Справа № 158/2480/25
Провадження № 2/0158/952/25
26 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Костюкевича О.К.,
за участю секретаря судового засідання - Хмілевської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10.10.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 444845, який підписано електронним підписом.
Вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 40409,99 грн., з яких 4999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35410 грн. - заборгованість за процентами.
01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість перед позивачем за договором у загальному розмірі 40409,99 грн, яку просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та понесені судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.08.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.10.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 444845 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 5000 гривень (п.1.3 договору) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 (п.2.1 договору), на строк 365 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів (п.1.4 договору).
У договорі сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 2,2 % в день (стандартна процентна ставка, фіксована) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Договір про споживчий кредит укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора К537, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 9.6 договору. Також за умовами договору відповідач зобов'язується повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки та терміни передбачені у договорі (п.1.2 договору).
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 аналогічним чином підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.
Факт перерахування кредитних коштів в сумі 5000 гривень на платіжну картку відповідача підтверджений листом ТОВ «Пейтек» № 20250325-205 від 25.03.2025 року та довідкою АТ КБ «Приватбанк»№ 20.1.0.0.0/7-250901/73691-БТ від 08.09.2025 року.
Розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення кредиту, заборгованість вчасно не погашав та станом на 01.02.2024 року утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №444845 в сумі 40409,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 35410 грн. - заборгованість за відсотками.
01.02.2024 року між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем по справі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) №01022024-1, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.
Згідно витягу з реєстру боржників, за договором відступлення прав вимог № 01022024-1 від 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 444845 від 10.10.2022 року, на загальну суму 40409,99 грн., в т.ч. залишок по тілу кредиту - 4999,99 грн., залишок по відсотках 35140 грн.
За п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону, електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку наразі останній повинен сплатити на користь позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 444845 від 10.10.2022 року у розмірі 40409,99 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 гривні.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 8000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт № 165 наданих послуг від 05.08.2025 року, детальний опис наданих послуг від 05.08.2025 року.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст.512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 444845 від 10.10.2022 року у розмірі 40409 (сорок тисяч чотириста дев'ять) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складений 26.11.2025 року.
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич