Справа №500/6648/25
25 листопада 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в особі судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову подану до подання позовної заяви
ОСОБА_1 через представника - адвоката Гонту Миколу Степановича 24.11.2025 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:
зупинити дію рішення №1181-л від 29.10.2025 прийнятого ГУ ДПС у Тернопільській області до вирішення питання по суті, в порядку позовного провадження.
Заявник у заяві про забезпечення позову визначив відповідачем Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Заява про забезпечення позову та матеріали, які надійшли разом із такою заявою, відповідають вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З урахуванням наведеного вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування зазначених вимог щодо застосування заходів забезпечення позову заявник вказує, що ГУ ДПС у Тернопільській області 29.10.2025 прийняло рішення №1181-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Для обґрунтування підстави для прийняття рішення №1181-л від 29.10.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ГУ ДПС у Тернопільській області визначило порушення п.22 ч.2 ст.46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-ІХ - факт реалізації ліцензіатом алкогольних напоїв, тютюнових виробів або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наклеєних марок акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, коли маркування марками акцизного податку таких товарів (продукції) не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки. Однак в рішенні про припинення дії ліцензії "На право провадження відповідного виду господарської діяльності" від 29.10.2025 №1181-л не вказано яким актом перевірки встановлено, кому та коли, які акцизні товари було реалізовано без наклеєних марок акцизного податку. За період діяльності до 29.10.2025 працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області не проводились контрольно - розрахункові операції (фактичні перевірки) з придбання акцизної (алкогольної) продукції за адресою: АДРЕСА_1 магазин "Вулик".
Таким чином, очевидними є ознаки протиправності вищезгаданого рішення ГУ ДПС у Тернопільській області.
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів, а саме компенсацію збитків, неотриманої вигоди, моральної компенсації, збитки завдані діловій репутації ФОП ОСОБА_1 .
Зазначає, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що ФОП ОСОБА_1 не може отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів або рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
25.11.2025 від Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду поступила заява, в якій представник просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що обраний заявником захід забезпечення позову (зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29.10.2025 №1181-л) та підстава забезпечення позов, як очевидна протиправність, фактично є вирішенням справи по суті спору до її розгляду судом, оскільки його вжиття надасть в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, всупереч встановленим контролюючим органом порушенням.
Водночас, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підміняє собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Наголошує, що наведені факти потребують з'ясування та доведення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів у справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення та жодним чином не дають підстави для висновку про очевидну протиправність рішення
Звертає увагу суду на те, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. ОСОБА_1 наведені лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надані.
Крім того, Закон України №3817 не передбачає жодних обмежень щодо строку подання заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями після отримання рішення про припинення дії такого типу ліцензії.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).
Суд, ознайомившись з заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, що її розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від заявника та додаткових доказів.
Отож, у зв'язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення заявника та отримати від нього додаткові докази для вирішення питання щодо забезпечення позову, із врахуванням достатності доказів для розгляду заяви про забезпечення позову, вказана заява розглянута судом без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову та наявні докази, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом частин першої та другої статті 150 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отож, головним завданням інституту "забезпечення позову", є забезпечення отримання особою, в користь якої ухвалене судове рішення, присудженого права. Рішення, які приймаються за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, повинні відповідати завданню адміністративного судочинства, яке визначено частиною першою статті 2 КАС України. Тобто, гарантувати реальний захист прав особи під час виконання майбутнього судового рішення.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі в тексті - Конвенція) у статтях 6 та 13 регулює питання отримання особою належного правового захисту, в тому числі під час виконання судового акту.
Так, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі в тексті - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява №38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07, §29).
Згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об'єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 29.10.2025 №1181-л.
Задоволення цієї заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить заявник призведе до фактичного вирішення позовних вимог позивача без розгляду справи по суті позовних вимог.
Водночас фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті щодо правомірності вчинених дій / допущеної бездіяльності.
Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд має встановити усі обставини справи на підставі належних та допустимих доказів, поданих усіма учасниками справи, висновок щодо наявності підстав для визнання дій / бездіяльності відповідача протиправними можливий за результатами розгляду справи по суті.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гонти Миколи Степановича про забезпечення позову до подання позовної заяви від 24.11.2025 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2025 року.
Суддя Мартиць О.І.