19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/20684/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 в адміністративній справі №160/20684/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 13.03.2024 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2024 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), чинного на момент подання рапорту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . В березні 2024 року позивач подав рапорт з проханням звільнити його з військової служби відповідно до підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ) через сімейні обставини - наявність батька, інваліда ІІ групи. Однак, відповідач жодного рішення за поданим рапортом не прийняв. Вважаючи допущену відповідачем бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 в адміністративній справі №160/20684/24 позов задоволено повінстю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 13.03.2024 про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2024 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, чинного на момент подання рапорту в березні 2024 року, з урахуванням висновків суду.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 в адміністративній справі №160/20684/24 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_3
З 11.12.2023 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_2 .
10.07.2024 ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира медичної роти військової частини НОМЕР_2 .
13 березня 2024 року позивачем подано командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт по команді про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ) у зв'язку з наявністю батька ОСОБА_2 , інваліда ІІ групи.
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження VІІ НОМЕР_4 від 29.08.1987.
До рапорту від 13.03.2023 року позивач додав пакет документів: копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 29.08.1987, видане відділом РАЦС м. Красноармійськ, копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №774364 від 29.02.2024 ОСОБА_2 , копію паспорта ОСОБА_2 , батька позивача.
Судом встановлено, що командир військової частини НОМЕР_2 листом від 18.03.2024 №1553/2826 надіслав подання про звільнення з військової служби у запас старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 .
У зв'язку із неотриманням рішення за поданим рапортом позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 із адвокатським запитом від 20.05.2024 №20/05/2024 з проханням надати інформацію про результати розгляду рапорту вх.№4758 від 13.03.2024, поданого ординатором лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про звільнення у запас через сімейні обставини.
Командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 листом від 23.05.2024 вих.№1553/5271 повідомив, що до військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт про звільнення з військової служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_4 (від 13.03.2024 №4758). За результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби, командиром військової частини НОМЕР_2 листом від 18.03.2024 №1553/2826 надіслано подання про звільнення з військової служби у запас старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення щодо звільнення військовослужбовця відповідно до чинного законодавства. До військової частини НОМЕР_2 не надходила інформація стосовно прийнятого рішення щодо звільнення з військової служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1
04 червня 2024 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом за вих.№04/06/2024 з проханням надати інформацію про результати розгляду подання про звільнення з військової служби у запас старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , викладеного у листі від 18.03.2024 №1553/2826. Також, в адвокатському запиті представник позивача просив надати інформацію про результати розгляду рапорту вх.№4758 від 13.03.2024р., поданого ординатором лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про звільнення у запас через сімейні обставини та прийняте за результатом розгляду рішення.
20.06.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 генералом майором ОСОБА_5 надано відповідь на адвокатський запит від 04.06.2024, з тексту якої вбачається, що за результатом опрацювання документів станом на 17.06.2024 командиром позитивного рішення не прийнято.
Не погоджуючись з допущеною відповідачем бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч встановленій чинним законодавством процедурі не зроблено висновків про наявність/відсутність у позивача права на звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а лише здійснено перевірку документів та повідомлено, що подані документи не підтверджують необхідності постійного стороннього догляду за батьком позивача, який має ІІ групу інвалідності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII у редакції, чинній на момент звернення із рапортом).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п.п. 6, 7 Положення №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно із п. 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України № 40 від 31.01.2024, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі - документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України № 40 від 31.01.2024).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (у редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту про звільнення від 06.11.2024).
Згідно із п. 14.28 розділу XIV вказаної Інструкції, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).
При цьому, подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Тож розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення військовослужбовця з військової служби.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 р. № 735 (в подальшому - Інструкція №735).
Згідно із п. 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкція №735, усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Згідно до п. 2 розділу ІІ Інструкція №735, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Отже, у наведених вище нормативно-правових актах детально роз'яснено поняття «рапорт», а також встановлено конкретні строки, протягом яких посадові особи зобов'язані здійснити розгляд поданого військовослужбовцем рапорту.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшла висновку що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви). Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
Судовим розглядом встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку з бездіяльністю відповідача, яка на думку позивача полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 13.03.2024 р. про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип правової визначеності передбачає не лише обов'язок своєчасного розгляду звернення, але й обов'язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення.
Отже, відповідачем з порушенням установленої законом процедури не зроблено висновків про наявність/відсутність у позивача права на звільнення з військової служби на підставі на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Доказів того, що позивача повідомлено про необхідність надати додаткові документи, матеріали справи не містять. Крім того, жодних доказів на підтвердження розгляду такого рапорту відповідачем на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України до матеріалів справи не надано.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача, необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби та зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2024 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, чинного на момент подання рапорту в березні 2024 року, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 в адміністративній справі №160/20684/24 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року в адміністративній справі №160/20684/24-залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун