Справа № 161/18133/25
Провадження № 2-адр/161/6/25
12 листопада 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Немченко Людмили Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовомОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
27 жовтня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Немченко Людмили Анатоліївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Як передбачено пунктом 3 частини 1статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Відповідно до ст.252 КАС України присутність сторін не є обов'язковою, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення.
Аналіз наведених положень процесуального закону (ст. ст. 134, 139 КАС України) дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21 та ін.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, зокрема, представник позивач по справі просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат представник позивача долучає до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №21-03/01 від 21 березня 2025 року, додаткову угоду №1 від 27.08.2025 року до договору про надання правничої допомоги №21-03/ від 21.03.2025 року, акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03 вересня 2025 року, з якого вбачається вартість наданих послуг 7 000,00 гривень, та квитанцію до прибуткового касового ордера №03-09/01 від 03 вересня 2025 року на суму 7 000,00 гривень.
Так, справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником позивача було підготовлено та подано до суду позовну заяву, заяву в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України від 19.09.2025 року та заяву про ухвалення додаткового рішення від 24.10.2025 року.
Окрім цього, від представника відповідача 06.11.2025 року до суду надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., з посиланням на неспівмірність заявлених до стягнення сум витрат на правничу допомогу категорії такого роду справ та можливості позивача скористатись безкоштовною юридичною допомогою.
Отже, врахувавши конкретні обставини цієї справи, яка віднесена є типовою, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, враховуючи, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з огляду на заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 139, 252 КАС України, суд, -
Заяву про ухвалення додаткового рішення- задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
Повний текст додаткового рішення складений 24 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Т.А. Антіпова