26 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15444/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
12.11.2025 ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну компенсацію в сумі 1 000 000,00 грн та матеріальний збиток у вигляді нарахованої згідно з рішенням суду пенсії в сумі 24 224,20 грн за листопад 2025 року.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій заявити вимоги у спосіб, передбачений статтею 245 КАС України, а також повідомити з якою саме нормою конкретного нормативно-правового акту позивач пов'язує обставини порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов.
21.11.2025 судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , до якої додано позовну заяву з уточненим обсягом заявлених вимог, відповідно до якої заявник вже просить суд:
- визнати дії відповідача протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а саме: невиконання рішення суду по справі №440/3078/25;
- визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: виконання рішення суду по справі №440/3078/25;
- стягнути моральну компенсацію з Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області на користь позивача в сумі 1 000 000 грн;
- стягнути матеріальний збиток, а саме: нараховану та невиплачену пенсію, згідно рішення суду по справі в сумі 24224,20 грн, за листопад місяць 2025 року, так як незаконно нарахована пенсія в сумі 23 610,00 грн, не у відповідності до рішення суду по справі 440/3078/25 була перерахована на рахунок Пенсійного фонду України.
Мотивуючи свої вимоги, позивач повідомляє, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3078/25 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
У зв'язку з цим позивач просить суд ухвалити ще одне рішення, яким зобов'язати відповідача виконати рішення суду у справі №440/3078/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
З'ясовуючи суть заявлених вимог, суд встановив, що вимоги заявника зводяться до оскарження дій відповідача з приводу неналежного, як на думку позивача, виконання судового рішення у справі №440/3078/25.
У зв'язку з цим суд з'ясував, що предмет спору у справі №440/3078/25 складали вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії,
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
За наслідками розгляду справи №440/3078/25 суд 16.04.2025 постановив рішення, що набрало законної сили 01.08.2025, яким задовольнивши позов суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
З огляду на з'ясовані обставини розгляду справи №440/3078/25 та суть позовної заяви, яка є предметом даного аналізу, суд доходить висновку про те, що мотиви знову заявленого позову зводяться до обставин неналежного, як на думку заявника, виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3078/25, оскільки, як зазначає сам позивач, такі дії полягають у неналежному виконанні відповідачем вказаного рішення з огляду на обмеження розміру його пенсії.
У зв'язку з цим суд звертає увагу заявника на положення ч. 1 ст. 382 КАС України, згідно з яким суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно ж до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що видами судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання на стадії ухвалення судом рішення суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Крім цього, Законом України "Про виконавче провадження" передбачена процедура примусового виконання рішень.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тож проаналізувавши суть вимог за позовною заявою ОСОБА_1 від 21.11.2025, суд дійшов висновку про те, що такі вимоги фактично спрямовані на спонукання до виконання іншого судового рішення (рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3078/25), яким відповідача зобов'язано виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
Відтак обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3078/25.
Отже, спори у цих справах є тотожним, виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Спір, який позивач намагається ініціювати, незважаючи на наявність похідних вимог, є тотожним спору у справі №440/3078/25, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтею п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 від 21.11.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун