Справа № 357/14459/25
Провадження № 2/357/6155/25
( ЗАОЧНЕ )
26 листопада 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Вангородської О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
14.08.2025 представник позивача звернувся до суду з даною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, яка зареєстрована судом 09.09.2025, мотивуючи тим, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачка за період з 01.02.2021 по 01.08.2025 має заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 31059,06 грн та в добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги не виконує. КП БМР «Білоцерківтепломережа» відповідачці було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити її у добровільному порядку, але вона не відреагувала на дану пропозицію та не сплатила борг. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.02.2021 по 01.08.2025 у розмірі 31059,06 грн; за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 146,62 грн та 3% річних у розмірі 54,51 грн; за період з 01.01.2024 по 01.08.2025 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1118,68 грн та 3% річних у розмірі 294,06 грн; судові витрати у справі у розмірі 3028,00 грн.
29.09.2025, після отримання відповіді на запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 04.11.2025-11:30.
04.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 26.11.2025 - 12:30, у зв'язку у першою неявкою відповідачки у судове засідання.
26.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи, згідно ч. 4 ст. 223, ст.280-281 ЦПК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, 03.11.2025 представник позивача за довіреністю у справі - Томищ Алла Миколаївна подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника КПБМР «Білоцерківтепломережа», вимоги позивач підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка - ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подала.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Встановлено, що згідно рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року за №388 виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква є КП БМР «Білоцерківтепломережа». Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами: № 1738 від 10.12.2018 та №2244 від 30.11.2020 установила тарифи з централізованого опалення, що надається КП БМР «Білоцерківтепломережа», яке є виконавцем вказаної послуги для населення м. Біла Церква, що підтверджується матеріалами справи та інформацією розміщеної на офіційному сайті НКРЕКП - https://www.nerc.gov.ua та офіційному сайті КП БМР «Білоцерківтепломережа» - http://bctm.com.ua.
Згідно інформації з управління обліку та моніторингу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 17.09.2025, відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27 квітня 2021 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.08.2025 за № 438423182, за відповідачкою - ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі - продажу від 03.03.2021 за № 228, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кушнір Н.Б.
З розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що сплата коштів за надані комунальні послуги здійснюється не у повному обсязі, тому за період з 01.02.2021 по 01.08.2025 утворилася заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 31059,06 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із ч.1 п.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 за № 2479-VI, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
П.п. 1,2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, покладено обов'язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 у справі № 462/6393/15-ц).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи вказані норми законодавства, відповідачка, як власник житлового приміщення, зобов'язана оплачувати надані послуги у встановлені строки, а вона допустила порушення вимог законодавства, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача.
Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вимоги щодо стягнення з відповідачки суми боргу за період з 01.02.2021 по 01.03.2021, враховуючи, що ОСОБА_1 у вказаний період не була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на вказану квартиру вона набула лише з березня 2021 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.03.2021 по 01.08.2025 у розмірі 28914,91 грн, а у задоволенні решти вимог слід відмовити за необгрунтованістю.
Щодо позовних вимог, про стягнення з відповідачки на користь позивача суми, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів та трьох відсотків річних, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Розмір інфляційних втрат розраховуються за формулою:[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу.[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст. 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.
Три відсотки річних розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100% [Кількість днів] / [Кількість днів у році]. Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Враховуючи вищезазначене, за період з 01.03.2021 по 23.02.2022 сума, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів становить - 141,44 грн, а розмір трьох відсотків річних становить - 53,73 грн; за період з 01.01.2024 по 01.08.2025 сума, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів становить 1118,68 грн, а 3% річних - 294,06 грн.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачка відзив на позов з належними та допустимими доказами у спростування доводів позивача до суду не подала.
Даючи оцінку встановленим обставинам та поданим позивачем доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тому з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» стягуються судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2828,74 грн.
Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 319,322, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 223, 258 -259, 265, 268, 274-279, 280-284, 354 - 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за період з 01.03.2021 по 01.08.2025 заборгованість за послуги постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 28914,91 грн; за період з 01.03.2021 по 23.02.2022 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 141,44 грн та три відсотки річних - 53,73 грн; за період з 01.01.2024 по 01.08.2025 суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 1118,68 грн та три відсотки річних - 294,06 грн, усього 30522,82 грн (тридцять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 82 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2828,74 грн (дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 74 копійки).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ЄДРПОУ: 04654336, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3.
Відповідачка - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення складено 26.11.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко