25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/3684/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 в адміністративній справі №160/3684/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Співак Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», через необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 в адміністративній справі №160/3684/24 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Співак Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, старший солдат ОСОБА_1 , що на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , висловив своє категоричне небажання продовжувати військову службу, у зв'язку із чим просив звільнити його відповідно до пп. "г" п, 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», за яким військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час воєнного стану, звільняються з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
Так, ОСОБА_1 має діда ОСОБА_2 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (копія додається); копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 його матері, ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Дід позивача ОСОБА_2 , відповідно до витягу з протоколу лікарсько-консультативної комісії №25 від 15.02.2023 року потребує постійного стороннього догляду. Крім того, згідно з висновку №210/1 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 28.12.2023 року, ОСОБА_2 , потребує догляду вдома. Також медичним висновком лікарсько-консультативної комісії №209/2 від 29.12.2023 року підтверджено потребу у здійсненні постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
Мати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та батько, ОСОБА_5 розірвали шлюб, про що свідчить рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 року у справі №213/3204/17. У подальшому ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , але вона не може здійснювати постійний доглядом за своїм батьком, оскільки сама хворіє та потребує стороннього догляду відповідно до довідки лікарсько-консультативної комісії №352 від 25.10.2023 року. Крім того, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання особи вих№06 від 16.08.2019 року.
ОСОБА_8 , син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_7 та не може здійснювати догляд за хворим батьком, про що свідчить копія його військового квитка серії НОМЕР_8 .
Інший син ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , про що вказано у свідоцтві про народження серії НОМЕР_9 відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №003570 (копія додається) має ступінь втрати працездатності.
ОСОБА_2 , згідно з відомостями з реєстру Криворізької міської територіальної громади №33296 від 22.12.2023 року та витягом з реєстру територіальної громади №2023/010503011 проживає разом з ОСОБА_1 , з дружиною останнього та своєю донькою за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки виховує малолітню доньку, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 .
Крім того, відповідно до акту встановлення факту здійснення догляду для перетину державного кордону №1/1212 від 03.01.2024 року встановлено факт догляду, ОСОБА_1 за своїм дідусем, ОСОБА_2 , який є особою, то потребує постійного стороннього догляду.
Як зазначено представником позивача у поданій до суду позовній заяві, інші особи, які можуть здійснювати догляд, ОСОБА_2 відсутні, що відповідно до пп. "ґ п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» свідчить про наявність законних підстав для мого звільнення з військової службу, оскільки військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час воєнного стану, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
05.01.2024 року ОСОБА_1 направив на військову частину НОМЕР_1 рапорт з описом, у якому навів підстави для свого звільнення з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я погребує постійного догляду. До рапорту було долучено наступні додатки: 1) копія військового квитка серії НОМЕР_12 - на 2 (двох) арк.; 2) нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на 1 (одному) арк.; 3) нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 на (одному) арк.; 4) нотаріально завірена копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 на 1 (одному) арк.; 5) копія витягу з протоколу лікарсько-консультативної комісії №25 від 15.02.2023 року на 1 (одному) арк.; 6) копія висновку №210/1 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 28.12.2023 року на 1 (одному) арк.; 7) копія медичного висновку лікарсько-консультативної комісії №209/2 від 29.12.2023 року на 1 (одному) арк.; 8) копія рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області у справі №213/3204/17 на 2 (двох) арк.; 9) нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 на 1 (одному) арк.; 10) копія довідки лікарсько-консультативної комісії №352 від 25.10.2023 року на 1 (одному) арк.; 11) копія довідки про реєстрацію місця проживання особи вих№06 від 16.08.2019 року -на 1 (одному) арк.; 12) копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 - на 1 (одному) арк; 13) копія військового квитка серії НОМЕР_8 - на 1 (одному) арк.; 14) копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 на 1 (одному) арк.; 15) копія довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №003570 на 1 (одному) арк.; 16) копія з реєстру Криворізької міської територіальної громади №33296 від 22.2.2023 року на 1 (одному) арк.; 17) копія витягу з реєстру територіальної громади №2023/010503011 на 1 (одному) арк.; 18) нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 на 1 (одному) арк.; 19) нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 на 1 (одному) арк.; 20) копія акту встановлення факту здійснення догляду для перетину державного кордону №1/1212 від 03.01.2024 року на 1 (одному) арк.; 21) копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 на 1 (одному) арк.; 22) копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 на 1 (одному) арк.
Листом від 16.01.2024 року №748 військова частина НОМЕР_1 інформувала позивача про те, що рапорт задоволенню не підлягає. В мотивування даного листа відповідачем зазначено наступне. Під час дослідження допустимості висновку лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК), для осіб віком понад 1 років, розглянуті чинні нормативно-правові акти: Порядок організації експертизи тимчасової непрацездатності, затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189; Положення про організацію роботи центральної лікарсько-консультативної комісії та Положення про центральну лікарсько-консультативну комісію Міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом МОЗ України від 25.04.2014 №284; Положення про лікарсько-консультативну комісію, затверджене постановою КМУ №917 від 21.12.2013; сайт Кабінету Міністрів України https://www.kmu.gov.ua/news/lkk-mozhe-vstanovliuvaty-invalidnist-dytyni-pid-chas-viiny-distancijno в частині, що стосується роз'яснення повноважень ЛКК. Проведений аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить, що висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду за дорослою людиною є неналежним документом, виданим поза повноваженням ЛКК, за винятком питання травмування на виробництві при яких ЛКК уповноважена виносити рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, також ЛКК розглядає та приймає рішення в тому числі щодо повнолітніх у найбільш складних випадках діагностики, лікування, тактики ведення хворого, конфліктних ситуацій, які виникають на етапах надання медичної допомоги, та випадках продовження листка непрацездатності на строк понад 30 днів. Водночас Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Підпунктом 1 п. 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відтак, відповідач у даному листі пропонував позивачу усунути розбіжність наданих документів та надати, для прийняття відповідного рішення командиром військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає зазначену відмову у звільненні з військової служби протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Зокрема, відповідно до пп. "ґ п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» свідчить про наявність законних підстав для мого звільнення з військової службу, оскільки військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час воєнного стану, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Предметом розгляду у цій справі є відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту "ґ п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України № 2232-ХІІ.
З огляду на зазначене, варто встановити, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду у цьому випадку.
Визначення терміна «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного видно, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, № 34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження постійно.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, апеляційний суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання колегії суддів, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Помилковими є також висновки суду першої інстанції, що висновок ЛКК не може бути визнаний, як документ для звільнення позивача зі служби, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу».
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року по справі № 120/1909/23.
Також зі спірного питання висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2024 (справа №520/21316/23).
Так, суд касаційної інстанції указав, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії.
Частина 5 статті 242 КАС України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні вимог абз. 4 пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа (батько позивача) потребує постійного догляду що в свою чергу, є належною підставою для звільнення позивача з військової служби.
Отже, підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів визнає, що надані позивачем разом з рапортом документи містять в собі достатньо інформації про необхідність постійного стороннього догляду на непрофесійній основі, із рекомендаціями щодо отримання таких послуг, а відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для відмови ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Підсумовуючи вищевикладене та те, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заявлених у цій справі позивачем вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 в адміністративній справі №160/3684/24 - скасувати та задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» протиправною;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», через необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов