26 листопада 2025 р. Справа № 440/1665/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, по справі № 440/1665/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування стажу роботи в Російській Федерації з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 09.06.1997, з 24.07.1997 по 24.11.1998.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 440/1665/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 19.06.1997, з 24.07.1997 по 24.11.1998.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 440/1665/25 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме періоди з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 19.06.1997 та з 24.07.1997 по 24.11.1998, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Апелянт наголошує, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача станом на 27.01.2025 становить 26 років 5 місяців 07 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком, тому позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчук із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив призначити пенсію за віком. До цієї заяви позивачем додано пакет документів, що зазначений у розписці-повідомленні, які прийнято 27.01.2025 і зареєстровано за № 741. Зокрема, позивачем до заяви від 27.01.2025 додано трудову книжку серії НОМЕР_1 , видану 19.05.1983; копії довідок про роботу в районах Крайньої Півночі серії № Г 98 від 02.10.2006, видану Муніципальною архівною установою м. Надима і Надимського району; № 0117/09 від 04.02.2004, видану Ват «Арктиктрансгазстрой».
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 03.02.2025 № 163950032400, яким відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідних документів та необхідного страхового стажу 31 рік.
У рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, вік заявника - 60 років 01 місяць 18 років. Необхідний страховий страж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік; страховий стаж особи становить 26 років 05 місяців 07 дні. ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано період з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 19.06.1997 та з 24.07.1997 по 24.11.1998, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 про відмову у призначенні йому пенсії та звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України).
При цьому, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Законом №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на міжнародних договорах з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення). Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу, виданих у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Колегією суддів встановлено, що 27.01.2025 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчук із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив призначити пенсію за віком, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області 27.01.2025 за № 741.
Заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області з урахуванням принципу екстериторіальності відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідних документів та страхового стажу - 31 рік.
Визначено, що страховий стаж заявника на дату звернення становить 26 років 05 місяців 07 днів.
У рішенні зазначено, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 09.06.1997, з 24.07.1997 по 24.11.1998 з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу та припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо наведеної вище позиції відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, з огляду на вищевказані наслідки припинення дії міжнародного договору України, колегія суддів вважає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в ході її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу роботи.
Крім того, варто зазначити, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Суд також зазначає, що за приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.94, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-IX (далі - Закон №2783-IX), яким, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території Російської Федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Російською Федерацією.
Водночас, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Отже, станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, видані на території Російської Федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
Колегія суддів зазначає, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданій 19.05.1983, містяться записи про те, що позивач:
- 13.11.1991 прийнятий по переводу із виробничо-комерційної фірми «Севбелст» начальником дільниці Ямало-Ненецького автономного округу, район Крайньої Півночі (підстава: наказ №210-ок від 12.11.1991) (запис №11);
- 11.01.1993 - звільнений на підставі ст. 31 КЗпП РСРСР у зв'язку зі зміною місця проживання (підстава: наказ №188-ок від 24.12.1992) (запис №12);
- 01.03.1993 - прийнятий механіком з автотракторної техніки в управління механізації в Ямало-Ненецькому автономному окрузі; район Крайньої Півночі (підстава: наказ №30-к від 28.02.1993) (запис №13);
- 03.05.1994 - переведений начальником дільниці за родовищем «Ювілейне» (підстава: наказ №62-к від 04.05.1994) (запис №14);
- 19.06.1997 - звільнений на підставі ст. 31 КЗпП РФ за власним бажанням (підстава: наказ №31-к від 28.02.1997) (запис №15);
- 24.07.1997 - прийнятий охоронцем в службу безпеки РАТ «Разпром» підприємство «Надимгазпром» охоронно-пошукове управління; Ямало-Ненецький автономний округ, район Крайньої Півночі (підстава: наказ №210/к від 22.07.1997) (запис №16);
- 05.03.1998 - переведений в службу безпеки Ювілейного 4 Ямсовейського родовища (підстава: наказ №69/к від 16.03.1998) (запис №17);
- 24.11.1998 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. 31 КЗпП РФ (підстава: наказ №266/к від 23.11.1998) (запис №18).
Крім цього, позивачем було надано до органу Пенсійного фонду України копії довідок про роботу в районах Крайньої Півночі серії № Г 98 від 02.10.2006, видану Муніципальною архівною установою м. Надима і Надимського району; № 0117/09 від 04.02.2004, видану Ват «Арктиктрансгазстрой».
Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці та довідках, наданих позивачем, відповідачем суду не надано.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суду доходить висновку, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 09.06.1997, з 24.07.1997 по 24.11.1998, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.02.2025 № 163950032400 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1992 по 11.01.1993, з 01.03.1993 по 19.06.1997, з 24.07.1997 по 24.11.1998.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 440/1665/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова