26 листопада 2025 року справа № 580/11495/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 22.10.2025, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведені перерахунку державної (основної) пенсії, у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно із рішеннями Конституційного Суду України № 2-р (ІІ) 2024 від 20 березня 2024 року та № 1-р 9 (ІІ) 2021 від 07 квітня 2021 року, а саме згідно вимог статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р № 796-ХІІ, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР. Та в перерахунку додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю 50% відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно вимог статті 50 Закону України № 796-ХІІ, від 28.02.1991 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок державної (основної) пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно рішень Конституційного Суду України № 2-р (ІІ) 2024 від 20 березня 2024 року, та № 1-р 9 (ІІ) 2021 від 07 квітня 2021 року, а саме згідно вимог статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р № 796-ХІІ, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, та перерахувати додаткову пенсію за заподіяну шкоду здоров'ю 50% відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно вимоги статті 50 Закону України № 796 -ХІІ від 28.02.1991 року. Здійснити виплату до не нарахованих виплачених сум пенсій, за весь період, починаючи з дати виникнення права, на максимальний розмір пенсійного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи від захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішень від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру шість мінімальних пенсій за віком, однак відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.11.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що застосування правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23) можливе виключно в разі настання обставин для втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ зі змінами, у зв'язку із визнанням її неконституційною, а саме через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. Оскільки, на даний час вказана обставина не настала, для застосування правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23), відсутні правові підстави. Оскільки, на час виникнення спірних відносин, частина третя статті 54 Закону № 796 в редакції Закону № 1584-ІХ не втратила чинність, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії згідно частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР, є безпідставними та необґрунтованими.
Також вказала, що чинним законодавством визначено основні критерії, при дотриманні яких Пенсійний фонд України розглядає питання щодо призначення (перерахунку) пенсії, а саме: подання заяви про призначення/перерахунок пенсії особисто до територіальних органів Пенсійного фонду України або через вебпортал або Портал Дія з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; заява повинна відповідати додатку 1 Порядку № 22-1; надання необхідних документів для призначення/перерахунку пенсії. Представниця вказала, що позивачка недотрималась порядку звернення за перерахунком пенсії, адже подала заяву в довільній формі у зв'язку з чим у відповідача відсутній юридичний обов'язок щодо перерахунку пенсії, а лист Головного управління, який є підставою звернення до суду, являється роз'яснювальним листом, направленим позивачу відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян» і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору в розумінні статті 4 КАС України.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 09.09.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив зняти обмеження з призначеної пенсії по інвалідності 3 групи, з дитинства з мінімального розміру на максимальний розмір пенсії, відповідно із чинного законодавства України та провести перерахунок пенсії виходячи з максимального розміру, гарантованого законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просив надати письмову відповідь на адресу, у встановлений строк згідно Закону України “Про звернення громадян».
Відповідач направив на адресу позивача лист від 07.10.2025 № 10511-10188/Д-03/8-2300/25, в якому зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, внаслідок аварії на ЧАЕС, розмір пенсії становить 6248,51 грн, а саме: 6077,69 грн - розмір пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796 (3700,00 грн Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 (коефіцієнти збільшення з 01.03.2022, із 01.03.2023, із 01.03.2024, із 01.03.2025 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України)); 170,82 грн - додаткова пенсія особі з інвалідністю ІІ групи, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії. Отже, пенсію обчислено згідно із чинним законодавством та документами пенсійної справи, обмеження розміру пенсії не застосовується.
Дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо відмови у проведені перерахунку державної (основної) пенсії, у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю 50% відсотків від мінімальної пенсії за віком позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що 09.09.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив зняти обмеження з призначеної пенсії по інвалідності 3 групи, з дитинства з мінімального розміру на максимальний розмір пенсії, відповідно із чинного законодавства України та провести перерахунок пенсії виходячи з максимального розміру, гарантованого законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просив надати письмову відповідь на адресу, у встановлений строк згідно Закону України “Про звернення громадян».
Аналіз змісту заяви позивача, що слугувала предметом розгляду відповідачем, вказує на те, що питання перерахунку пенсії у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно рішень Конституційного Суду України та перерахунку додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю у розмірі 50% відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно статті 50 Закону № 796 позивач перед відповідачем не ставив.
З урахуванням зазначеного та того, що відповідач не відмовляв позивачу у вчиненні дій, які є предметом цього спору, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 26.11.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК