Справа № 560/17353/25
іменем України
26 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неправомірного нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
-зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити мені недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Позивач зазначає, що він є особою, яка має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У серпні 2025 року відповідач виплатив йому разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 № 486. Не погоджуючись із визначеним розміром виплати, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, однак отримав відмову. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, при цьому чинна редакція ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-XII (зі змінами, внесеними Законом № 2983-IX) прямо передбачає, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України здійснюється у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим законодавець делегував уряду повноваження встановлювати конкретний розмір допомоги в межах бюджетних призначень; відповідно, виплата у 2025 році була проведена у розмірі, встановленому постановою КМУ № 486 та у спосіб, визначений постановою КМУ № 1396, якою врегульовано механізм використання бюджетних коштів.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач є особою з інвалідністю, що підтверджується відповідним посвідченням та має, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивачу була виплачена одноразова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2025 році у розмірі 2700 грн.
Втім позивач вважає, що відповідач виплатив йому таку допомогу в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду у зразковій справі №440/14216/23 були правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік. Предметом судового розгляду у даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік, тобто вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі №440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи №440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23.
Отже, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23, суд зазначає наступне.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає (далі - Закону № 3551).
Відповідно до статті 2 Закону № 3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону№ 3551.
Зокрема, частиною 5 статті 13 Закону № 3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Однак зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі № 440/14216/23 вказує, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Тож встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям "основоположні права і свободи людини" (Розділ II Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 № 2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон № 2983-IX), частину 5 статті 13 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України."
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Тобто, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-XII, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 2983- IX як спеціального закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23, серед іншого, дійшла висновку, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 висновує, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-XII й № 2983-IX, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29.04.2025 №486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2025 році» (далі за текстом - Постанова № 486).
Згідно приписів Постанови № 486 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2025 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
Матеріалами справи підтверджується, що у 2025 році позивачу була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному в постанові Кабінет Міністрів України від 29 квітня 2025 р. № 486. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, застосувавши правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 2983-IX, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин та неконституційною не визнавалася, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя П.І. Салюк