинених правопорушень, а саме їх високий ступінь суспільної шкідливості, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу.
У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 23, 33-34, 36, 221, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи за № 362/8063/25 (провадження № 3/362/3071/25) та № 362/8064/25 (провадження № 3/362/3072/25) про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, присвоїти об'єднаній справі № 362/8064/25.
ОСОБА_1 у визнати винуватим за ст. ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок №UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Штраф підлягає сплаті не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко