Справа № 560/2884/25
іменем України
26 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому він просить:
" - визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведені службового розслідування по факту травмування ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби 23.08.2023;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 провести службове розслідування по факту травмування ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби 23.08.2023;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми ОСОБА_1 23.08.2023".
Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до заяв по суті справи, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Посилається на те, що проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .
Зазначає, що 16.11.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 виключений із списків особового складу, у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Стверджує, що 23.08.2023 року, під час виконання обов'язків військової служби, отримав травму правого зап'ясткового суглобу в районі н.п. Юнаківка Сумської області внаслідок падіння з висоти власного зросту.
Вказує, що внаслідок падіння отримав травму тяжкого ступеня, пов'язану з проходженням військової служби.
Як зазначає позивач, наказом командира військової частини службове розслідування обставин травмування не проводилось, акт за формою НВ-3 не складався, довідка про обставини травми не оформлювалась.
Посилається на те, що звертався до командира військової частини НОМЕР_1 про проведення службового розслідування та видачу довідки але відповідачем повідомлено, що підстав для проведення службового розслідування та видачі довідки про обставини травми позивача не вбачається.
Згідно із відзивом на позовну заяву, Військова частини НОМЕР_1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити, зокрема, з таких підстав.
Вказує, що службове розслідування щодо випадку травмування позивача не проводилося, а довідка про обставини травми не оформлювалась у зв'язку з відсутністю рапорту ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини.
Стверджує, що Юнаківська сільська територіальна громада Сумської області на дату події не була включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а тому, травма отримана позивачем не може бути визнаною такою, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Посилається на те, що медичні документи, на які посилається позивач, оформлювалися без запитів до Військової частини НОМЕР_1 , містять відомості «зі слів хворого» і, на думку відповідача, не підтверджують належним чином факт отримання ОСОБА_1 закритого перелому саме 23.08.2023 під час виконання обов'язків військової служби.
Оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 - проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та наказом від 16.11.2023 виключений зі списків особового складу, у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4026 КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у спецвідділенні №2 з 29.12.2023 по 17.01.2024 року, діагноз при виписці: «нестійка післятравматична контрактура правого променево-зап'ястного суглобу, посттравматичний деформуючий артроз правого променево-зап'ястного суглобу II ст. ... внаслідок закритого перелому (23.08.2023) човноподібної кістки, лікованого оперативним шляхом».
В анамнезі захворювання зазначено: «зі слів хворого травму отримав 23.08.2023 близько 17.00 в районі ведення бойових дій, поблизу н.п. Юнаківка Сумської обл., в результаті падіння з висоти власного зросту на кисть. Лікувався консервативно, безрезультатно. 14.09.2023 оглянутий травматологом в/ч НОМЕР_2 , госпіталізований ... 22.09.2023 прооперований, 26.09.2023 виписаний і надана відпустка на 30 к.д.».
Із довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_2 (додаток 4 до Положення про військово-лікарську експертизу), виданої молодшому сержанту військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , убачається діагноз: «нестійка післятравматична контрактура правого променево-зап'ястного суглобу після закритого перелому (23.08.2023) з наявністю металоконструкції (22.09.2023) при тимчасовому порушенні функції», травма віднесена до тяжкого ступеня за наказом МОЗ №370, а в графі про причинний зв'язок зазначено: «Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
При цьому, вказано, що довідка про обставини травми не надана.
З доповіді командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що: 29.08.2023 молодший сержант ОСОБА_1 звернувся зі скаргами на болі в районі правої кисті і був доставлений для огляду і консультації в медичний пункт військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить запис у книзі обліку амбулаторних хворих медичного пункту медичної роти; йому було проведено огляд, надано медичну допомогу та зроблені лікарські призначення з рекомендацією щодо повторного огляду через три дні; повторний огляд не відбувся через відсутність скарг у військовослужбовця; 08.09.2023 він вибув у відпустку до м. Хмельницького; перебуваючи у відпустці, ОСОБА_1 повідомив командування про звернення до травматолога 17.09.2023, а 18.09.2023 надіслав довідку ВЛК про встановлений діагноз і призначення операції; службове розслідування не проводилося, а довідка про обставини травми не видавалася у зв'язку з відсутністю рапорту на ім'я командира військової частини.
ОСОБА_1 звертався із заявами від 30.12.2024 та 16.01.2025 до командира Військової частини НОМЕР_1 з вимогами провести службове розслідування щодо травмування 23.08.2023 року, надати матеріали такого розслідування (якщо воно проводилося) та видати довідку про обставини травми.
Листом від 18.01.2025 №1499/2/96 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомила позивачу, що підстав для проведення службового розслідування та видачі довідки про обставини травми не вбачається.
Доказів призначення чи проведення службового розслідування, складання акта за формою НВ-2 або НВ-3 чи оформлення довідки про обставини травми позивача у матеріалах справи немає.
Вважаючи дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у проведені службового розслідування по факту його травмування під час виконання обов'язків військової служби 23.08.2023 року протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо розслідування нещасних випадків з військовослужбовцями, ведення їх обліку та оформлення відповідних актів на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289 (далі - Інструкція №332).
За пунктом 1 розділу І Інструкції № 332, ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Згідно з пунктом 2 розділу II Інструкції №332, про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Пункт 1 розділу ІІ Інструкції №332 передбачає, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).
Пункт 10 розділу ІІ Інструкції №332 встановлює обставини, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, зокрема, виконання військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції №332 (у системному зв'язку з пунктом 1 розділу ІІІ), комісія з розслідування зобов'язана за результатами розслідування скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2 та акт про нещасний випадок під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 у разі, якщо нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і подати їх командиру військової частини на затвердження.
Пунктом 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми та її наслідків приймається відповідно до висновків, зазначених у довідці про обставини травми або в актах за формою НВ-2, НВ-3.
З Інструкції №332 та Положення №402 також вбачається, що на підставі наказу командира військової частини за результатами розслідування нещасного випадку складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках, один з яких подається до ВЛК, а другий зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Отже, суд виходить з того, що обов'язок призначити та провести розслідування нещасного випадку, що спричинив тяжку травму військовослужбовця, та оформити відповідні акти і довідку, покладається на командира військової частини законом, а не залежить від його дискреційного розсуду чи від подання потерпілим рапорту в певній формі.
При цьому, суд зазначає про обов'язковість проведення службового (спеціального) розслідування в разі виникнення обставин, визначених пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №332, зокрема, при отриманні військовослужбовцем тяжкої травми, та з обов'язку командира військової частини за результатами такого розслідування забезпечити складання актів НВ-2, НВ-3 і видачу довідки про обставини травми.
Водночас, відсутність рапорту військовослужбовця не може бути самостійною підставою для невиконання командиром обов'язку, встановленого Інструкцією №332.
Так, Інструкція №332 зобов'язує потерпілого або інших військовослужбовців негайно повідомити про нещасний випадок, а командира - вжити заходів для його розслідування.
При цьому, подання рапорту в певній формі не визначено як умова виникнення обов'язку командира провести розслідування.
Із матеріалів справи вбачається, що командування Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України: було обізнане про звернення позивача до медичного пункту частини 29.08.2023 з болями в правій кисті; було поінформоване про подальше звернення до травматолога та про направлення довідки ВЛК із діагнозом перелому та необхідністю операції; отримало від позивача у грудні 2024 - січні 2025 року письмові заяви з вимогою провести розслідування та оформити довідку.
За таких обставин, посилання відповідача лише на відсутність рапорту від позивача як на підставу для повної відмови у проведенні розслідування суперечить Інструкції №332 та не звільняє відповідача від обов'язку організувати розслідування за наявності явно виражених ознак нещасного випадку, що спричинив тяжку травму військовослужбовця.
З огляду на викладене вище, суд вказує на неприпустимість покладання негативних наслідків на військовослужбовця через відсутність його рапорту.
Також суд виходить з того, що за своєю природою, обов'язок командира за Інструкцією №332 є безумовним у разі, коли йому фактично стало відомо про нещасний випадок підлеглого йому військовослужбовця.
Із приводу доводів відповідача щодо медичної документації позивача, яка міститьсяу матеріалах справи, то суд зазначає, що вказана документація є письмовими доказами, оформленими відповідно до вимог законодавства, і не спростована іншими доказами у справі.
А отже, вказана вище медична документація позивача, яка фіксує наслідки травми ОСОБА_1 і її орієнтовну дату, має належну доказову силу, навіть якщо в окремих частинах містяться відомості «зі слів хворого», і повинна враховуватися при вирішенні питання про призначення службового розслідування.
Зокрема, виписний епікриз №4026 та довідка ВЛК Військової частини НОМЕР_2 є належними письмовими доказами, що містять діагноз наслідків закритого перелому човноподібної кістки правої кисті, датою травми вказано 23.08.2023 року, травма віднесена до тяжкого ступеня і прямо кваліфікована ВЛК як пов'язана з проходженням військової служби.
Зазначення в анамнезі формулювання «зі слів хворого» є характерною для медичних документів вказівкою на джерело первинної інформації, але не позбавляє такий документ доказового значення, якщо він узгоджується з іншими обставинами (наявність оперативного лікування, реабілітації, діагнозу наслідків перелому, скарг позивача під час служби).
У той же час, відповідач не надав жодних альтернативних медичних висновків або доказів іншої причини виникнення перелому у позивача.
Більше того, з доповіді командира роти вбачається, що вже 29.08.2023 позивач звертався зі скаргами на болі в правій кисті та отримував медичну допомогу у медпункті частини, що узгоджується з характером травми, встановленої згодом.
Отже, сукупність медичних документів та внутрішніх документів військової частини свідчить про наявність достатніх ознак можливого нещасного випадку, який спричинив тяжку травму військовослужбовця, що зобов'язувало командира військової частини організувати його розслідування за Інструкцією №332.
Щодо аргументів відповідача про статус території Юнаківської територіальної громади, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Обставина включення чи невключення відповідної територіальної громади до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, має значення насамперед для кваліфікації травми як пов'язаної із «захистом Батьківщини» та надання окремих видів соціальних гарантій.
Однак для вирішення питання про необхідність розслідування за Інструкцією №332 достатньо, що травма отримана під час проходження військової служби, а не обов'язково саме в районі ведення бойових дій.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що сам відповідач не заперечує факту проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України в період, коли позивач стверджує про отримання ним травми, а також того, що позивач виконував завдання пов'язані з військовою службою.
Щодо обсягу судового втручання у дискреційні повноваження відповідача при розгляді справи, то суд звертає увагу, що: суд не встановлює замість комісії з розслідування остаточний причинний зв'язок травми з виконанням обов'язків військової служби і не визначає, чи має бути складений акт за формою НВ-3; предметом цього спору є правомірність відмови військової частини взагалі розпочати та провести належне службове розслідування і оформити документи у випадку, коли для цього існують фактичні та правові підстави.
За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку, що:
- відмова Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, викладена в листі від 18.01.2025 №1499/2/96, у проведенні службового розслідування обставин травмування ОСОБА_1 23.08.2023 та невжиття заходів для його проведення є протиправними, оскільки суперечать вимогам Інструкції №332 та Положення №402 і здійснені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені законом;
- Військова частина НОМЕР_1 підлягає зобов'язанню провести службове розслідування обставин травмування позивача відповідно до Інструкції №332 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду, та прийняти за його результатами рішення, передбачені законодавством (у тому числі щодо складання актів за формами НВ-2, НВ-3 у разі визнання травми пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби);
- щодо вимоги безпосередньо зобов'язати відповідача видати довідку про обставини травми позивача 23.08.2023 року, суд зазначає: довідка про обставини травми оформлюється на підставі наказу командира військової частини за результатами службового розслідування, у якому надано оцінку обставинам події; у матеріалах справи відсутні акти НВ-2, НВ-3 та відповідний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 , тому питання про безпосередню видачу довідки є похідним від результатів майбутнього розслідування; суд не може підмінити собою командира військової частини та комісію з розслідування в частині встановлення фактичних обставин травмування, притягнення (чи ні) військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначення наявності чи відсутності зв'язку травми з виконанням обов'язків військової служби.
З огляду на це, позовна вимога про пряме зобов'язання відповідача видати довідку про обставини травми у конкретній редакції є передчасною і не може бути задоволена в заявленому вигляді.
Інші аргументи сторін не спростовують висновки суду за результатами розгляду цієї справи, які зазначені вище.
Водночас, щодо інших доводів сторін, суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що виразилися у відмові, оформленій листом від 18.01.2025 №1499/2/96, у проведенні службового розслідування обставин травмування ОСОБА_1 23.08.2023 року, під час проходження військової служби, та невжитті заходів щодо організації такого службового розслідування.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України організувати та провести службове розслідування обставин травмування ОСОБА_1 23.08.2023 року, відповідно до вимог законодавства України, що регулюють проведення службових розслідувань у Збройних Силах України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні суду, та за його результатами прийняти рішення, передбачені Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289 (у тому числі, щодо складання актів за формами НВ-2, НВ-3, у разі визнання нещасного випадку пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Є.В. Печений