Справа № 161/7570/25
Провадження № 2-о/161/330/25
18 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
за участі:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу,-
21.04.2025 року заявниця, ОСОБА_1 , звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Заяву обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з грудня 2020 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час проживання однією сім'єю вони піклувалися один про одного, як чоловік та дружина, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство, робили ремонт у квартирі, мали спільний бюджет та несли спільні витрати, свята проводили в колі сім'ї, рідних та друзів. Шлюб не реєстрували, оскільки були повінчані в храмі Святої Великомучениці Катерини у м. Луцьку, і вважали, що цього достатньо, а тому не бачили потреби в реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану. Окрім цього, наявність тісних сімейних відносин між ними можуть підтвердити свідки.
З грудня 2020 року по липень 2022 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 та робили ремонт у квартирі АДРЕСА_2 . Після завершення ремонту, з липня 2022 року переїхали у відремонтовану квартиру та продовжували там проживати до смерті ОСОБА_7 . Ремонт, у вказаній квартирі, робився за спільні кошти, частково допомагала матір чоловіка - ОСОБА_5 .
Згідно довідки ОСББ «Ветеранів 1» вона та ОСОБА_7 проживали та вели спільне господарство з грудня 2020 року по липень 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , та з липня 2022 року до смерті ОСОБА_7 - за адресою: АДРЕСА_2 .
У листопаді 2024 року ОСОБА_7 був призваний на військову службу під час мобілізації. Під час виконання останнім свого конституційного обов'язку по захисту незалежності та територіальної цілісності України, завжди знаходив час зателефонувати їй, вони підтримували один одного, мріяли, будували спільні плани на післявоєнний період, він морально підтримував її, а вона його.
У січні 2025 року вона отримала сповіщення сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 110 від 27.01.2025 року, згідно якого: «Сповіщаю Вас зі скорботою про те, що Ваш чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стрілець помічник гранатометника 2 десантно-штурмового відділення з десантно-штурмового взводу 5 десантно штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Гуєва Суджанського району Курської області, рф». В подальшому нею було організовано його поховання та вона отримала допомогу на поховання в сумі 14600 грн.
На даний час вона змушена звернутися до суду із даною заявою з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки лише таким чином можливе встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Покликаючись на викладені обставини просить суд, встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в період з грудня 2020 року до дня смерті ОСОБА_7 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.04.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2025 року до участі у справі залучено в якості заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.07.2025 року ухвалено витребувано докази по справі.
В судовому засіданні заявник та її представник заявлені вимоги підтримали, із вказаних у заяві підстав. Просили суд заяву задовольнити та встановити факт проживання однією сім'єю жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу задовольнити із вказаних у ній підстав.
Заінтересована особа, ОСОБА_5 , подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить суд заяву про встановлення факт проживання однією сім'єю жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу задовольнити із вказаних у ній підстав.
Законний представник заінтересованої особи, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , подала суду письмові пояснення, в яких просить у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх пояснень зазначила, що відсутні підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, так як заявником не надано жодних доказів, які були б підставою для встановлення такого факту.
Представник заінтересованої особи, Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , подав суду письмові пояснення, в яких просить у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх пояснень зазначив, що ОСОБА_1 не надано достовірних доказів, які отриманні законним шляхом та відповідно чинному законодавству, щодо факту спільного проживання. Не зазначено у заяві та не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов'язків у заявниці та загиблого. Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання заявниці із загиблим однією сім'єю та на підтвердження спільного проживання, пов'язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків заявником не надано, відповідно відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.
Представник заінтересованої особи, ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 08.09.2025 року, свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона із заявником перебуває у дружніх відносинах з дитинства. З кінця 2020 року ОСОБА_1 почала зустрічатися з ОСОБА_7 , та в подальшому вони почали проживати разом. Заявник її просила допомогти у плануванні ремонту. Я разом із заявницею і її чоловіком ходили вибирати будівельні матеріали, необхідні для ремонту квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 неодноразово їздили на відпочинок. Вона зі своїм чоловіком були присутніми на вінчанні в ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яке відбувалося у храмі Святої Великомучениці Катерини у м. Луцьку. Вона не одноразово бувала у них в гостях. Заявник та ОСОБА_7 вели спільний побут. Після загибелі ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (заявник) проводила всі організаційні питання по похованню ОСОБА_7 .
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 08.09.2025 року, свідок ОСОБА_14 суду показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом, робили ремонт у квартирі і у них були хороші відносини. Була присутня на вінчанні, яке відбувалося у храмі Святої Великомучениці Катерини у м. Луцьку. Вони приходили часто в гості. Похованням ОСОБА_7 займалася ОСОБА_1 .
Допитаний у судовому засіданні, яке відбувалося 10.11.2025 року, свідок ОСОБА_15 суду показав, що заявниця є його мамою. ОСОБА_1 з 2020 року проживала з ОСОБА_7 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , а пізніше переїхали в квартиру АДРЕСА_2 , по тій самій адресі. Відбулося це після закінчення ремонту, який проводили разом. Вони вели спільний побут та мали спільний бюджет. Їздили разом на відпочинок. З дружиною були на вінчанні мами з ОСОБА_16 . ОСОБА_1 проводила всі організаційні питання по похованню ОСОБА_7 .
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 10.11.2025 року, свідок ОСОБА_17 суду показала, що є невісткою ОСОБА_1 . Вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_18 проживали разом, як сім'я без реєстрації шлюбу, але були повінчані. Вели спільний побут, постійно проводили час разом, ходили по гостях. Після смерті ОСОБА_18 всі організаційні питання по його похованню проводила ОСОБА_19 .
Допитаний у судовому засіданні, яке відбувалося 10.11.2025 року, свідок ОСОБА_20 суду показав, що знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_18 проживали разом, як сім'я. Коли вони робили ремонт у квартирі, він їм допомагав по електриці та встановлював душову кабіну. Вони постійно проводили час разом, вели спільний побут. ОСОБА_1 проводила всі організаційні питання по похованню ОСОБА_7 .
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 10.11.2025 року, свідок ОСОБА_21 суду показала, що із заявницею разом працюють з 2005 року. ОСОБА_22 перебувала дуже в хороших відносинах з ОСОБА_18 . Вони проживали разом, вели спільний побут, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 проводила всі організаційні питання по похованню ОСОБА_7 .
Заслухавши пояснення заявника та її представника, інших учасників справи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Частиною 1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Частиною 2 ст.3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Судом встановлено, що згідно довідки ОСББ «Ветеранів 1» ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали та вели спільне господарство з грудня 2020 року по липень 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , та з липня 2022 року до смерті ОСОБА_7 - за адресою: АДРЕСА_2 .
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм квартири. Всі свята проводили в колі рідних та друзів.
Також заявником долучено до матеріалів справи фотокартки, на яких вона зображена разом із ОСОБА_3 .
Шлюб між ними не був зареєстрований.
Попередні їх шлюби були розірвані, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00050148221 від 19.03.2025 року, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00052590540 від 24.07.2025 року.
17.07.2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повінчалися у храмі Святої Великомучениці Катерини , що у м. Луцьку, що підтверджується свідоцтвом про вінчання.
03.11.2024 року ОСОБА_7 призваний по мобілізації на військову службу у військову частину НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 № 7021 від 30.11.2024 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 27.01.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції серії НОМЕР_3 , актовий запис № 558, лікарським свідоцтвом про смерть № 95/2025 від 27.01.2025 року.
27.01.2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 110 27.01.2025 року про загибель ОСОБА_7 , в якому, в тому числі, останній вказаний як чоловік заявниці.
Згідно витягу із наказу ВЧ НОМЕР_1 №37 від 06.02.2025 року та витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 56-РС від 16.04.2025 року ОСОБА_1 зазначена, як дружина ОСОБА_7 , якій, в тому числі, було виплачено грошову допомогу в проведенні поховання ОСОБА_7 .
Як вбачається з оглянутих фотознімків, на яких зображені заявниця з ОСОБА_7 , вони були зроблені у різний період часу, за сімейним столом, під час спільних свят, що також підтверджує, що заявниця та ОСОБА_7 були пов'язані спільним побутом та проводили час разом.
Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю, заявник ОСОБА_1 зазначає, що встановлення таких фактів їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Згідно ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 зазначеної статті передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Приписами ст.3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами 1 та 2 ст.21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст.3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283 цс 18).
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Конвенції встановлено і право на шлюб.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, заява про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягає задоволенню враховуючи показання опитаних у судовому засіданні свідків та прийнявши до уваги додані заявницею вищезазначені документи.
З урахуванням наведеного, факти та обставини, на які посилається заявниця, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, вимоги заявниці ґрунтуються на вимогах закону, не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доведеними, тому заява підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 83, 89, 263-265, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з грудня 2020 року до дня смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.11.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович