25 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/9102/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.07.2025 №064250011022 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 29.06.2025 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зарахуванням до страхового стажу періоду проходження військової служби з 26.11.1989 по 01.04.1993.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що досягнувши 54-річного віку 02.07.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії за відсутністю необхідного стажу, зокрема до страхового стажу не зараховано період проживання з 07.01.1988 по 25.11.1989 та з 01.09.1979 по 25.05.1988 та період проходження військової служби з 26.11.1989 по 01.04.1993. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
27.08.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача відзив не надійшов.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Позивачем подано відповідь на відзив, у якому заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 19.06.1995, наявними в матеріалах справи.
02.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській від 11.07.2025 №064250011022 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу відмовлено за відсутності необхідного стажу, зокрема не зараховано до стажу: період постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а саме з 07.01.1988 по 26.11.1989; проживання у період навчання з 01.09.1979 по 25.05.1988; проходження військової служби з 26.11.1989 по 01.04.1993, оскільки у заяві відсутня інформація про неможливість документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за заначений період. При цьому зазначено, що позивач має страховий стаж 19 років 10 місяців 4 дні, загальний період проживання після 01.01.1993 -31 рік 2 місяці 26 днів.
Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує його права на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Право громадян на пенсійне забезпечення гарантовано Конституцією України (стаття 46).
При цьому, згідно із ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
В ухваленому на виконання ст. 16 Конституції України Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Приписами ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 55 Закону №796-XII, зокрема, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Отже, для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII особа має відповідати певним вимогам:
наявність певного віку, визначеного за правилами статті 55 Закону № 796-XII;
факт проживання/постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;
наявність відповідного страхового стажу, який може бути зменшено на кількість років зменшення пенсійного віку (але не більше 6 років), але не менше 15 років страхового стажу.
При цьому, в силу вимог положень ст. 22 та ст. 58 Конституції України за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, у тому числі за правилами ст. 55, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин незалежно від його фактичної реалізації.
Поряд з тим, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Факт проживання та навчання позивача у період з 01.09.1978 по 25.05.1988 підтверджується довідкою Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області Коростенська міська гімназія №3 від 01.07.2025, у період з 07.01.1988 по 26.11.1989 довідкою Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 23.06.2025 №12010 та Витягом з реєстру територіальної громади.
Докази, які б спростували вказану інформацію, відповідачем суду не надано.
У свою чергу слід зазначити, що абз. 8 ч. 1 п.3 ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Відповідно до ч.3 ст. 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як передбачено ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Також суд зазначає, що довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи (відповідає висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а.
Як вже встановив суд, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), а тому, в розумінні абз. 8 ч. 1 п.3 ст.14 Закону №796-XII, вважається особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно, належить до категорії осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року. Отже, за такого нормативного регулювання підтвердження додатковими документами факту проживання /роботи позивача в гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року не потрібно.
Враховуючи наведене, позивач відповідає вимогам для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII.
Наявність необхідного загального страхового стажу у позивача Пенсійним органом під сумнів не ставиться.
Тому суд доходить висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за ст.55 Закону № 796-ХІІ, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 26.11.1989 по 01.04.1993, слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 56 Закону №1058-IV встановлено, що до стажу роботи зараховується також військова служба.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На період проходження військової служби позивачем, діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590.
Приписами частини третьої пункту 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах від 24.10.2018 у справі №211/2626/17, від 23.04.2019 у справі №233/247/16-а, від 20.10.2021 у справі №2-а-22/11 та від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а Верховний Суд дійшов наступного висновку: «на період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590. Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з військового квитка позивача НОМЕР_3 видно, що він у період з 26.11.1989 по 01.04.1993 проходив військову службу у Збройних Силах Радянської армії.
Отже, на переконання суду, цей доказ є належним та достатнім для зарахування позивачу вказаного періоду.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №226/801/17.
Щодо посилань відповідача як на підставу не врахування вказаного періоду на відсутність інформації про неможливість документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за цей період, то суд їх відхиляє, з огляду на те, що відповідачем не вказана правова норма за приписами якої необхідно надання такої інформації, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваного рішення.
За ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за ст.55 Закону № 796-ХІІ, то суд дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, відповідно, наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах саме ГУ ПФУ в Чернігівській області, як орган, який допустив протиправну поведінку та порушив права позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, оскільки позивач звернувся до пенсійного орану не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то відповідно і призначення пенсії має відбутися саме з 29.06.2025 з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішення якого судом визнано протиправним і скасовано.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.07.2025 №064250011022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 29.06.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зарахуванням до страхового стажу періоду проходження військової служби з 26.11.1989 по 01.04.1993.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 24.05.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2025 року.
Суддя І.І. Соломко