Справа № 161/17362/25
Провадження № 2/161/5657/25
17 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Підгайцівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було збудовано житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ., де на даний час вона і проживає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 19 квітня 2010. Після смерті батька ні позивач, ні її мати не звертались із заявою про прийняття спадщини. Натомість вони надалі продовжували проживати у даному будинку та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала свідоцтво про спадщину за законом на частки у праві власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 , а також витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 2/2020.
Позивач з метою оформлення усієї спадщини звернулася до приватного нотаріуса Луцько О.М., однак нею було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.08.2025 №02-31, вказавши причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутність документів, що посвідчують право власності на частки у праві власності на житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 , просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з відповідною часткою господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Токарчук В.М., подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити.
Відповідач Підгайцівська сільська рада в судове засідання не з'явились, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову незаперечують.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 22 лютого 1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружилися 25.07.1970.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_1 , де батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно технічого паспорта на об'єкт нерухомого майна власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .
Згідно довідки виданої Липинською сільською ради від 19.04.2010 №457 , ОСОБА_3 похоронила чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказано що до дня смерті проживали разом і вели спільне господарство.
Після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцями за законом є його донька ОСОБА_1 , та дружина ОСОБА_3 .
Проте після смерті ОСОБА_2 , ні позивач, ні її мати не зверталися з заявою про прийняття спадщини або про відмову від неї.
Згідно витягу з погосподарської книги №6 на 2020 рік головою домогосподарства, итлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ..
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та після її смерті було заведену спадкову справу 2/2020.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, вбачається, що житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу від 19.08.2025, позивачу ОСОБА_1 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності частки в праві влансості на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії висновку про вартість об'єкта оцінки, ринкова вартість житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 266270, 00 грн.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч. 1, 3, 5 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У ч. 1 ст. 1269ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у пп. 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В п. 3. 3. роз'яснень, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об'єкт нерухомості спадкодавцеві.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно ч. 1 ст. 4 Закону).
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року.
Згідно з п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинку в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 , спадкове майно, а саме: частина житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкувала його дружина ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_3 , частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами успадкувала її дочка ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказані вимоги Закону України «Про судовий збір», Цивільного процесуального кодексу України та те, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,70 грн, а відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, то суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого ним судового збору у розмірі 1331,35 грн., а інші 50% судового збору, що становить 1331,35 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.10,12,13,81,258,263-265,268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 1/2 частку житлового будинка з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути із Підгайцівської сільської ради в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 35 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Підгайцівська сільська рада, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ 04332331.
Дата складення повного тексту рішення 25 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур