Справа №295/12892/25
Категорія 67
2/295/4540/25
21.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить:
розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 11.10.2009 Сільською радою Римачі Любомльського району Волинської області, актовий запис №4;
стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що на даний час позивач та відповідач сімейне життя не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Між ними відсутнє взаєморозуміння. Кожен із них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Шлюб носить формальний характер, а примирення між ними та збереження шлюбу неможливе. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає. Вважає також, що надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних стосунків, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.
Також позивач вказує, що спір з приводу визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній. Дитина проживає разом із ОСОБА_1 та проживатиме з нею після розірвання шлюбу.Дочка забезпечена всім необхідним для повноцінного життя, розвитку та виховання, зокрема, мова йде про харчування, одяг, іграшки, лікування, розвиток, тощо. Дитина перебуває на повному утриманні відповідача.
Ухвалою суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, у яких вказано, що позивач позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що проти розірвання шлюбу не заперечує. Згоден, щоб дочка проживала з матір'ю, однак заперечує проти визначення аліментів у розмірі 1/3 частки доходів, аліменти просить визначити у розмірі частини доходу. Також заперечує проти покладення на нього у повному обсязі витрат на правову допомогу, просить стягнути з нього 50% таких витрат.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 11.10.2009 Сільською радою Римачі Любомльського району Волинської області, актовий запис №4 (а.с. 12).
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Подружні відносини подружжя припинило, спільне господарство не ведеться, подальше збереження шлюбу позивач вважає не можливим.
Позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Розглядаючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Такі положення національного законодавства України відповідають ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи доводи ОСОБА_1 , наведені у позові, враховуючи, що заперечень відповідача стосовно позову до суду не надійшло, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, відтак, розірвання шлюбу буде відповідати інтересам позивача, а збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, тому позов необхідно задовольнити.
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Розглядаючи вимогу позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільної дитини, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як встановлено ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач є батьком дитини та нарівні з матір'ю зобов'язаний утримувати її до досягнення повноліття. Домовленість між батьками щодо виконання даного обов'язку відсутня.
За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що дитини проживає разом з матір'ю, батько матеріальної допомоги на утримання не надає; та враховує розмір витрат, необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, шкільним приладдям, речами особистої гігієни, тощо.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), оскільки позивач не довела на підставі належних і допустимих доказів, що є її обов'язком в силу норм ст. 81 ЦПК України, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі, та що потреби дитини обґрунтовують стягнення аліментів у зазначеному розмірі.
За таких обставин, суд приходить висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитини сторін у забезпеченні належного матеріального її утримання, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, та, з урахуванням обставин даної справи, стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини. Вказаний розмір аліментів є справедливим та достатнім на час ухвалення рішення саме для забезпечення прав малолітньої дитини в даній справі.
Водночас суд роз'яснює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено абр збільшено за рішенням суду, за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення стану здоров'я, тощо.
Згідно з частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Встановлено, що 19.08.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Хоменком С.О., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №544 від 25.11.2010, був укладений договір про надання правової допомоги, умовами якого сторони, зокрема, погодили, що вартість послуг за цим договором та порядок оплати таких послуг визначається у додатках до даного договору «Протокол погодження гонорару» (а.с. 15).
Відповідно до змісту додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 19.08.2025 «Протокол погодження гонорару», сторони обумовили фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 10000,00 грн (а.с. 16).
20.11.2025 ОСОБА_1 та адвокат Хоменко С.О. підписали акт виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено обсяг та зміст виконаних адвокатом робіт та наданих послуг та їх вартість у розмірі 10000,00 грн.
ОСОБА_1 оплатила послуги адвоката у сумі 10000,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського бюро, що підтверджується копіями платіжних доручень від 19.08.2025 (а.с. 17-18).
Обсяг виконаної адвокатом роботи підтверджується матеріалами справи.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Нормами ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у заяві від 21.11.2025 вказує, що заперечує проти стягнення з нього повного розміру витрат на оплату послуг адвоката, та погоджується на оплату 50% розміру таких витрат.
Однак, такі заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки зазначене нормами ЦПК України не передбачене.
Обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач до суду не подав, отже суд не має підстав для вирішення питання про зменшення розміру таких витрат.
На підставі вищевикладеного, оскільки позивачем у позові заявлено дві вимоги, одну з яких задоволено, а іншу задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 8800,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні про розірвання шлюбу, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, що становить 605,60 грн. Щодо судового збору в іншій частині (50%, 605,60 грн), судові витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір на користь держави, який підлягає оплаті при звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів, у сумі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 55, 56, 110, 180 - 184 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11.10.2009 Сільською радою Римачі Любомльського району Волинської області, актовий запис №4.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2025, до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 605,60 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією АТ «Ощадбанк» №59466272SB від 23.09.2025 на суму 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова