Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 листопада 2025 року № 520/17199/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДОРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , видати наказ про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що у задоволенні його рапорту від 27.05.2025 до командира військової частини НОМЕР_2 , стосовно звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок", через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю сестри, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідачем відмовлено, чим порушено права позивача.
Ухвалою суду від 08.07.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки подані позивачем з рапортом документи не підтверджували наявність підстав для звільнення його з військової служби.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , згідно з наказом по особовій частині №2 від 01.01.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач 27.05.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі, передбаченій ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати сторонній постійний догляд за рідною сестрою - ОСОБА_2
06.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 позивачу надано відповідь за результатом розгляду рапорту №4820/8575, якою відмовлено у задоволенні рапорту з підстав непідтвердження відсутності інших осіб, що можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а також відсутності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.04.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, які полягали у відмові у задоволенні рапорту, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII, а також нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII передбачено види військової служби, серед яких військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та Указом Президента України від 06.05.2024 за № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в України", затвердженого Законом України від № 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Тобто, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.
Суд зазначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відтак, частиною 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), додаток №19 до Інструкції містить перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до пункту 28 Додатку 19, зазначено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Відмовляючи в задоволенні рапорту від 27.05.2025 командир військової частини НОМЕР_2 посилався, зокрема, на непідтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших осіб, окрім ОСОБА_1 , першого - другого ступенів споріднення, що можуть здійснювати за нею постійний сторонній догляд та відсутності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.04.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.
Суд наголошує, що перелік документів, що підтверджують обставини, що слугують підставами для звільнення військовослужбовця з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи визначений пунктом 28 Переліку, що викладено у додатку №19 до Інструкція №170.
Для підтвердження підстави для звільнення з військової служби, військовослужбовець має надати докази існування таких складових:
- інвалідності особи І або ІІ групи;
- встановленої потреби такої особи у постійному сторонньому догляді;
- відсутність інших осіб, що можуть здійснювати таких догляд.
Пункт 28 Переліку, визначає виключний перелік документів, що можуть підтвердити вище перелічені обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до рапорту від 27.05.2025 були долучені витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №120/25/790/В від 10.04.2025 та висновок Центральної лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" №165 від 13.05.2025.
Як вбачається з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №120/25/790/В від 10.04.2025 за рішенням №120/20/790/Р, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності; згідно з п. 7.1.3 витягу, рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді - не застосовується.
При цьому, за висновком Центральної ЛКК №165 від 13.05.2025 ОСОБА_2 , визначена як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду (а.с.48).
Таким чином, позивачем з рапортом до військової частини було подано документ передбачений пунктом 28 Додатку 19 до Інструкції №170, що належним чином підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 ..
Разом з тим, командиром військової частини НОМЕР_2 не було надано оцінку та не враховано висновок Центральної лікарсько-консультативної комісії №165 від 13.05.2025, а відтак, висновок відповідача, щодо непідтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді є необґрунтованим.
Щодо посилань відповідача на непідтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших осіб, окрім ОСОБА_1 , першого - другого ступенів споріднення, що можуть здійснювати за нею постійний сторонній догляд, суд зазначає таке.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 29.05.2025, відповідного до якого, постійний догляд за ОСОБА_2 може здійснювати її рідний брат - ОСОБА_1 , інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які здійснюють чи можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , як за особою із інвалідністю другої групи - відсутні (а.с.65-69).
Як вбачається з матеріалів справи Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 29.05.2025 було направлено командиру військової частини НОМЕР_2 листом від 03.06.2025 (а.с.64).
Вищезазначений акт, є належним підтвердженням кола осіб, що можуть здійснювати постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю, у відповідності до положень пункту 28 Додатку 19.
Щодо посилань відповідача на наявність у ОСОБА_2 матері, ОСОБА_3 , суд зазначає, що мати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є пенсіонеркою, 1945 року народження, яка страждає на церебральний атеросклероз та потребує нагляду у лікаря (а.с.31-34).
Суд бере до уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, «юридична наявність» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду, але при цьому реально не можуть здійснювати такий догляд з об'єктивних причин, свідчить про відсутність її у розумінні приписів частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Суд зазначає, що оцінку колу осіб, що могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 було надано в межах Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 29.05.2025.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні підтвердження отримання Акту від 29.05.2025 військовою частиною на момент розгляду рапорту позивача.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що командиром військової частини НОМЕР_2 не було здійснено належний розгляд рапорту позивача, тому відмова у звільненні з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 є протиправною.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_2 , прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 , видати наказ про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає таке.
Аналізуючи наявні письмові докази в адміністративній справі і надаючи відповідь на питання чи були у позивача передбачені Законом № 2232-XII підстави для його звільнення з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
Суд зауважує, у передбачений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України спосіб рапорт розглянутий не був.
Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин справи, суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Водночас, суд зазначає, що дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.
Прийняття рішень по суті рапорту є виключним повноваженням посадової особи, яка уповноважена на розгляд такого рапорту, в той час як суд уповноважений на перевірку дотримання законодавства під час реалізації відповідної владної компетенції відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем здійснено розгляд рапорту позивача без врахування та належної оцінки всіх поданих ним документів, суд дійшов висновку, що ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.05.2025 з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити у порядку передбаченому статтею 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДОРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 у звільненні з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.05.2025 з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.