Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 листопада 2025 р. Справа №520/17898/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (вул. Промислова, буд. 22, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл.,62495, код ЄДРПОУ 39486680) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (надалі за текстом - ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі за текстом - Київська митниця, відповідач, митний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 № UA100250/2025/000003/1, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.02.2025 № UA100250/2025/000032, прийняту Київською митницею Державної митної служби України.
Також представник позивача просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (код ЄДРПОУ: 39486680, місцезнаходження юридичної особи: 62495, Україна, Харківська обл., смт. Васищеве, вулиця Промислова, будинок 22) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження юридичної особи: 03124, Україна, Київська область, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість відповідач, в порушення норм МК України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України).
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
З огляду на здійснення діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах можливого ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частинами 2, 3, 5 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 КАС України, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
28.07.2025 Київська митниця через систему “Електронний суд» надала до Харківського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару був нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, використані позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи, подані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які суттєво впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
31.07.2025 представником позивача через систему “Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
04.02.2019 року між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКІЛ» (Україна, покупець) та Peters & Burg Kft (Угорщина, продавець) був укладений контракт № С-4 купівлі - продажу товару.
Згідно п.3.1 контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 передбачено, що у кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 18.12.2020 до вищезазначеного контракту викладено в новій редакції розділ 4 п.4.2: Сума контракту визначається згідно Специфікацій (Додатків) до Контракту, що є невід'ємною частиною Контракту.
Продавець надіслав на адресу покупця прайс - лист від 01.11.2024, згідно якого фірма Peters & Burg Kft пропонує до поставки протягом 2024-2025 року наступні препарати: гербіцид Герб 900 КЕ, 3,19 дол. США за л/1, вказані ціни діють на умовах поставки FOB - Шанхай.
На виконання контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 сторонами підписано додаток № 48 від 01.11.2024 «Специфікація» згідно якого виходить, що загальна кількість до поставки Товару складає: гербіцид Герб 900 КЕ, 3,19 дол. США за л/1, кількість товару 21600, загальна вартість у дол. США 68904,00 та продавцем було виставлено ТОВ «ТД «СОКІЛ» інвойс № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024.
У вказаному інвойсі визначено строк оплати за товар та умови поставки FOB Shanghai. На виконання вказаного контракту на митну територію України через поручні судна на адресу в названому порту відвантаження ТОВ «ТД «СОКІЛ» було здійснено поставку товару.
Факт відвантаження продавцем товару покупцю на виконання додатку № 48 від 01.11.2024 «Специфікація» до контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 та вказаного вище інвойсу підтверджується експортною декларацією країни відправлення та коносаментом №XHSE070740497 від 09.12.2024 року, автотранспортною накладною (CMR) № 4032 від 06.02.2025.
19.02.2025 позивач надав до відповідача електронну митну декларацію ІМ 40 АА №25UA100250200674U7 від 19.02.2025 на товар: гербіцид Герб 900 КЕ, 3,19 дол. США за л/1, та відповідний пакет документів, а саме: сертифікат якості б/н від 03.12.24, пакувальний лист №PET8-ML-1179219 від 27.12.24, інвойс № PET8-SZ 1180056 від 27.12.2024, коносамент №XHSE070740497 від 09.12.2024, автотранспортна накладна (CMR) № 4032 від 06.02.2025, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24С3100А7811/50142 від 30.12.24, рахунок-фактура № СФ-42708 від 10.02.25, довідка про транспортні витрати без номеру від 12.02.25, контракт № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 року, додаток № 48 від 01.11.2024 «Специфікація», договір складського зберігання № 15/01-01/ТДС/ТДН від 15.01.24-31.12.27, договір транспортного експедирування № 2512 від 01.01.25, договір перевезення №28/10-24 від 28.10.24, посвідчення А08835 з 22.06.21 по 31.12.29, лист № 08/02-01 від 08.02.24.
Також судом встановлено, що позивач у зазначеній декларації митну вартість було заявлено за першим (основним) методом визначення вартості у розмірі 3127293 грн. 73 коп., яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом 68904,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення та витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 262920 грн. 00 коп..
За результатами митного контролю, відповідачем надісланий запит про надання додаткових документів, а саме: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 2) обґрунтовані висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) експортну декларацію з урахуванням вимог ст.254 МК України; 4) банківські платіжні документи щодо оплати за попередні поставки; 5) платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат, заявку на перевезення.
20.02.2025 та 21.02.2025 позивачем до контролюючого органу було надіслано додаткові документи, а саме: 1) лист ТОВ «Торговий Дім «Сокіл» від 20.02.2025 № 20/02-01 щодо переліку наданих документів; 2) експортна декларація MRN № 223120240004828660 з Китаю до України з перекладом; 3) інвойси від 11.12.2024 № РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024; 4) Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 № 520/31157/24 5) висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішскспертиза» від 18.02.2025 № 295; 6) калькуляція від 18.02.2025 без номера; 7) Рішення Харківського, окружного адміністративного Суду від 01.11.2024 року JYO 520/23854/24; 8) прайс-лист від 01.11.2024 без номера; 9)додаткова угода № 5 від 18.12.2020, додаткова угода від 31.12.2022 № 7 до контракту С-4 від 18.12.2020; 10) лист ТОВ «Торговий Дім «Сокіл» від 27.02.2025 № 27/02-02.
Також позивач повідомив митному органу, що згідно пункту 5.3 Контракту № С-4 від 04.02.2019 передплата за товар не відбувалась.
Митним органом 27.02.2025 було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 № UA100250/2025/000003/1.
Відповідно до графи 33 Рішення № UA100250/2025/000003/1 від 27.02.2025 декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) відповідно до п 4.1 Договору від 04.02.2019 № С-4 ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркування. Усі цінові показники за контрактом зазначаються у специфікації. Однак, у специфікації № 48 від 01.11.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування, а також при умовах поставки FOB - Shanghai (Китай) відсутні відомості щодо включення до ціни товару витрат на доставку зі складу виробника до порту.
2) у рахунку-фактурі щодо вартості транспортних витрат від 10.02.2025 СФ-42708 відсутнє посилання на договір перевезення. У рахунку-фактурі щодо вартості транспортних витрат від 10.02.2025 №СФ-42708 зазначено, що «рахунок дійсний для сплати до 14.02.2025».
3) відповідно до п.3 договору про перевезення від 01.01.2025 № 2512 послуги експедитора, а також витрати та інші платежі здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору оплачується клієнтом на умовах 100% передоплати, якщо інше не зазначено у заявці на перевезення, проте платіжні документи щодо сплати транспортних витрат та заявку на перевезення декларантом не надано. 4) в довідці про транспортні витрати з міжнародного перевезення зазначені відомості про маршрут перевезення Одеса (Україна) - Сквира (Україна), проте товар прямує з Китаю (Shanghai) до Одеси.
Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
1) Експортна декларація країни відправлення прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки дана експортна декларація (країна відправлення (Китай)) оформлена на виконання контракту № CQLW24-089 за ціною товару 3.19 доларів США/л, разом з тим товар поставляється за непрямим контрактом між "Peters & Burg К ft" (Угорщина) та TOB "Торговий Дім "Сокіл" № С-4 від 04.02.2019 за такою самою ціною угоди 3,19 доларів США за 1 літр. В експортній декларації зазначений номер коносамента 177TBODGS70476 відмінний від наданого до митного оформлення XHSE070740497, також в наданій експортній декларації країни відправлення відправником товару виступає Shanghai chengqiao international trade C.o.. Ltd. проте в графі 2 електронної митної декларації та наданих документах до митного контролю (ЦМР від 06.02.2025 № 4032, коносамент від 09.12.2025 № XHSE070740497 та інвойс від 27.12.2024 № PET8-SZ-1180056) відправник - Shanghai cheng bridge international trade Co.,Ltd.
2) Постанова другого апеляційного адміністративного Суду від 10.02.2025 року №520/31157/24; Рішення Харківського, окружного адміністративного Суду від 01.11.2024 року №520/23854/24; прийняти до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки стосується іншого імпортера та іншого товару;
3) Висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.02.2025№ 295, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості оскільки не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари оскільки не зазначена інформація щодо технічних характеристик: відсутня інформація щодо хімічної формули, відсутнє посилання на CAS, тощо. У експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту Згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів). Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 № 1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У зв'язку з чим, наданий висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, він не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Відсутність цінових пропозицій до висновку, а також жодних розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
4) Додатково наданий інвойс від 11.12.2024 № РРК-150/2024 неможливо пов'язати з даною поставкою оскільки в ньому наявне посилання на контейнер номер GLDU 5477954. за даною поставкою товар прямує в контейнері TCKU2344032, також згідно печатки на інвойсі він наданий "Peters & Burg LTD" для "Peters & Burg Кй" (Угорщина) на товар Гербіцид Герб 900,КЕ за ціною угоди 3,01 долара США за 1 літр, проте в експортній декларації країни відправлення товар поставляється з Китаю за ціною угоди 3,19 долара США за 1 літр, тобто ціна у експортній декларації більша ніж у посередницькому інвойсі. В наданому інвойсі відсутнє посилання на умови поставки згідно ІНКОТЕРМС. Слід зауважити, що експортна декларація країни відправлення оформлена 09.12.2024, а наданий інвойс від 11.12.2024.
5) Додатково наданий інвойс від 06.12.2024 № РРК-150/2024 згідно печатки на інвойсі наданий "Peters & Burg LTD" для "Peters & Burg Кії" (Угорщина) на товар Гербіцид Герб 900,КЕ за ціною угоди 3,01 долара США за 1 літр . проте в експортній декларації країни відправлення товар поставляється з Китаю за ціною угоди 3,19 долара США за 1 літр, тобто ціна у експортній декларації більша ніж у посередницькому інвойсі. В наданому інвойсі відсутнє посилання на умови поставки згідно ІНКОТЕРМС. сторінка 4.
Слід зауважити, що додатково надані інвойси від 11.12.2024 та від 06.12.2024 мають однаковий номер РРК-150/2024 і надані до митного контролю з різницею в один день.
6) Самостійно додатково надана декларантом калькуляція б/н від 18.02.2025 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, так як цей документ адресовано ТОВ «Торговий Дім «Сокіл», та не містить відомості про прибуток підприємства; відсутні відомості щодо собівартості товару. Згідно загальноприйнятої світової практики калькуляція має містити відомості щодо собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.
7) Додатково надана електронна митна декларація від 26.02.2025 25UА500020001555119 прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки стосується іншого імпортера та іншого товару.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 30.12.2024 №24UA204150004087U7 товар гербіцид OSNOVA, EC (Основа, КЕ) діюча речовина Acetochlor (ацетохлор) 900 г/л, всього 16000 літрів країна виробництва Китай, торгівельна марка - Агрохімічні технології. Виробник: HANGZHOU NUTRICHEM COMPANY LIMITED вага брутто - 19380 кг, вага Нетто 17600 кг) за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, митна вартість згідно джерел інформації 3.8047$/кг.
На підставі зазначеного Рішення відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.02.2025 року № UA100250/2025/000032, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
З огляду на прийняття відповідачем Рішення 27.02.2025 року № UA100250/2025/000003/1 та винесення Картки відмови 27.02.2025 року № UA100250/2025/000032, з метою випуску товару у вільний обіг, позивач скористався правом на випуск товару у вільний обіг за ЕМД ІМ 40 АА №25UA100250200812U6.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За змістом частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями частини 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема митна вартість товарів та метод її визначення.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За змістом частин 1-3 статті 57 МК України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті
За змістом частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пунктами 1, 2 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, і у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України у визначених МК України випадках декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. При цьому вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України заборонено.
Водночас частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у випадках коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
За змістом частин 1-2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо митним органом застосовується стаття 64 МК України, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
З вищевказаних норм МК України вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності рішення про коригування митної вартості та доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, та які були окремо зазначені у відзиві, суд зазначає таке.
Щодо доводів відповідача, що у специфікації № 48 від 01.11.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування, а також при умовах поставки FOB - Shanghai (Китай) відсутні відомості щодо включення до ціни товару витрат на доставку зі складу виробника до порту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4.1 Контракту ціна товару визначається в доларах США (USD) та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркірування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації. У додатку № 48 від 01.11.2024 «Специфікація» до контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 року вказано кількість, ціну, одиницю виміру товару - гербіциду Герб 900 КЕ, а безпосередньо в ціну товару вже включено вартість товару, тари, упаковки, маркування.
Відповідно до п.8.1 Контракту, пакування, в якому відвантажується товар повинно забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, цілісність товарів при транспортуванні та зберіганні.
Згідно з п.8.2 Контракту, товар поставляється в оригінальній упаковці, а саме, у пластмасових каністрах ємністю 1л, 5л, 10л, 20л, 100л, 200л, пакетах, а також у картонних коробках.
Згідно з п.8.3 Контракту, тара та пакування входить до вартості товару та не повертається.
Також суд зазначає, що під час процедури митного оформлення позивачем було надано до контролюючого органу калькуляцію від 18.02.2025, в якій зазначено, що ціна товару гербіциду Герб 900 КЕ складається з самого товару 3,01 доларів США, витрати на митне оформлення та зберігання на складі - 0,06 доларів США, та інші витрати 0,12 доларів США (тара, упаковка).
Тобто, продавець і покупець в Контракті чітко узгодили між собою, що вартість тари (упаковки), а також маркування товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01 квітня 2021 року по справі № 910/5447/20 за відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов'язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою. А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов'язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу. Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 01 березня 2023 року в справі № 420/18880/21 (адміністративне провадження № К/990/36541/22) дійшов висновку, що за умовами Договору, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання митного органу на відсутність у поданих декларантом до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними.
Зазначений підхід щодо застосування положень МК України застосовувався Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 09 листопада 2022 року у справі № 815/2162/17, від 17 січня 2023 року у справі №160/7901/18 та від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18.
Отже враховуючи, що умовами поставки обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару, а під час митного оформлення документів не встановлено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару). Витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 30.07.2024 року у справі № 420/32440/23 (провадження № К/990/22352/24).
Таким чином суд зазначає, що висновки митного органу про те, що декларантом, не надано митному органу відомостей про включення пакування та маркування товару до митної вартості та що у специфікації не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки, маркірування, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки включення таких складових до ціни (вартості) товару передбачено самим контрактом та специфікацією до нього.
Аргумент митного органу про те, що при умовах поставки FOB - Shanghai (Китай) відсутні відомості щодо включення до ціни товару витрат на доставку зі складу виробника до порту, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно п.3.1 контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 передбачено, що у кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі.
В інвойсі № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024 року вказані умови поставки FOB Shanghai (Китай), тобто порт відвантаження - Шанхай.
У коносаменті № XHSE070740497 від 09.12.2024 зазначено вказані умови поставки FOB - Shanghai (Китай), тобто порт відвантаження - Шанхай.
Згідно правил Інкотермс - 2010 за умов поставки FOB, FREE ON BOARD (... named port of shipment), ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), термін "франко борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.
За умовами поставки FОB, на яких поставлявся оцінюваний товар у цій справі, на продавця покладено обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення. Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FОB означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2018 по справі № 804/2997/17 зазначив, що згідно базису поставки FОB продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
У постанові від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23, адміністративне провадження №К/990/37263/24, Верховний Суд зазначив, що термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець.
За умовами FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Ціна FOB складається з таких складових: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.
Товар позивача поставлявся на умовах FOB Shanghai, що означає, що у вартість товару вже включено вартість перевезення до порту у м. Шанхай, яке сплатив відправник, а тому аргументи митного органу безпідставні та необґрунтовані.
З приводу аргументів митного органу про те, що: у рахунку-фактурі щодо вартості транспортних витрат від 10.02.2025 СФ-42708 відсутнє посилання на договір перевезення» та «в довідці про транспортні витрати з міжнародного перевезення зазначені відомості про маршрут перевезення Одеса (Україна) - Сквира (Україна), проте товар прямує з Китаю (Shanghai) до Одеси, суд зазначає наступне.
Митне законодавство не містить вимоги щодо обов'язкового посилання на договір перевезення у рахунку-фактурі.
Згідно зі ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, витрати на транспортування можуть підтверджуватися будь-якими документами, що дозволяють їх ідентифікувати.
Позивач надав митному органу повний та вичерпний пакет документів, що підтверджують транспортні витрати, а саме: рахунок-фактура № СФ-42708 від 10.02.2025, довідка про транспортні витрати без номеру від 12.02.25, договір транспортного експедирування № 2512 від 01.01.2025, договір перевезення № 28/10-24 від 28.10.2024, експортна декларація MRN №223120240004828660 з Китаю до України з перекладом, що є доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд зазначає, що декларантом разом із рахунком-фактурою № СФ-42708 від 10.02.2025 надано митному органу договір перевезення № 28/10-24 від 28.10.2024, договір транспортного експедирування № 2512 від 01.01.2025.
Крім того при поданні митної декларації декларантом було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів може належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Вказаний наказ Мінфіну визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
У Постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові від 07.07.2023 по справі № 803/718/17 Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.
В довідці про транспортні витрати з міжнародного перевезення зазначені відомості про маршрут перевезення Одеса (Україна) - Сквира (Україна), проте товар прямує з Китаю (Shanghai) до Одеси» є технічною помилкою, оскільки в цій же довідці вказаний вірний маршрут перевезення з Китаю (Shanghai) до Одеси в таблиці.
Суд зазначає, що дана помилка не вплинула на визначення транспортних витрат з перевезення товару з огляду на те, що іншими наданими декларантом документами під час митного оформлення відповідачу підтверджується маршрут перевезення, розрахунок витрат на транспортування та фактичне поставлення товару покупцю.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 вказано, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином суд дійшов висновку, що доводи, наведені митним органом в запиті не відповідають дійсності та наданим декларантом документам. Вказане спростовує висновки митного органу, наведені в запиті товарів щодо розбіжностей в умовах поставки товару та визначення ціни товару.
Стосовно доводів відповідача, що: у рахунку-фактурі щодо вартості транспортних витрат від 10.02.2025 № СФ-42708 зазначено, що «рахунок дійсний для сплати до 14.02.2025» та «відповідно до п.3 договору про перевезення від 01.01.2025 № 2512 послуги експедитора, а також витрати та інші платежі здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору оплачується клієнтом на умовах 100% передоплати, якщо інше не зазначено у заявці на перевезення, проте платіжні документи щодо сплати транспортних витрат та заявку на перевезення декларантом не надано, суд зазначає наступне.
Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати, так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Митний кодекс (ст.53 МК України) чітко визначає перелік обов'язкових документів, до якого заявка не входить.
Заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару.
Крім того суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.
Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій зокрема вказано, що « ... серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною ».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами . Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів ».
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові від 07.07.2023 по справі № 803/718/17 Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.
Таким чином суд дійшов висновку, що декларантом було надано весь пакет товаро-супровідних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом достатньо надати - рахунок фактуру.
Платіжні документи не мають прямих зв'язків із ціною (митною вартістю), а рахунок фактура й довідка вже виконують функцію підтвердження транспортних витрат.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
У Постанові від 28.04.2023 по справі № 200/9362/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що суд не приймає посилання митного органу на ненадання позивачем документів на підтвердження сплати рахунку-фактури (інвойса), оскільки ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару, про що правильно зазначили судові інстанції.
Отже суд зазначає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару відповідачем не доведена.
З приводу аргументу митного органу про те, що експортна декларація країни відправлення прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.
Надана позивачем при декларуванні декларація країни експортера MRN №223120240004828660 з Китаю до України має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей (Китаю), необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
На спростування доводів митного органу щодо поставки товару за непрямим контрактом між "Peters & Burg К ft" (Угорщина) та TOB "Торговий Дім "Сокіл" № С-4 від 04.02.2019 та надання додаткових документів на запит відповідача, позивачем листом від 20.02.2025 № 20/02-01 долучено посередницькі інвойси від 11.12.2024 № РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024.
Також, разом з листом від 20.02.2025 № 20/02-01 декларантом надано митному органу додаткову угоду № 7 від 31.12.22 до контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019, в якій зазначено, що розділ 3 п.3.5 викладено в новій редакції: Відправником товару за контрактом також можуть бути інші довірені особи. В такому разі дані про відправників мають бути зазначені в супровідних документах (інвойсах, пакувальних листах, СМР, морських коносаментах, тощо).
Доводи митного органу про те, що в експортній декларації зазначений номер коносамента 177TBODGS70476 відмінний від наданого до митного оформлення XHSE070740497, є безпідставними та не відповідають дійсності з огляду на те, що номер № 177TBODGS70476 - це номер замовлення («букінгу»).
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, митна вартість підтверджується за ціною договору, інвойсами, рахунками-фактурами, тощо. Експортну декларацію можна враховувати лише як додаткове джерело, супровідний документ.
Розбіжність у найменуванні відправника між експортною декларацією та супровідними документами (інвойс, коносамент, CMR) є формальною, оскільки всі документи підтверджують єдину операцію постачання товару.
Митний орган мав діяти у відповідності до принципу доброчесності (favor debitoris), згідно п.8 ч.1 ст.8 МК України, тобто при незначній розбіжності тлумачити її на користь декларанта.
Відповідно до листа продавця Peters & Burg Kft (Угорщина) від 26.06.25, щодо заповнення граф експортної декларації № 223120240004828660 від 07.12.2024: 1. Графа «відправник» був указаний Агент форвардер, що займається оформленням вантажу саме у порту Китая; 2.Графа «номер контракту» був указаний номер внутрішнього договору між Агентом і Відправником; 3. Графа «Номер коносаменту» з огляду на момент створення експортної декларації морський коносамент ще не був створений, то в ній було вказано номер букінгу.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 року, в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Угорщині у відповідності до законодавства Угорщини, без застосувань норм українського законодавства.
Водночас правильність оформлення митних документів продавцем експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Експортна митна декларація містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару - номер контейнеру TCKU2344032 повністю співпадає та зазначений : в інвойсі № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024 року, в рахунку - фактурі № СФ-42708 від 10.02.2025, в СМР № 4032 від 06.02.2025, в коносаменті № XHSE070740497 від 09.12.2024, також вага товару 25380 кг, умови поставки FOB, кількість одиниць, номер позиції, ціна товару.
Відповідно до приписів ст. 53 МК України експортна декларація не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості товарів. Надана експортна декларація не може бути використана для підтвердження митної вартості товару, це лише додатковий товаросупровідний документ конкретної поставки товару, що містить інформацію про товар та шлях його прямування.
Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.
Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.
Враховуючи вищезазначене суд зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи свою вимогу про надання додаткових документів, не зазначив, яким чином відомості саме про особу відправника товару, а не про місцезнаходження складу, з якого він відправлявся, впливають на заявлену митну вартість, та причини неможливості перевірки неправдивих, на його думку, відомостей, на підставі отриманих від уповноваженої особи документів, в т.ч. причину відмови взяти до уваги інформацію з CMR, коносаменту.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2024 по справі № 815/762/18 вказано, що: «…Експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну імпортер.
Судовими інстанціями установлено, що виявлені митним органом розбіжності по суті є формальними, несуттєвими та жодним чином не впливають на рівень заявленої митної вартості, відтак , колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, є необґрунтованими та не відповідають встановленим фактичним обставинам справи…».
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 820/2014/17, в якій суд касаційної інстанції також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.77 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.
Щодо аргументу митного органу про те, що Висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.02.2025 № 295, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.
Позивач на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України надав відповідачу належним чином завірений висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.02.2025 № 295 як додатковий документ, в якому проведено аналіз відповідності цінових умов контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 між ТОВ «ТД «СОКІЛ» (Україна) та компанією Peters & Burg Kft (Угорщина) поточній кон'юнктурі ринку.
Згідно Інвойсу № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024, Додатку № 48 від 01.11.2024, та цінової інформації компанії Peters & Burg Kft (Угорщина) предметом імпорту є засіб захисту рослин - гербіцид Герб 900 КЕ (ацетохлор 900 г/л) за ціною 3,19 доларів США за літр, на умовах поставки FOB - Shanghai.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги аналіз цін реалізації на внутрішньому ринку України, можна вважати, що рівень цін на засіб захисту рослин, країна походження Китай, що імпортується згідно з Інвойсом № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024, на умовах поставки FOB - Shanghai, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.
Джерела інформації: цінова інформація компанії Peters & Burg Kft (Угорщина), інтернет ресурси - made-in-china.com, alibaba.com, agriks.com.ua, agro-seeds.com.ua та інші.
Суд зазначає, що разом з листом від 27.02.2025 № 27/02-01 декларант надав митному органу - попередню митну декларацію № 25UA500020001555U9 від 26.02.2025 на подібний товар, з тією ж речовиною - Acetochlor 900 g/l та з тим же рівнем ціни 3,19 доларів США.
Більш того, на спростування доводів митного органу щодо поставки товару за непрямим контрактом між "Peters & Burg К ft" (Угорщина) та TOB "Торговий Дім "Сокіл" № С-4 від 04.02.2019 та надання додаткових документів на запит відповідача, позивачем листом від 20.02.2025 № 20/02-01 долучено посередницькі інвойси від 11.12.2024 № РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024.
Суд наголошує, що експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18 (касаційне провадження N К/9901/25881/19).
Митний кодекс України не передбачає обов'язкового проведення оцінки товару суб'єктом оціночної діяльності з метою підтвердження заявленої митної вартості. Митним законодавством України не передбачено надання декларантом митниці будь-яких копій/витягів інформаційних джерел, що використовуються спеціалізованою експертною організацією при наданні експертного висновку.
Також, Митний кодекс України не передбачає надання декларантом висновків про здійснення аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари.
Документи подані декларантом за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містить розбіжностей, піддається обчисленню і підтверджує ціну товару.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Державне підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» не є суб'єктом оціночної діяльності, не здійснює діяльність з оцінки майна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов'язане у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.
Відповідно, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.02.2025 № 295 не є результатом оцінки майна у розумінні ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658 III, тому не повинен відповідати вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Такі поняття як «оцінка майна і майнових прав» та «цінова експертиза» не є тотожними.
Аналогічних правових висновків дійшов Другий апеляційний адміністративний суд від 11.06.2024 року по адміністративній справі № 520/1572/24.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
З рішення про коригування митної вартості слідує, що підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом була інформація наявна в митному органі за фактами митних оформлень. Проте, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні відомості про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, у постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Стосовно аргументу митного органу про те, що надані посередницькі інвойси від 11.12.2024 №РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024 не можуть бути взяті до уваги митницею, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України декларант надав митному органу посередницькі інвойси від 11.12.2024 № РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024, як банківські платіжні документи за попередніми поставками між продавцем та третьою особою.
За цією поставкою товару ціна була визначена за основним договором - контрактом № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019.
Згідно п.3.1 контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 передбачено, що у кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі.
Загальна кількість до поставки Товару складає: гербіцид Герб 900 КЕ, 3,19 дол. США за л/1, кількість товару 21600, загальна вартість у дол. США 68904,00 та продавцем було виставлено ТОВ «ТД «СОКІЛ» інвойс № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024 (додаток № 48 від 01.11.2024 «Специфікація»).
В інвойсі № PET8-SZ-1180056 від 27.12.2024 зазначено ціна товару гербіцид Герб 900 КЕ, - 3,19 дол. США за л/1.
Тобто, вартість товару, заявлена до митного оформлення, є договірною, узгодженою між покупцем та продавцем, і не передбачає включення до ціни, що підлягає сплаті за товар, будь-яких складових, що впливає на вартість товару.
Твердження митниці по можливу наявність ще однієї сторони поставки є припущенням та не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах законодавства.
Такі аргументи митного органу щодо вищенаведеного суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах ВАТ Нафтова компанія ЮКОС проти РФ (Заява N 14092/04); Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява N 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява N 6689/03), Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява N 36985/97), Полторацький проти України від 29.04.2003 (заява N 38812/97).
Подібного правового висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд в Постанові від 28.05.2024 у адміністративній справі № 160/26572/23.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України поставка товару, задекларованого у митній декларації, здійснювалася на підставі рахунку - фактури (інвойсу), за яким можливо ідентифікувати товар та в якому визначена ціна.
Абзацом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" визначені обов'язкові реквізити інвойсу: назва документа; дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальність за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вбачається, подані позивачем в пакеті документів інвойси вимогам законодавства не суперечать.
Декларант для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подав разом з митною декларацією документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, серед яких рахунок-фактура (інвойс).
Відповідно до вимог Розділу ІІІ Правил заповнення митної декларації затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599, документальним підтвердженням заявленої вартості товару є рахунок-фактура (інвойс), зазначений у графі 4 ДМВ, або рахунок-проформа, який також зазначається в графі 4 ДМВ, банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено, договір (контракт) купівлі продажу товару, а також інші документи, перелік яких наведено в статті 53 Кодексу.
Суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, вказаний документ повинен містити лише інформацію, яка підтверджує відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Вимоги щодо необхідності зазначення у ньому комерційних умов поставки товару не відповідають самої сутності такого документу.
Більш того, посередницькі інвойси від 11.12.2024 № РРК-150/2024; від 06.12.2024 РРК-150/2024 стосуються попередніх поставок (продавця та третіх осіб) та ці банківські платіжні документи надаються декларантом за їх наявності. Поставка товару у різних контейнерах між продавцем та третьою особою, не впливає на визначення митної вартості товару за ціною в контракті по даній партії.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 16.09.2022 року у справі № 200/6506/20-а (адміністративне провадження N К/9901/36393/20) дійшов висновку, що митниця дійшла помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.
Аргумент митного органу про те, що ціна у експортній декларації більша ніж у посередницькому інвойсі є недоцільним з огляду на те, що митна вартість визначається за ціною контракту (перший метод) та зазначається в основному документі - рахунку-фактурі (інвойсі), а копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.
Позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як "експортна декларація країни відправлення".
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка не визначає вимог для оформлення такого виду товарів, як персики та нектарин, по класам якості.
Відтак, подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат Товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17 (касаційне провадження № К/9901/49462/18).
Стосовно аргументу митного органу про те, що: самостійно додатково надана декларантом калькуляція б/н від 18.02.2025 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, так як цей документ адресовано ТОВ «Торговий Дім «Сокіл», та не містить відомості про прибуток підприємства, суд зазначає наступне.
Листом № 20/-02-01 від 20.02.2025 декларант надав митному органу додаткові документи на підтвердження митної вартості: калькуляцію від 18.02.2025 року, прайс - лист від 01.11.24, як вимагає ч.3 ст.53 МК України.
Таким чином митний орган у вищезазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів безпідставно та необґрунтовано не прийняв до уваги на підтвердження митної вартості товару калькуляцію від 18.02.2025 з огляду на те, що форма розрахунку (калькуляції) ціни на законодавчому рівні не затверджена, а правильність розрахунку виробником ціни товару відповідачем жодними документальними доказами спростована не була.
В свою чергу, при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.
Факт надання позивачем повного пакету документів разом з митними деклараціями підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, виданими відповідачем, в яких наведено перелік цих документів, тощо.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у Постанові від 25.08.2023 року по справі № 826/3098/16 дійшов висновку про те, що: «… Суди зауважили про необґрунтованість сумнівів митного органу щодо змісту наданого розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару, оскільки форма розрахунку ціни на законодавчому рівні не затверджена, а правильність розрахунку виробником ціни товару відповідачем жодними документальними доказами спростована не була…».
В Постанові від 16.09.2022 у справі № 200/6506/20-а (адміністративне провадження N К/9901/36393/20) Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що митниця дійшла помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.
Прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом (правова позиція Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 22.12.2020 по справі № 420/2850/19).
Отже, надана позивачем калькуляція (розрахунок ціни) від 18.02.2025 без номера дозволяє додатково підтвердити правильність визначення митної вартості товару Декларантом, так і з іншими наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами, а тому коригування митної вартості товарів здійснено всупереч нормам чинного законодавства.
З приводу аргументу митного органу про те, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 30.12.2024 № 24UA204150004087U7 товар гербіцид OSNOVA, EC (Основа, КЕ) митна вартість згідно джерел інформації 3.8047$/кг., суд зазначає наступне.
Митний орган суперечить власним доводам, зазначаючи, що «Додатково надана електронна митна декларація від 26.02.2025 25UА500020001555119 прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки стосується іншого імпортера та іншого товару», а саме: на подібний товар, гербіцид Олрайт КЕ, з тією ж речовиною Acetochlor 900 g/l та з тим же рівнем ціни 3,19 доларів США.
При цьому, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 №UA100250/2025/000003/1 митний орган зазначає, що керується джерелом інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару гербіциду Герб 900 КЕ, з речовиною - Acetochlor 900 g/l з рівнем ціни 3,19 доларів США, зокрема: митною декларацією від 30.12.2024 № 24UA204150004087U7 товар гербіцид OSNOVA, EC (Основа, КЕ) митна вартість згідно джерел інформації 3.8047$/ кг.
Тобто, митний орган не прийняв додаткову митну декларацію від 26.02.2025 25UА500020001555119 позивача, яка містила ціну 3,19 доларів США на розмитнений товар з тією ж речовиною Acetochlor 900 g/l, проте самостійно керувався митною декларацією від 30.12.2024 № 24UA204150004087U7, яка стосується іншого товару.
Отже суд зазначає, що митний орган не обґрунтував відмову у визнанні задекларованої декларантом за основним методом митної вартості товару щодо посилання на митну декларацію від 30.12.2024 № 24UA204150004087U7, за якою оформлено товар аналогічний товар гербіцид OSNOVA, EC (Основа, КЕ) митна вартість згідно джерел інформації 3.8047$/кг, з огляду на те, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Суд зауважує, що сторони господарського договору, а саме контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019, покупець і продавець у праві врегулювати відносини з купівлі-продажу товару на гербіцид Герб 900 КЕ на власний розсуд, керуючись принципами свободи договору, свободи підприємницької діяльності, тощо.
Тобто, сторони контракту № С-4 купівлі - продажу товару від 04.02.2019 самостійно визначають ціну товару у договірних правовідносинах відповідно до ситуації на світовому ринку, на ринку в Україні та Китаї, Угорщині, тощо, до тривалих господарських правовідносин між покупцем та продавцем (акції, пропозиції, сприятливі довгострокові умови співпраці, вплив сезонності на продаж товару гербіцидів, фунгіцидів, пестицидів, тощо).
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі N 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у запиті орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товару, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це рішення правильними та обґрунтованими.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу під час подання митної декларації документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 №UA100250/2025/000003/1, прийняте Київською митницею Державної митної служби України є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості товару протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.02.2025 № UA100250/2025/000032.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., суд зазначає таке.
Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді подано наступні документи: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002242, посвідчення адвоката, ордер серія АХ №1272961, договір про надання правової допомоги №0207/25-ПД-01 від 02.07.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, надаючи оцінку заявленому представником позивача клопотанню, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 20000,00 грн. не є обґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 5000,00 грн.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (вул. Промислова, буд. 22, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 39486680) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 № UA100250/2025/000003/1, прийняте Київською митницею Державної митної служби України.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.02.2025 № UA100250/2025/000032, прийняту Київською митницею Державної митної служби України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (вул. Промислова, буд. 22, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 39486680) сплачений судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКІЛ» (вул. Промислова, буд. 22, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл.,62495, код ЄДРПОУ 39486680) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 26.11.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.