26 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10165/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), які полягають у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що позивач 05.12.2023 пройшов гарнізонну військово - лікарську комісію та отримав висновок щодо придатності до військової служби, тобто завершив стаціонарне лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним з захистом Батьківщини. Таким чином, оскільки відповідно до пункту 13 Особливостей та умов визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а позивач завершив стаціонарне лікування у 2023 році, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або за час такої відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.08.2023 № 251 позивач 24.08.2023 одержав множинні ВОСП лівої верхньої кінцівки в області плеча та лопатки, потиличної ділянки. Дотичне ВОСП правої бічної поверхні живота внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойових завдань (а.с. 25).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2024 № 08/743 позивач в період з 13.07.2023 по 24.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровському районі, н.п. Покровськ, Новомихайлівка (а.с. 28).
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 4761 від 05.12.2023 поранення позивача, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - легка, придатний до військової служби (а.с. 29).
Також позивач перебував на стаціонарному лікуванні:
- з 10.05.2024 по 22.05.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1789/229 (а.с. 34);
- з 22.05.2024 по 06.06.2024, що підтверджується виписним епікризом № 1199 (а.с. 35);
- з 09.08.2024 по 20.08.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 16244 (а.с. 37);
- з 27.09.2024 по 07.10.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 19599 (а.с. 39).
На звернення представника позивача, відповідач листом від 02.09.2025 № 13/12112-25-Вих повідомив, що ОСОБА_1 05.12.2023 пройшов гарнізонну військово-лікарську комісію (довідка № 4761) та отримав висновок щодо придатності до військової служби, тобто завершив стаціонарне лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, а саме: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, нарахування та виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024, з 27.09.2024 по 07.10.2024 є неможливим (а.с. 24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (пункт 1-2 Постанови № 168).
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На виконання вимог Постанови № 168, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та підвищення рівня їх соціального захисту виданий наказ Міністерства внутрішніх справ України № 726 від 01.09.2023 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Цим наказом затверджуються Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості).
Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.
Підпунктом 1 пункту 2 Особливостей передбачено, що на період дії воєнного стану виплачується у розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Приписами пункту 13 Особливостей унормовано, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, зокрема, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, Особливості та Постанова №168 передбачають дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, а саме:
1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Відтак, під час встановлення наявності у позивача права отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, під час перебування на стаціонарному лікуванні, обов'язковою умовою є перевірка діагнозу, з яким останній перебуває на лікуванні, та умов його набуття.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.08.2023 № 251 позивач 24.08.2023 одержав множинні ВОСП лівої верхньої кінцівки в області плеча та лопатки, потиличної ділянки. Дотичне ВОСП правої бічної поверхні живота внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойових завдань (а.с. 25).
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 4761 від 05.12.2023 № 170 поранення позивача, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - легка, придатний до військової служби (а.с. 29).
Тобто, судом встановлено, що 24.08.2023 позивач отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, та перебував на стаціонарному лікуванні з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 з основним захворюванням, що пов'язане з отриманим 24.08.2023 пораненням.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), які полягають у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд також зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на обставини позивача, викладені в його клопотанні про поновлення строку звернення до суду, ухвалою суду від 11.09.2025 позивачу було поновлено строк звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 17000,00 грн. суду було надано копії договору про надання правової допомоги від 12.07.2025 № 305, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, квитанції до прибуткового касового ордеру № 305 від 08.09.2025 про сплату 17000,00 грн за договором № 305 від 12.07.2025, акт виконаних робіт від 08.09.2025 (а.с. 48-50, 55-57).
Відповідачем було подано відзив, в якому заперечував щодо витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи. Вказує, що беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до розміру, який відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Дана справа не потребувала значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), які полягають у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 , відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, в розмірі 100000 грн., у розрахунку на місяць, за періоди з 10.05.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 06.06.2024, з 09.08.2024 по 20.08.2024 та з 27.09.2024 по 07.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.11.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА