Справа № 159/8517/25
Провадження № 1-кп/159/666/25
26 листопада 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202503555000359 від 07.11.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця м. Ковель Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
10.11.2022 року ОСОБА_2 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_4 . Згідно абзацу 8 пункту 143 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджено період з 28.03.2023 року по 03.04.2025 року як період самовільного залишення військової частини та не зараховано до загального строку вислуги у військовій службі та строку вислуги у військовому званні.
10.05.2025 року, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 134, солдата ОСОБА_2 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 , з 10.05.2025 року справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
13.05.2025 року, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 137, солдата ОСОБА_2 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 12.05.2025 року № 394-РС на посаду солдата резерву з запасної роти військової частини НОМЕР_3 , справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 13.05.2025 року виключено із списків особового складу частини.
14.05.2025 року солдата ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) № 144-РС на посаду кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону, який прибув із військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 , з 14.05.2025 року зараховано до списків особового складу військової частини.
17.05.2025 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 135, солдат ОСОБА_2 , призваний по мобілізації, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 14.05.2025 року № 144-РС на посаду кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , з 16.05.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
28.06.2025 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 179, солдат ОСОБА_2 , призваний по мобілізації, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , з 27.06.2025 року не прибув з лікування та самостійно залишив частину.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_2 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2019 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , 1989 року народження, в користь ОСОБА_3 , 1994 року народження, аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сумі по 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.11.2018 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.
ОСОБА_2 , будучи ознайомленим із вказаним рішенням суду та знаючи про покладений на нього обов'язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період часу з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року, злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів, і лише в листопаді 2023 року державним виконавцем стягнуто заборгованість по сплаті аліментів у сумі 155,43 грн.
Так, ОСОБА_2 у вказаний період часу, будучи працездатним, не маючи жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги головного державного виконавця Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУЮ про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2019 року,порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров'я у виконавчу службу не пред'являв, в центр зайнятості з приводу працевлаштування не звертався, офіційно не працевлаштовувався, у встановленому законом порядку інвалідом не визнаний, аліменти не виплачував, внаслідок чого за вказаний вище період утворилась заборгованість по сплаті коштів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 68980,57 гривень (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 57 коп., що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Загальна сума заборгованості за весь період ухилення від сплати аліментів, станом на 05.11.2025 року, становить 223842,73 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.
Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, надійшов до суду 21.11.2025 року.
До матеріалів обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 від 20.11.2025 року, складену в присутності його захисника ОСОБА_6 , в якій обвинувачений зазначає, що вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, визнає беззаперечно, повністю згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та вказує, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з метою оспорення встановлених у результаті досудового розслідування обставин, недослідження доказів у судовому засіданні чи з підстави розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження.
Також до обвинувального акта додано письмову заяву потерпілої ОСОБА_3 від 20.11.2025 року, в якій остання зазначає, що згідна зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та вказує, що ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з метою оспорення встановлених у результаті досудового розслідування обставин, недослідження доказів у судовому засіданні чи з підстави розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками кримінального провадження.
Фактичні обставини справи (дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини провадження) встановлені досудовим розслідуванням в даному випадку, учасниками кримінального провадження визнані та не оспорюються, а тому суд вважає їх доведеними.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, прийшов до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю, а дії обвинуваченого органом дізнання кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, відсутність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.
Так суд враховує, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків (ст. 12 КК України).
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Суд враховує також те, що обвинувачений посередньо характеризується по місцю служби, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для виправлення, перевиховання обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, справедливим та достатнім буде обрання йому покарання у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 164 КК України.
Заборони,визначеної ч. 5 ст. 59-1 КК України, для застосування до обвинуваченого покарання у виді пробаційного нагляду, не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_2 , відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений у порядку спрощеного провадження, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1