Справа №500/5279/25
25 листопада 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192350010932 від 19.08.2025 про відмову у призначенні пенсії,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності період роботи з 16.08.1996 по 31.12.2003 в МП "Ірина".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1745/В від 15.07.2025 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.08.2026.
У зв'язку з чим 11.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої 11.08.2025 заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого від 19.08.2025 №192350010932 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 13 років.
Для обчислення пенсії по інвалідності позивачу не враховано період роботи з 16.08.1996 по 31.12.2003, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи, з 01.07.2000 відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
24.09.2025 від відповідача до суду поступив відзив на позов, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В заперечення вказує, що позивач звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 11.08.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № 192350010932 від 19.08.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Так відповідно до статті 32 вказаного Закону особи, яким установлено ІІ та ІІІ групи, зокрема, у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно мають право на призначення пенсії по інвалідності при наявності страхового стажу тривалістю не менше 13 років. Страховий стаж позивача становить 09 років 05 місяців 22 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 16.08.1996 згідно трудової книжки від 15.12.1988 НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення, а також з 01.07.2000 відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про зараховану особу, а згідно довідки від 11.08.2025 №01, наданої для підтвердження роботи, зазначений період з 16.08.1996 по 31.12.2020 перетинається з отриманням допомоги по безробіттю та іншою роботою. Для врахування до страхового стажу вищевказаний період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Вважає, що дії відповідача є правомірними та таким, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз'яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак позов не підлягає до задоволення.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1629/25/1745/В від 15.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності загального захворювання, дата повторного оцінювання 01.08.2026.
Як слідує з матеріалів справи 11.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої 11.08.2025 заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.08.2025 №192350010932 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 13 років.
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника 54 роки 03 місяці 19 днів.
Страховий стаж становить 09 років 05 місяці 22 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.08.1996 згідно трудової книжки від 15.12.1988 НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення, а також з 01.07.2000 відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про зараховану особу, а згідно довідки від 11.08.2025 №01, наданої для підтвердження роботи, зазначений період з 16.08.1996 по 31.12.2020 перетинається з отриманням допомоги по безробіттю та іншою роботою. Для врахування до страхового стажу вищевказаний період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення (дії) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV)
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За положеннями статті 32 цього Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: зокрема для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Спір в даному випадку виник з підстави не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.08.1996 згідно трудової книжки від 15.12.1988 НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення, а також з 01.07.2000 відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про зараховану особу.
Так у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.08.1988 під №9 міститься запис від 16.08.1996 про прийняття позивача на посаду директора МП "Ірина" підстава наказ по МП "Ірина" №117 від 16.08.1996. Запис завірений печаткою та підписом директора МП "Ірина" В.В. Корнатий.
Наступний запис №10 від 29.09.2019 містить виправлення про те, позивач працював за сумісництвом у ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця непродовольчих товарів з 01.07.2019 по 29.09.2019 (накази по ФОП ОСОБА_2 №7 від 27.06.2019, №8 від 29.09.2019. Запис завірений печаткою та підписом ФОП ОСОБА_2 .
Згідно записів №№12-13 Збаразької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості з 27.04.2020 по 22.07.2020 позивачу призначалася виплата допомоги по безробіттю згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Щодо спірного періоду роботи з 16.08.1996 по 31.12.2003 в МП "Ірина" позивачем долучена до матеріалів справи довідка МП "Ірина" №01 від 11 серпня 2025 року, видана ОСОБА_1 про те, що він працював директором в МП "Ірина" з 16 серпня 1996 року (наказ по МП "Ірина" від 16.08.1996 №117) по 31 грудня 2020 року (наказ по МП "Ірина" від 31.12.2020 №02), яка підписана директором МП "Ірина" ОСОБА_1 .
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 за №№14,15 він в період з 02.09.2020 по 31.03.2021 працював на посаді адміністратора у ФОП ОСОБА_2 (наказ №13 від 01.09.2020, наказ №14 від 31.03.2021).
Крім того як видно з Форми РС-право ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період з 01.06.2003 по 30.06.2003.
Відповідно до положень статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як видно зі змісту спірного рішення за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 11.08.2025 про призначення пенсії по інвалідності позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.08.1996 згідно трудової книжки від 15.08.1988 НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення.
На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
В даному випадку позивач несе відповідальність за заповнення своєї трудової книжки, оскільки записи в ній вносилися ним особисто як директором МП "Ірина".
Таким чином після запису №9 від 16.08.1996 про прийняття позивача на посаду директора МП "Ірина" на підставі наказу по МП "Ірина" №117 від 16.08.1996, який завірений печаткою та підписом директора МП "Ірина" В.В. Корнатий, позивач зобов'язаний був здійснити запис про звільнення його з роботи у встановленому порядку.
При цьому суд критично оцінює довідку МП "Ірина" №01 від 11 серпня 2025 року, видану ОСОБА_1 про те, що він працював директором в МП "Ірина" з 16 серпня 1996 року (наказ по МП "Ірина" від 16.08.1996 №117) по 31 грудня 2020 року (наказ по МП "Ірина" від 31.12.2020 №02), яка підписана директором МП "Ірина" В.В.Корнатим, оскільки копій наказів (книги наказів за 1996,2020 роки) не надано.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що згідно довідки від 11.08.2025 №01, наданої для підтвердження роботи, зазначений період з 16.08.1996 по 31.12.2020 перетинається з отриманням допомоги по безробіттю та іншою роботою. Для врахування до страхового стажу вищевказаний період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Щодо посилань на відсутність з 01.07.2000 інформації про даний період роботи в індивідуальних відомостях про зараховану особу, то судом враховано таке.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
За положеннями частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
У розумінні статті 1 названого Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частинами шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Оскільки ОСОБА_1 ні відповідачу, ні до суду не надав належних доказів, які підтверджували б сплату страхових внесків у спірний період, то враховуючи наведені положення пенсійного законодавства та умови для зарахування страхового стажу, підстави для зарахування такого відсутні.
При цьому позивач не позбавлений права надалі у разі зібрання належних і допустимих доказів про те, що у спірний період сплачувалися страхові внески, звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України для перерахунку стажу.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79016, код ЄДРПОУ: 13814885).
Головуючий суддя Мартиць О.І.