13 листопада 2025 року Справа № 480/3656/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В.,
представника відповідача - Бабченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/3656/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 451 від 11.04.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП» - заступника начальника слідчого відділення ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Бубликова Олександра Васильовича.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ не містить відомостей, коли саме було вчинено дисциплінарне порушення; в чому конкретно полягає порушення (коли працівник мав повідомити безпосереднього керівника про можливий потенційний конфлікт інтересів, коли саме виник потенційний конфлікт інтересів, з ким саме виник потенційний конфлікт інтересів, в чому виразився потенційний конфлікт інтересів, коли відбулось пряме підпорядкування та з ким саме тощо).
Крім того, у наказі відсутні відомості, коли було допущено порушення, у чому саме виявилося порушення, та не зазначено, в чому саме конкретно полягає допущення порушення позивачем своїх обов'язків.
Жодної із підстав, визначених у п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807) , для призначення службового розслідування не існувало, що, на думку позивача, вказує на порушення порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою від 10.05.2025р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відкладалося з метою недопущення загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів внаслідок оголошення "Повітряної тривоги" на території Сумської області та внаслідок тимчасової втрати працездатності головуючого судді.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.27-42), в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки підставою для видання спірного наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11.042024 № 451 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського ГУНП" про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани став висновок службового розслідування про те, що ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, чим порушив вимоги Закону України "Про запобігання корупції».
Зокрема, як вбачається з матеріалів службового розслідування, 25.12.2023, 03.01.2024, 09.01.2024, 20.01.2024, 29.01.2024 відповідно до листа ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП від 20.03.2024 № 1432/60/01-2024 за підписом начальника ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП полковника поліції Кочерги Р.С. відповідальним від керівництва підрозділу заступав капітан поліції Бубликов О.В., а також у ці самі дати до несення служби заступав капрал поліції ОСОБА_2 , котрий являється двоюрідним братом ОСОБА_1 , а саме 25.12.2023, 20.01.2024, 29.01.2024 - в складі добового наряду ГРПП, та 03.01.2024, 09.01.2024 - для несення служби на блокпосту.
Внаслідок цього у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, як суперечність між його приватним інтересом, що полягає у можливості необ'єктивної, лояльної оцінки щодо близької особи ОСОБА_2 під час перевірки готовності до несення служби в добовому та інших нарядах, форменого одягу, екіпірування, знання законодавства, а у подальшому - здійснення вибіркових перевірок належного несення служби: перебування на маршруті патрулювання чи посту, належного виконання службових обов'язків.
Отже, наведені вище встановлені фактичні обставин свідчать про те, що у цьому випадку у позивача був наявний приватний інтерес, що полягав у можливості необ'єктивної, лояльної оцінки щодо близької особи ОСОБА_2 .
Вказаний приватний інтерес суперечив службовим повноваженням ОСОБА_1 , покликаним на додержання вимог Закону №580-VІІІ, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, внаслідок чого у цьому випадку був реальний конфлікт інтересів.
При цьому, дисциплінарною комісією враховано характер проступку ОСОБА_1 , обставини, за яких він був вчинений, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, та надано оцінку попередньої поведінки позивача.
Відтак, ГУНП в Сумській області вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним і пропорційним у цьому випаду, оскільки висновок дисциплінарної комісії наведений у оскаржуваному наказі про порушення позивачем вимог п. 1, 2, ч. 1 ст. 28 Закону "Про запобігання корупції», п.1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України »Про Національну поліцію » є підтвердженим.
Ухвалою від 03.12.2024р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, яке відкладалося внаслідок оголошення "Повітряної тривоги" на території Сумської області з метою недопущення загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів та внаслідок повідомлення про замінування будівлі суду.
Представник позивача подав заяву (а.с.232), в якій розгляд справи просив здійснювати без його участі.
Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 року до теперішнього часу перебуває на службі в Національній поліції України, з 04.01.2021 року - на посаді заступника начальника СВ ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області.
На виконання Плану заходів щодо запобігання та виявлення корупції серед поліцейських, державних службовців, інших працівників ГУНП в Сумській області на 2022-2024 роки, на підставі підпункту 4.16 пункту 4 Положення про сектор запобігання корупції ГУНП в Сумській області, затвердженого наказом ГУНП в Сумській області від 26.02.2024р. №164, відповідно до наказу ГУНП від 20.02.2024р. № 305»Про проведення перевірки ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП, 23.02.2024р. працівниками сектору запобігання корупції ГУНП (далі - СЗК ГУНП) проведено перевірку щодо стану організації роботи із запобігання та виявлення корупції в ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП, під час якої виявлені можливі порушення обмежень та заборон, передбачених Законом.
На підставі безпосереднього виявлення органом поліції (його структурним підрозділом або посадовою особою) факту щодо можливого порушення поліцейським вимог Закону України «Про запобігання корупції», начальником ГУНП в Сумській області 12.04.2024р. прийнято наказ № 211 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», проведення якого доручено дисциплінарній комісії у такому складі: голова комісії начальник СЗК ГУНП в Сумській області підполковник поліції Бойко Н.В., члени комісії інспектор СЗК ГУНП в Сумській області майор поліції Сороки А.В., старший інспектор СЗК ГУНП в Сумській області підполковник поліції Угольнікоовї О.А.
25.03.2024 року видано наказ ГУНП в Сумській області № 258 «Про продовження строку проведення службового розслідування» на підставі Доповідної записки Голови дисциплінарної комісії підполковника поліції Наталії Бойко щодо продовження строку проведення службового розслідування.
За результатами службового розслідування 08.04.2024 року складено висновок, згідно з яким за порушення службової дисципліни, що виразилося в ігноруванні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, та призвело до порушення вимог частини 1 статті 27, пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції застосувати до заступника начальника СВ ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.
З наказом ГУНП в Сумській області «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП» від 11.04.2024 року № 451 позивач ознайомлений під особистий підпис 23.04.2024 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України № 2337-УІІІ від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом частин першої четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службовим розслідуванням є діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
На виконання статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807.
Згідно з пунктом 1 розділу II вказаного Порядку, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України передбачено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;
повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;
ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;
недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;
недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;
втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;
розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;
порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;
перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку;
здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
На виконання пункту 4 розділу V Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно- розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розділу V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку, у разі коли за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Як встановлено, підставою для видання спірного наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11.04.2024р. №451 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського ГУНП" про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани став висновок службового розслідування про те, що ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, чим порушив вимоги Закону України "Про запобігання корупції».
Зокрема, як вбачається з матеріалів службового розслідування, 25.12.2023, 03.01.2024, 09.01.2024, 20.01.2024, 29.01.2024 відповідно до листа ВП № 2 (м. Путивль) Конотопсього РВП від 20.03.2024 № 1432/60/01-2024 за підписом начальника ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП полковника поліції Кочерги Р.С. відповідальним від керівництва підрозділу заступав капітан поліції ОСОБА_1 , а також у ці самі дати до несення служби заступав капрал поліції ОСОБА_2 , котрий є двоюрідним братом ОСОБА_1 , а саме 25.12.2023, 20.01.2024, 29.01.2024 - в складі добового наряду ГРПП, та 03.01.2024, 09.01.2024 - для несення служби на блокпосту.
На думку представника відповідача, внаслідок цього у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів як суперечність між його приватним інтересом, що полягає у можливості необ'єктивної, лояльної оцінки щодо близької особи ОСОБА_2 під час перевірки готовності до несення служби в добовому та інших нарядах, форменого одягу, екіпірування, знання законодавства, а у подальшому - здійснення вибіркових перевірок належного несення служби: перебування на маршруті патрулювання чи посту, належного виконання службових обов'язків.
Однак суд не погоджується із доводами представника відповідача, що наведені обставин свідчать про те, що у цьому випадку у позивача був наявний приватний інтерес, що полягав у можливості необ'єктивної, лояльної оцінки щодо близької особи ОСОБА_2 та вказаний приватний інтерес суперечив службовим повноваженням ОСОБА_1 , покликаним на додержання вимог Закону №580-VІІІ, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, внаслідок чого у цьому випадку був реальний конфлікт інтересів.
Так, Закон України "Про запобігання корупції" № 1700-УІІ (далі-Закон № 1700-VІІ), який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 28 Закону № 1700-VІІ особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст.3 цього Закону зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно із п.п. "з" п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VІІ на поліцейських поширюється дія Закону № 1700-УІІ.
Таким чином, розглядаючи дану справу, беручи до уваги, визначений чинним законодавством України, обов'язок поліцейського вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів та повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.
При цьому, при вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв'язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2023 року під час призначення на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Денис Бубликов подав начальнику ГУНП в Сумській області полковнику поліції Петру Токарю повідомлення про роботу близьких осіб (а.с.80), в якому зазначив, що у ГУНП в Сумській області працює його близька особа у розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» - двоюрідний брат - ОСОБА_1 , заступник начальника слідчого відділення ВП№2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, та їх посадові обов'язки не перетинаються.
Отже, родич позивача під час призначення на посаду виконав свій обов'язок повідомляти про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.
Відповідно до розділу 2 п. 2.3 Методичних рекомендацій від 21.10.2022 №13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» (далі - Методичні рекомендації) приватний інтерес може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.
Згідно з п. 2.3.1 Методичних рекомендацій дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи без діяти, а якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.
Відповідно до п. 2.5. Методичних рекомендацій реальний конфлікт інтересів виникає коли є приватний інтерес і службові/представницькі повноваження реалізовані або мають бути реалізовані особою, у зв'язку з чим виникає суперечність. В той же час в вищезазначеному пункті вказано, що при реальному конфлікті інтересів особа реалізує або повинна реалізувати свої повноваження у сфері, де наявний приватний інтерес. Це викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка впливає на об'єктивність вчинення чи невчинення дій або прийняття чи неприйняття рішень.
Вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів стосується як працівника поліції, у якого можливе виникнення реального конфлікту інтересів при виконання посадових повноважень, проведенні (участі у проведенні) службового розслідування або розгляді (участі у розгляді) звернень громадян, так і на керівника, який зобов'язаний уникати прийняття рішень або вчинення дій, що можуть створити передумови для виникнення конфлікту інтересів у підлеглих йому працівників поліції.
Невиконання вказаного обов'язку працівником поліції є свідомим створенням ним обставин реального конфлікту інтересів, стосовно якого у подальшому необхідним буде вжиття заходів щодо його врегулювання.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів необхідно встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Отже, для встановлення того, чи вчинив позивач дисциплінарний проступок, пов'язаний із порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», серед іншого, необхідно встановити, як саме наявна у нього суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями реально вплинула на прийняття ним об'єктивного або неупередженого рішення щодо свого близького родича.
Факт не перетинання посадових обов'язків позивача та його родича підтверджується розділами ІІ «Завдання та обов'язки» посадових інструкцій заступника начальника слідчого відділення ВП№2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області (а.с.52-54) та поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області (а.с.55-57), затверджених начальником ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області.
При цьому, суд вважає необхідним відмітити, що розстановки нарядів на 25.12.2023р., на 03.01.2024р., на 20.01.2024р., на 09.01.2024р., на 20.01.2024р. та на 29.01.2024р. (а.с.69-79), згідно з якими капітаном поліції ОСОБА_1 та капітаном поліції ОСОБА_2 у ті дні здійснювалося несення служби, складено 25.12.2023р., 03.01.2024р., 20.01.2024р., 09.01.2024р., 20.012024р. та 29.01.2024р.начальником ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, полковником поліції Русланом Кочергою.
Водночас, доказів завчасного ознайомлення позивача із вказаними розстановкам нарядів, а саме із переліком поліцейських, які були включені до них разом з ним у добові наряди, відповідачем до суду не подано.
Натомість із наданих до суду копій розстановок нарядів слідує, що необхідне озброєння для несення служби в наряді позивачем було отримано о 8.00 год. 25.12.2023р., о 8.00год. 03.01.2024р., о 8.00 год. 20.01.2024р., о 08.00 год. 09.01.2024р.,о 08.00 год. 20.01.2024р. та о 08.00 год. 29.01.2024р., тобто безпосередньо перед початком несення служби зі своїм родичем, що унеможливило подання ним відповідних рапортів про заміну його іншою особою.
Отже, внаслідок завчасного неповідомлення позивача про факт включення його до несення служби разом із його двоюрідним братом ОСОБА_2 він був позбавлений можливості повідомити безпосереднього керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів.
У відповіді Конотопського РВП ГУНП в Сумській області від 02.04.2024р. №1679/60/03-2024 на запит начальника СЗК ГУНП в Сумській області підполковника поліції Наталії Бойко №319/47/01-2024 від 28.03.2024р. повідомлено, що складанням графіків чергування займається начальник сектору превенції ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , зі слів якого встановлено, що він не знав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є близькими особами, між якими може виникнути конфлікт інтересів під час несення служби.
Згідно з письмовим поясненнями ОСОБА_2 (а.с.62), наданими під час службового розслідування, «з січня 2021 у відділенні на посаді заступника начальника СВ працює його двоюрідний брат ОСОБА_1 .
У січні 2024 року допущено чергування у складі нарядів ЧЧ ОСОБА_1 та нього. При цьому під час чергування вчинення дій або будь-яких рішень в умовах реального конфлікту інтересів не допускалось.
Ним повідомлень про виникнення потенційного чи реального конфлікти, інтересів через проходження служби його двоюрідним братом не здійснювалось, оскільки вони працювали у різних підрозділах та підпорядкування між ними не здійснювалось. Відповідно врегулювань порядку несення служби здійснювалось у формі несення окремих нарядів.
Поряд з цим допущено один випадок несення служби у спільному наряді, ним у складі наряду ГРПП, а ОСОБА_1 у якості відповідального від керівництва. Чергування здійснювалось відповідно до графіку несення служби, затвердженого начальником ВП № 2 (м. Путивль).
ОСОБА_1 , проводився інструктаж за участі працівника СКЗ Конотопського РВП ОСОБА_4 , який особисто здійснював перевірку наряду та ОСОБА_2 показав достатній рівень знань і порушень порядку носінння однострою ним не допущено, про що можуть підтвердити інші поліцейські, що були присутні під час інструктажу. Таким чином ОСОБА_1 було убезпечено прийняття рішення, перевірки та контролю відносно нього.
Перевірка роботи наряду здійснювалась не ОСОБА_1 , а керівником підрозділу та відповідно будь-яких вказівок не надавалось, безпосереднього контролю роботи наряду не проводилось.
Тобто ОСОБА_1 вчинення дій або прийняття рішень щодо нього не вчинялось.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с.63), наданих під час службового розслідування, з грудня 2023 у відділенні на посаді поліцейського СРПП працює його двоюрідний брат ОСОБА_2 .
У січні 2024 року допущено чергування у складі нарядів ЧЧ ОСОБА_2 та нього. При цьому під час чергування вчинення дій або будь-яких рішень в умовах реального конфлікту інтересів не допускалось.
Ним повідомлень про виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів через проходження служби його двоюрідним братом не здійснювалось, оскільки вони працювали у різних підрозділах та підпорядкування між ними не здійснювалось. Відповідно врегулювань порядку несення служби здійснювалось у формі несення окремих нарядів.
Поряд з цим допущено один випадок несення служби у спільному наряді, ним у якості відповідального від керівництва, а ОСОБА_2 у складі наряду ГРПП. Чергування здійснювалось відповідно до графіку несення служби, затвердженого начальником ВП № 2 (м. Путивль).
ОСОБА_1 проводився інструктаж за участі працівника СКЗ Конотопського РВП ОСОБА_4 , який особисто здійснював перевірку наряду та ОСОБА_2 показав достатній рівень знань і порушень порядку носінння однострою ним не допущено, про що можуть підтвердити інші поліцейські, що були присутні під час інструктажу.
Таким чином ним було убезпечено прийняття рішення, перевірки та контролю відносно ОСОБА_2 .
Перевірка роботи наряду здійснювалась не ним, а керівником підрозділу та відповідно будь-яких вказівок не надавалось, безпосереднього контролю роботи наряду не проводилось.
Тобто ним вчинення дій або прийняття рішень щодо ОСОБА_2 не вчинялось.
Аналогічні пояснення під час службового розслідування надав і начальник сектору превенції ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 (а.с.101-102), який зазначив, що ОСОБА_1 проводився інструктаж за участі працівника СКЗ Конотопського РВП ОСОБА_4 , який особисто здійснював перевірку наряду та ОСОБА_2 показав достатній рівень знань і порушень порядку носіння однострою ним не допущено, про що можуть підтвердити інші поліцейські, що були присутні під час інструктажу.
Водночас під час службового розслідування інспектор сектору кадрового забезпечення Конотопського РВП капітан поліції ОСОБА_4 пояснив (а.с.102-103), що інструктаж проводив позивач, який допустив 25.12.2023р., 03.01.2024р., 09.01.2024р., 20.1.2024р., 29.01.2024р. до несення служби ОСОБА_2 (а.с.90).
Натомість у поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказано про здійснення перевірки наряду особисто ОСОБА_4 , що можуть підтвердити інші поліцейські, присутні під час проведення інструктажу, однак такі суперечності у поясненнях не були усунуті під час проведення службового розслідування, оскільки інші працівники поліції, які були присутні під час проведення інструктажу, у межах службового розслідування опитувані не були, що свідчить про неповноту встановлення усіх необхідних обставин для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, під час службового розслідування не було встановлено прийняття позивачем необ'єктивного або упередженого рішення щодо свого близького родича, а саме, що ОСОБА_2 не показав достатній рівень знань та порушив правила носіння однострою.
Тому суд визнає, що жодним чином відповідачем не доведено і не надано доказів того, що позивач в цій ситуації діяв в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, і що в його діях є ознаки саме корупції.
Отже, дослідивши матеріали службового розслідування та зміст оскаржуваного наказу, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у позивача складу дисциплінарного проступку, відповідно дисциплінарне стягнення накладено неправомірно.
Між тим, відповідно до ст.14 Дисциплінарного Статуту службове розслідування проводиться саме з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.
Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 451 від 11.04.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП» - заступника начальника слідчого відділення ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 мають бути задоволені.
При цьому, суд також враховує, що стаття 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно зі ст. 255 КУпАП в справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: а саме - органів Національної поліції ст.ст. 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).
Однак, згідно з відповіддю Департаменту моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції №30-11/91079-24 від 29.11.2024р. (а.с.148) за результатами розгляду висновку службового розслідування від 08.04.2024р., затвердженого начальником ГУНП в Сумській області Токарем П., щодо заступника начальника слідчого відділення ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Бубликова Олександра Васильовича уповноваженими особами Національного агентства з питань запобігання корупції не складались адміністративні протоколи за ч. ч. 1,2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.148).
Тому, основним є те, що, як висновок службового розслідування від 08.04.2024р., так і наказ відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення від 11.04.2024р., не підтверджують невжиття позивачем заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, оскільки вказані обставини не були доведені і перевірені у передбаченому чинним законодавством порядку.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені.
На підставі ч.1 ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 1211грн.20коп.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано: договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі (а.с.16), квитанцію на суму 15000 грн. (а.с.17), ордер від 06.05.2024р. №1025103 (а.с.19), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.20).
Згідно з п.4.1 договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 25.04.2024р. (а.с.16, зворотній бік) на визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг професійної правничої допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, скільки часу адвокат витратив на складання кожного документу (позову та відповіді на відзив тощо), а також не вказаний конкретний обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень, хоча відповідно до частини 5 статті 134 КАС України до принципів співмірності витрат на оплату послуг адвоката належить час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Тобто складність справи, серед іншого, означає й те, що цей спір потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Отже, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи, обсягом правових послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд із урахуванням часткового задоволення позовних вимог дійшов висновку про присудження на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000грн.00коп.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 451 від 11.04.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП» - заступника начальника слідчого відділення ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Бубликова Олександра Васильовича.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми,Сумська область,40030. код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.00коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.11.2025 р.
Суддя О.О. Осіпова