Справа №155/1485/25
Провадження №1-кп/155/168/25
26 листопада 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025030600000111 від 12 квітня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Липа Горохівського району Волинської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, одруженого, на утриманні якого особи не перебувають, не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Відповідно до вимог ст. 14 Конституції України земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть, в тому числі, кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.
Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Згідно зі ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смутах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Регламентація обмежень використання земель водного фонду передбачена ст. 85, 89, 95 Водного кодексу України, згідно з якими забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікаційну тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та озер - 50 метрів.
В порушення вказаних вимог законодавства, восени 2024 року (точні дата та час органом розслідування не встановлені), ОСОБА_5 , перебуваючи за межами населеного пункту село Липа Луцького району Волинської області, за орієнтовними географічними координатами 50.436439, 25.130569, в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Перемильський», який відноситься до особливо цінних земель, шляхом проведення розкопуючих робіт в заплаві річки «Стир», штучно створив водойму площею 0.0867 га, чим самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні природно-заповідного фонду, що призвело до порушення режиму водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, внаслідок чого завдано шкоду Берестечківській міській раді Луцького району Волинської області на суму 26502,18 гривні.
Позиція учасників судового провадження
Позиція сторони обвинувачення
Позиція сторони обвинувачення викладена в обвинувальному акті, що був затверджений начальником Горохівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 08 вересня 2025 року.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-2 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.
Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_5 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.
В судових дебатах прокурор просив призначити обвинуваченому, покарання в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнивши, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, а також покласти обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
Позиція представника потерпілого
Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має, оскільки завдана обвинуваченим шкода повністю відшкодована. Погодився із покаранням, запропонованим прокурором.
Позиція сторони захисту
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу їх вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що дійсно за межами села Липа викопав штучну водойму, чим самовільно зайняв земельну ділянку. Вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому. Зазначив, що завдану шкоду відшкодував в повному обсязі.
Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого й дослідженням документів, які характеризують його особу.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Висновки суду
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 своїми умисним діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, земель в охоронюваних зонах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Мотиви призначення покарання
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, також положення ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не лише кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд бере до уваги те, що обвинувачений не судимий, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, під час судового розгляду не оспорював фактичних обставин справи, а тому розгляд кримінального провадження відбувся в порядку ст. 349 КПК України. Судом також враховується те, що обвинувачений є особою пенсійного віку, одружений, має постійне місце проживання. Суд також бере до уваги інформацію про стан здоров'я обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра та за допомогою до них не звертався. З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції інкримінованої йому ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, саме таке покарання буде справедливим та законним з урахуванням всіх фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, буде відповідати принципу співрозмірності конкретного кримінального протиправного діяння, вчиненого обвинуваченим з призначеним йому покаранням, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а контроль держави за поведінкою засудженого протягом іспитового строку буде дієвим стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1