Справа № 158/659/25
Провадження № 2/0158/373/25
19 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.,
при секретарі - Оніщук Н.Є.,
з участю представника позивача - адвоката Тертичного Ю.В.,
відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідачів - адвоката Радюк З.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - нотаріус Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Лариса Василівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки-
07 березня 2025р. позивач по справі ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Тертичний Ю.В. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 лютого 2025р. позивач по справі ОСОБА_3 звернувся до Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом: на цілий житловий будинок (1), погріб, колодязь, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 де йому 11.02.2025р. було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з причин відсутності правовстановлюючих документів на вказане майно.
Позивач по справі ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 , який в свою чергу успадкував вищевказане нерухоме майно за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_7 , яка була донькою ОСОБА_6 , а відповідач ОСОБА_2 - обдарована за договором дарування від 30.08.2024р.
Також зазначає, що 17.02.1998р. ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчено Сокиричівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області, згідно умов якого, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: житловий будинок, погріб та колодязь, що знаходиться в селі Бодячів, Ківерцівського району Волинської області заповідає сину ОСОБА_5 , два сараї та літню кухню - своїй дочці ОСОБА_7 .
Позивач ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв спадщину після смерті батька шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Ківерцівської держаної нотаріальної контори. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок (РНОНМ 2946536607080) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частки кожному.
Відповідач по справі ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частки вищевказаного житлового будинку на підставі договору дарування (серія та номер 1-3609) від 30.08.2024р. Дарувальник ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину, серія та номер:1-1541, видане 31.05.2024), прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_7 .
Вважає, що свідоцтво про право на спадщину відповідача по справі ОСОБА_1 та договір дарування укладений між нею та ОСОБА_2 30.08.2024р. є недійсними, а рішення державного реєстратора незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, просить:
- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину (р.№2-1284), яке видане 27.10.2009р. ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_6 державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8 в частині зміни 1/2 (однієї другої) на 1 (одну цілу) частки;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину: серія та номер 1-1541 від 31.05.2024р. на 1/2 (одну другу) частки житлового будинку (РНОНМ 2946536607080) за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори відповідачу по справі ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним рішення про реєстрацію права власності від 31.05.2024р. індексний помер 73431249, яке прийняте державним реєстратором Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Єрмолай Л.В.;
- визнати договір дарування від 30.08.2024р. (серія та номер: 1-3609), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , недійсним;
- визнати незаконним рішення про реєстрацію права власності від 30.08.2024р. індексний номер 73431249, яке прийняте державним реєстратором Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Єрмолай Л.В.;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 на цілий житловий будинок (I), погріб, колодязь, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 які успадкував його батько за заповітом після смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право та завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на земельну ділянку площею 0,5 га, яка розташована в с. Бодячів, Луцького (бувший Ківерцівський) району Волинської області, яку передано в приватну власність для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_6 згідно рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №6/4 від 03 квітня 1996 року.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 23).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.04.2025р. за клопотанням представника позивача, залучено в якості співвідповідача - ОСОБА_4 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - нотаріуса Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В. (а.с. 111-112).
22 травня 2025р. відповідач по справі ОСОБА_4 подав до суду заяву про визнання позовних вимог, просить розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 119).
16.06.2025р. нотаріус Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В. подала до суду письмові пояснення у яких зазначає, що згідно заповіту, посвідченого 17.02.1998 року виконкомом Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області за Р №7, ОСОБА_6 заповіла житловий будинок, погріб та колодязь, що знаходяться в селі Бодячів Ківерцівського району Волинської області своєму синові ОСОБА_5 , два сараї та літню кухню - своїй дочці ОСОБА_7 . Належне майно заповіла в рівних частинах ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Спадкоємці - дочка ОСОБА_7 і син ОСОБА_5 вступили у фактичне володіння спадковим майном до шести місяців після смерті спадкодавця шляхом догляду та ремонту житлового будинку, садінням городу та збиранням врожаю. На підставі вказаного заповіту, державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Літвак Н.В. було посвідчено, що спадкоємцем зазначеної в заповіті 1/2 (однієї другої) частки нерухомого майна гр. ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син ОСОБА_5 , якому 27.10.2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна, інший спадкоємець - ОСОБА_7 , за видачею відповідного свідоцтва на спадщину, не зверталася. З огляду на вищевказане, часом відкриття спадщини після ОСОБА_6 є 20.07.2002 року. Спадкоємцями, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном є діти спадкодавця: син - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_7 . За видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся лише ОСОБА_5 , на чиє ім'я 27.10.2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкоємцями майна, що лишилося після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкодавець ОСОБА_6 земельну ділянку не приватизовувала, рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №6/4 від 03.04.1996 року ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку 0,50 га. для обслуговування житлового будинку, ведення ОПГ та садівництва. Згідно свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6 . Оспорювати свідоцтво про право на спадщину може особа, яка має право на спадщину (стаття 1301 ЦК України), а витребувати спадкове майно вправі спадкоємець (тобто особа, статус спадкоємця якого підтверджений), що прийняв спадщину (статті 1296, 1298 ЦК України), а позивач такою особою не є. Вважає, що позов до задоволення не підлягає (а.с. 124-126).
Представник третьої особи подала заяву про розгляд даної цивільної справи у її відсутності. Щодо задоволення позовних вимог заперечує з підстав наведених у письмових поясненнях (а.с. 123).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 липня 2025р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 154).
Представник позивача по справі ОСОБА_3 - адвокат Тертичний Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представник - адвокат Радюк З.О. в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі за безпідставністю. Також адвокат Радюк З.О. зазначила, що відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов'язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя. Спадкоємець ОСОБА_5 - батько позивача по справі в 27.10.2009р. отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_6 його не оспорив з чого слід зробити висновок, що він в повному об'ємі реалізував своє право на спадкування, зареєструвавши своє право власності на вказане майно у встановленому законом порядку. Вимога позивача щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частини спадкового нерухомого майна (інд.№73431249) від 31.05.2024р. до задоволення не підлягає, оскільки вчинена у відповідності до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка була чинною на час державної реєстрації. Оскільки всі наступні вимоги є похідними від вищезазначених, відповідно до задоволення не підлягають.
Заслухавши пояснення представника позивача по справі ОСОБА_3 - адвоката Тертичного Ю.В., відповідачів по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також їх представника - адвоката Радюк З.О., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2003р. (а.с. 9 на звороті).
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 17.02.1998р. склала заповіт, який посвідчено Сокиричівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області за реєстровим №7. Згідно умов вказаного заповіту, ОСОБА_6 зробила заповітне розпорядження: житловий будинок, погріб та колодязь, що знаходяться в селі Бодячів, Ківерцівського району Волинської області заповіла своєму синові - ОСОБА_5 , два сараї та літню кухню - своїй дочці ОСОБА_7 . Належне їй майно ОСОБА_6 заповіла в рівних частинах ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Заповіт не змінено та не скасовано (а.с. 8).
Факт належності вищевказаного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності, стверджується копією свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серії НОМЕР_2 від 13.03.2003р. Вказаний житловий будинок зареєстрований Волинським обласним бюро технічної інвентаризації (а.с. 7, 48-49).
З копії спадкової справи №468/2009 після смерті ОСОБА_6 вбачається, що 01.10.2009р. із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області звернувся син спадкодавця - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_6 та його ж числа державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Літвак Н.В. йому було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки належного на праві власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 нерухомого майна, яке складається з права на земельну частку (пай), що знаходиться в колишньому АПТ «Урожай» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області і належить спадкодавцю ОСОБА_6 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0101409 від 31.12.1996р. та права власності на майновий (пай), що знаходиться в колишньому АПТ «Урожай» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області і належить спадкодавцю ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена СГВК «Урожай», яке є правонаступником АПТ Урожай серії ВЛ №0275859 від 21.09.2009р. Крім того 27.10.2009р. державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Літвак Н.В., ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . З вищевказаного свідоцтва також вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку спадкового майна - не видавалось (а.с. 36, 50, 53, 55, 59, 61).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 22.10.2019р. (а.с. 10).
З копії спадкової справи №64/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 вбачається, що 14.02.2020р. із заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом посвідченим 07.11.2008р. секретарем Сокиричівської сільської ради після смерті ОСОБА_5 до Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області звернувся син спадкодавця - ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька та якому 23.01.2025р. державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В. були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на належні ОСОБА_5 земельні ділянки площею 1,6548га та 0,4319 га, які розташовані на території Сокиричівської сільської ради Луцького району Волинської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №310952 від 06.11.2008р. З вказаної спадкової справи також вбачається, що 06.02.2025р. та 13.02.2025р. ОСОБА_3 звернувся до Ківерцівської районної державної нотаріальної контори Волинської області із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на цілий житловий будинок (1), погріб, колодязь, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частки права на земельну частку (пай), що знаходиться в колишньому АПТ «Урожай» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (а.с. 64, 78, 80, 83, 84).
Постановою державного нотаріуса Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В. №116/02-31 від 11.02.2025р. відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на цілий житловий будинок (1), погріб, колодязь, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця на цілий вищевказаний житловий будинок, оскільки ОСОБА_5 належить 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Крім того, з копії спадкової справи №179/2011 після смерті ОСОБА_7 вбачається, що 18 квітня 2011р. до Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою при прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулась дочка спадкодавця - ОСОБА_1 . 28.03.2024р. До складу спадкового майна ОСОБА_7 увійшло право на земельні ділянки площею 1,1789 га та 0,4485 га, які розташовані на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ №127736 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0101409 від 31.12.1996р. 28 березня 2024р. державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В., відповідачу по справі ОСОБА_1 - дочці ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки. Крім того з даної спадкової справи вбачається, що 28.03.2024р. ОСОБА_1 звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_7 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак не встигла оформити своїх спадкових прав так як померла. 31.05.2024р. державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Л.В., ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7 на 1/2 частки вищезазначеного житлового будинку (а.с. 174, 180-188, 190, 196).
Як вбачається з договору дарування посвідченого Ківерцівською державною нотаріальною конторою Волинської області за Р№1-3609 від 30.08.2024р., відповідач по справі ОСОБА_1 подарувала належну їй 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 160-161).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №411164656 від 03.02.2025р. житловий будинок загальною площею 64,1 кв.м., житлова площа: 35,2 кв.м. з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2946536607080) є спільною частковою власністю по 1/2 частки ОСОБА_2 (згідно договору дарування посвідченого Ківерцівською державною нотаріальною конторою Волинської області №1-3609 від 30.08.2024р.) та батька позивача по справі ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (а.с. 14-15).
Норми права та мотиви їх застосування.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спірні правовідносини між сторонами виникли під час дії ЦК Української РСР в редакції 1963 року, тому до цих правовідносин варто застосовувати як норми Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 1963 року (щодо кола спадкоємців та порядку прийняття спадщини), так і норми Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року (щодо підстав набуття права власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном визнається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до статті 560 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Крім того, здійснення права на спадкування врегульовано положеннями глави 87 ЦК України.
За змістом ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. ст. 1220, 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ст. 1278 ЦК України).
Статтями 1296, 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Підстави внесення змін до свідоцтва не пов'язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов'язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).
При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
В ході розгляду даної цивільної справи не знайшли свого підтвердження обставини, які б слугували для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (р.№2-1284), яке видане 27.10.2009р. ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_6 державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Літвак Н.В. в частині зміни 1/2 (однієї другої) на 1 (одну цілу) частки, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як спеціального способу захисту спадкових прав, судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним (ст. ст. 203, 215-236 ЦК України). У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7). Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з виданою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Як вже було встановлено судом, що у даній цивільній справі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на випадок своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 склала заповіт, який посвідчено Сокиричівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області за реєстровим №7. Вказаний заповіт не змінено та не скасовано, а спадкоємці за вказаним заповітом - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вказаний заповіт не оспорювали.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов'язані з вимогою щодо визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності від 30.08.2024р. індексний номер 73431249, яке прийняте державним реєстратором Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Єрмолай Л.В., яка є похідною, а тому дана вимога в цій частині до задоволення не підлягає.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
За змістом положень ст. ст. 717, 718 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути… нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до статті 317 ЦК України.
У справах про визнання недійсним договору дарування належними відповідачами є дарувальник та обдарований, у разі його оспорювання іншою заінтересованою особою, а не державний чи приватний нотаріус, який посвідчував спірний договір.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року по справі № 715/310/22 дійшов висновку, що як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Як вбачається з матеріалів справи на момент вчинення спірного правочину, права позивача жодним чином не порушено, оскільки останній не був стороною такого правочину та не мав на той період жодних прав та обов'язків відносно нерухомого майна, що було предметом укладеного правочину.
Крім того, в ході розгляду даної цивільної справи судом не здобуто доказів недійсності договору дарування від 30.08.2024р. (серія та номер: 1-3609), укладений між відповідачами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , оскільки відповідач по справі ОСОБА_1 в передбачений чинним законодавством спосіб прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_7 , яка в свою чергу була спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 та реалізувала своє право на вільне розпорядженням належною їй 1/2 часткою житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а тому дана позовна вимога до задоволення не підлягає, як і подальші позовні вимоги про визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності від 30.08.2024р. та визнання за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 на вищевказаний цілий житловий будинок.
Неправомірних дій нотаріуси Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Літвак Н.І. та ОСОБА_10 при видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом, а також при посвідченні спірного договору дарування судом не встановлено, нотаріуси виконали всі вимоги законодавства при вчиненні вищевказаних нотаріальних дій.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 331/6927/16-ц.
Отже, правочин може бути визнано недійсним лише у разі доведення позивачем у справі наявності відповідних умов (обставин), з якими закон пов'язує недійсність правочину.
Щодо позовної вимоги про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Згідно архівного витягу з рішення сесії Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03.04.1996р. №6/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність, ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства та садівництва, розміром 0,50 га в тому числі - 0,25 га для особистого підсобного господарства та 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 16).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".
Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
Отже, необхідною вимогою у даному випадку є виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв'язку зі смертю, для того, щоб така земельна ділянка увійшла до складу спадкового майна.
Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що посилання позивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку, що значиться за спадкодавцем, який помер є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі».
Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості, що за життя ОСОБА_6 , а в подальшому спадкоємці - ОСОБА_5 або ж ОСОБА_7 в установленому законом порядку звертались до компетентних органів щодо виділення в натурі та оформлення права власності на земельні ділянки на підставі архівного витягу з рішення сесії Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03.04.1996р. №6/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність.
Крім того відсутні докази того, що позивач по справі ОСОБА_3 звертався, як спадкоємець майна ОСОБА_5 до компетентних органів про завершення процедури приватизації земельної ділянки, а також доказів щодо вжиття заходів з метою реалізації даного права або відмови компетентного органу до якого за законом мав звернутися позивач суду не надав. Позивачем ОСОБА_3 порушено порядок проведення процедури приватизації, що вказує на те, що заявлена дана позовна вимога є передчасною.
Враховуючи вищевикладене, з врахуванням фактичних обставин даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити в повному об'ємі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Позивач по справі ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що стверджується копією довідки МСЕК серії 12 ААГ №875211 від 27.06.2024р. (а.с. 17), а тому судові витрати по справі пов'язані зі сплатою судового збору слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 524, 534, 549, 560 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 203, 204, 215, 216, 217, 225, 256, 257, 261, 316, 317, 319, 321, 328, 386, 392, 717, 718, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1267, 1278, 1296, 1297, 1300-1301 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - нотаріус Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Лариса Василівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
представник позивача - адвокат Тертичний Юрій Вікторович, діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АС №1130560 від 04.03.2025р., юридична адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;
відповідач - ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;
представник відповідачів - адвокат Радюк Зоя Олександрівна, діє на підставі договору про надання правничої допомоги №15/25 від 09.04.2025р., ордеру серії АС №1135507 від 09.04.2025р., юридична адреса: АДРЕСА_4 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - нотаріус Ківерцівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмолай Лариса Василівна, юридична адреса м. Ківерці, вул. Шевченка, 6, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ: 02887415.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук