Справа № 357/19198/25
3/357/7389/25
26.11.2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали в режимі відеоконференції через месенджер «Telegram» що надійшли з Національної поліції України ДПП УПП у Київській області ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: судом не встановлено,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331871 від 14.11.2025, 14.11.2025 о 22 год. 03 хв. за адресою м.Біла Церква вул.І.Кожедуба, 131 А ОСОБА_1 невиконав неондноразову законну вимогу працівників поліції, а саме курив тютюнові вироби, де це заборонено законном, у громадському місці, чим вчинив злісну непокору, та не реагував на зауваження працівників поліції, чим вчинив правопорушення передбачене ст.185 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 вини не визнав, пояснив, що того дня він спокійно рухався по вул. І.Кожедуба, коли до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції. На вимогу працівників поліції надати документи та військовий квиток він погодився та надав їх. Він не заперечував, що палив цигарку, проте зазначив, що місце, де це відбувалося, не є громадським місцем у розумінні закону, а під час спілкування з поліцейськими він поводився спокійно, адекватно, не чинив опору. Також ОСОБА_1 вказав, що його затримали без зрозумілих підстав, попри те, що він телефонував своєму адвокату, який мав прибути через 15 хвилин. Під час затримання до нього було застосовано фізичну силу, одягнуто кайданки та доставлено до приміщення РТЦК та СП. Він не підписував документи через юридичну необізнаність та неодноразово просив допустити захисника. Крім того, він повідомляв працівників поліції про наявні хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет, і про свій статус особи, яка втратила члена сім'ї внаслідок війни.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення складеному та заслухавши пояснення правопоршника ОСОБА_1 приходжу до наступних висновків.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
При розгляді справи суд зобов'язаний всебічно, об'єктивно та неупереджено дослідити всі обставини, встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення та винність особи (ст. 252, 280 КУпАП).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, та на припущеннях (ч. 3 ст. 62 Конституції України). Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом; він є лише формою фіксації припущеного правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331871 від 14.11.2025, ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП. Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним розпорядження працівників поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом, а лише фіксацією припущених обставин.
У судовому засіданні досліджено відеозаписи та інші матеріали справи, на підставі яких встановлено відсутність будь-яких достовірних доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 злісної непокори. Зокрема на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 поводив себе спокійно та адекватно, не висловлював вимогам поліції заперечень, не чинив протидії, факт паління цигарки не підтверджує наявності події правопорушення за ст. 185 КУпАП та не є “злісною непокорою».
Також суд звертає увагу що місце паління не підтверджене як таке, що належить до громадських місць із забороною куріння у значенні Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів…». На відео вбачається, що деякі працівники поліції також палили, що суперечить їх твердженням про “заборонене місце».
Зокрема, суд встановив, що в матеріалах справи відсутні відомості про конкретну “законну вимогу» працівників поліції, яку ОСОБА_1 нібито не виконав, а також відсутні будь-які докази “злісності» поведінки.
Під час затримання та подальшого доставлення ОСОБА_1 до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції було порушено його право на захист, гарантоване Конституцією України та процесуальними нормами.
Зокрема, відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Це право включає можливість негайного звернення до адвоката, а державні органи та їх посадові особи зобов'язані забезпечити реальну можливість скористатися цим правом.
Стаття 268 КУпАП прямо передбачає право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою адвоката, а також право мати час і можливості для підготовки до захисту.
Матеріалами справи, а саме на відео які переглянути в судовому засіданні зафіксовано, що ОСОБА_1 зателефонував своєму адвокату, і останній зазначив, що може прибути який може прибути через15 хвилин, проте працівники поліції не дали можливості дочекатися прибуття адвоката, попри відповідне прохання та особу було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 без забезпечення можливості отримати правову допомогу. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 знову заявляв про потребу в адвокаті, однак його вимоги були проігноровані.
Крім того, що застосування фізичної сили до особи, яка не чинить опору, суперечить нормам законодавства України та міжнародним стандартам захисту прав людини.
Конституція України, ст. 28, 29 гарантує особисту недоторканність та захист від незаконного насильства.
Закон України «Про Національну поліцію», ст. 8, 19 - працівники поліції повинні діяти виключно в межах повноважень і поважати права людини; застосування фізичної сили дозволене лише у випадках, передбачених законом, і пропорційно до загрози.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 - забороняє тортури та нелюдське поводження.
Дослідивши відеозаписи, суд встановив, що до затримання ОСОБА_1 було залучено два екіпажі поліції, працівники яких силовим способом повалили його на землю, після чого до нього застосовувався фізичний вплив, спец-засоби- кайданки та примусове утримання на землі, а згодом примусове поміщення до службового автомобіля.
Вказані дії працівників поліції підлягають правовій оцінці.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», застосування фізичної сили допускається виключно за умови наявності законних підстав, зокрема для припинення протидії, затримання особи, яка чинить активний опір, або для відбиття нападу.
Однак із наданих відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 не чинив будь-якої протидії, виконував вимогу про надання документів, поводився спокійно та не становив небезпеки ні для працівників поліції, ні для третіх осіб.
За таких обставин не було правових підстав для одночасного залучення двох екіпажів поліції, силового повалення особи на землю та застосування фізичного примусу. Такі дії не відповідали принципу необхідності та пропорційності, визначеному ст. 29 Конституції України і ст. 43-45 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких будь-які примусові заходи повинні бути мінімально необхідними для досягнення законної мети.
Стаття 28 Конституції України забороняє поводження, що принижує честь і гідність особи, а ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює абсолютну заборону нелюдського або принижуючого поводження. Застосування фізичного впливу щодо особи, яка не чинить опору, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, є несумісним з вимогами зазначених норм.
Фактичні дії працівників поліції також можуть містити ознаки перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) та незаконного затримання (ст. 371 КК України), що відповідно до законодавства України підлягає перевірці Державним бюро розслідувань у межах його компетенції.
У сукупності встановлені судом обставини свідчать, що застосування фізичної сили, силове повалення на землю та примусове утримання ОСОБА_1 були необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» та міжнародним стандартам захисту прав людини.
В даній ситуації вважаю, що в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення в контексті ст.185 КУпАП, оскільки ні протокол про адміністративне правопорушення складений відносно останнього, ні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять в собі відомостей щодо того яку саме злісну непокору законному розпорядженню працівнику поліції вчинив останній та в чому полягало це законне розпорядження.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, провівши аналіз досліджених та ретельно перевірених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, провівши аналіз досліджених та ретельно перевірених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст. 7,9, 33, 185, 245, 251, 252, 280,283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Копію постанови суду направити для відома начальнику Патрульної поліції міста Біла Церква Коряку В.В. а також для належного реагування до Територіального управління Державного бюро розслідувань.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя:О.Л. ГАВЕНКО