29 жовтня 2025 року м.Дніпросправа № 280/11969/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 280/11969/24 (суддя Прасов О.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10 грудня 2024 року № ПШ 091640.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач з 04.06.2022 є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з перевезення (Вид економічної діяльності 49.39, 49.31). 06.11.2024 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Слюсаренко Д.М. складено акт №063273 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно ОСОБА_1 .. В даному акті вказано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив дотримання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері пасажирських перевезень, а саме відсутні договір із замовником транспортних послуг, документ що свідчить про сплату послуг, договір обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».» У поясненнях позивач вказав, що договір забув у бухгалтера. 30.11.2024 на поштову адресу позивача надійшов лист від відповідача, яким ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи на 10.12.2024 о 10-00 год. 10.12.2024 позивач з'явився до відповідача та надав письмові пояснення до яких було долучено договір із замовником та договір обов'язкового страхування. Натомість, відповідач проігнорував пояснення позивача, не звернув уваги на той факт, що документи, яким передбачені ст.39 Законом України «Про автомобільний транспорт» наявні у позивача, та протиправно прийняв оскаржену постанову.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року позовні вимоги задоволено, судом визнано протиправною та скасовано оскаржену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у відповідності до ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 ; список пасажирів; наказ про відрядження. Під час перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було виявлено правопорушення, а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документи, що свідчать про сплату послуг, договір обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2024 №АР063273. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № АР063273, був ознайомлений, в поясненнях зазначив, що договір забув у бухгалтера, страхування тільки закінчилось, зараз не має коштів, акт засвідчив підписом.
Представником позивача було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 06.11.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 429 км + 086 м а/д Н-08.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (який є власником ТЗ).
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 ;
- список пасажирів;
- наказ про відрядження.
Під час перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було виявлено правопорушення, а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документи, що свідчать про сплату послуг, договір обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Дане порушення було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2024 №АР063273.
10.12.2024 позивач з'явився до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті та надав письмові пояснення до яких було долучено договір надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення від 04.11.2024 за №1/11/24 та договір добровільного страхування від нещасних випадків на наземному транспорті від 05.11.2024 за №0214/003043.
На підставі складеного посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2024 №АР063273 10 грудня 2024 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 091640, згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до вище зазначеної постанови на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн..
Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що станом на 06.11.2024 договір надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення від 04.11.2024 за №1/11/24 та договір добровільного страхування від нещасних випадків на наземному транспорті від 05.11.2024 за №0214/003043 - були дійсними/діючими.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (далі - Положення № 103; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт на час виникнення спірних правовідносин було визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567; у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
З матеріалів справи встановлено, що перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (який є власником ТЗ), проводилася 06.11.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 13.10.2024 № 001526.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Згідно з абз.3 ч.4 ст.39 цього Закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Аналіз положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством України.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі - Правила № 176).
Правила № 176 є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Відповідно до пункту 51 Правил № 176 нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Згідно з пунктом 58 цих Правил під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Пунктом 61 Правил № 176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є одним із видів обов'язкового страхування.
Частиною другою цієї статті було встановлено, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 затверджено Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення № 959). Цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зокрема, пасажирів та водіїв автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 Положення № 959 пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.
Пунктом 3 Положення № 959 передбачено, що кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми. Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу. Страхові платежі, одержані від пасажирів, перераховуються перевізниками страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування в Нацкомфінпослуг та уклали договір доручення з цими організаціями.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
З аналізу зазначених законодавчих норм встановлено, що агент страховика, яким у спірних правовідносинах при здійсненні нерегулярних перевезень є ФОП ОСОБА_1 , повинен видавати застрахованим пасажирам страховий поліс. При цьому, страховий поліс може видаватися як на окремому бланку, так і міститися на зворотному боці квитка.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 ;
- список пасажирів;
- наказ про відрядження.
Під час перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було виявлено правопорушення, а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документи, що свідчать про сплату послуг, договір обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Дане порушення було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2024 №АР063273.
Щодо факту надання позивачем до справи доказів як то: договір надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення від 04.11.2024 за №1/11/24 та договір добровільного страхування від нещасних випадків на наземному транспорті від 05.11.2024 за №0214/003043 колегія суддів відноситься критично, оскільки такі були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.
Колегія суддів звертає увагу, що Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № АР063273, був ознайомлений, в поясненнях зазначив, що договір забув у бухгалтера, страхування тільки закінчилось, зараз не має коштів, акт засвідчив підписом.
Враховуючи відсутність під час рейдової перевірки договору з замовником транспортних послуг, документів, що свідчать про сплату послуг та договору обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, що є порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, тому відсутні підстави для скасування оскарженої постанови відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності притягнення позивача до відповідальності, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 280/11969/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш