. 26 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9690/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
13.08.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян на 01.01.2018 року для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 до 19.05.2023;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , яка є розпорядником державних коштів здійснити перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2022 до 19.05.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, оскільки у період з 01.07.2022 до 19.05.2023 виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного нового календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У подальшому ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 до 19.05.2023, залишено без розгляду.
Іншою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 розгляд справи в решті вимог, що стосуються періоду з 01.07.2022 по 18.07.2022, продовжено в раніше визначеному судом порядку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018 для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 до 18.07.2022. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 , яка є розпорядником державних коштів, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також всіх похідні від них додаткові види грошового забезпечення та премії виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2022 до 18.07.2022.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 без змін.
Постановою Верховного суду від 25.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 скасовано, а справу № 440/9690/24 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду 14.10.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями передана до провадження судді Чеснокової А.О.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 адміністративну справу прийнято до провадження. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 надати докази ознайомлення ОСОБА_1 до серпня 2024 року (до моменту звернення до суду із цим позовом) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
27.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Військової частини НОМЕР_1 в яких відповідач вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду. До вказаних пояснень надав копію грошового атестату від 21.06.2024, довідки нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за 2022-2023 та інші документи.
31.10.2025 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити. Вказував, що розміри посадового окладу за військовим званням позивача встановлюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Звертає увагу суду, що на думку відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, відповідно до наданих довідок про грошове забезпечення та грошового атестату, слід звернути увагу на дату їх видачі та зміст зазначених документів. Позивач звернувся до суду 13.08.2024, тобто у межах тримісячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, з моменту видачі вказаних довідок. Разом із тим, у зазначених довідках відсутні відомості про складові грошового забезпечення позивача, зокрема про прожитковий мінімум, який застосовувався для нарахування та виплати грошового забезпечення у спірний період. Отже, надані відповідачами довідки не підтверджують факт ознайомлення позивача із повним складом його грошового забезпечення у спірні періоди, зокрема з прожитковим мінімумом, що застосовувався у спірний період.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з вказаною позовною заявою.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач у спірному періоді проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з його послужного списку.
З листа військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2024 №760 (21ВИХЗП) встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.07.2022.
Позивач зазначає, що за час служби його посадовий оклад та оклад за військовим званням визначався наказами командира частини виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 згідно з редакцією п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 24.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Позивач переконаний, що упродовж спірного періоду визначення розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням, а також усіх похідних від них складових грошового забезпечення та премії належало визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак позивач вважає, що відповідач у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 протиправно визначав розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діє пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103 суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020.
Водночас, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Тож при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу слід надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Відповідачі не заперечують того, що після 22.02.2022 грошове забезпечення позивача нараховувалось виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Тож у спірному періоді відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивача із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Таким чином позовні вимоги належить задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018 для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 у період з 19.07.2022 до 19.05.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , яка є розпорядником державних коштів, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також всіх похідні від них додаткові види грошового забезпечення та премії виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 з 19.07.2022 до 19.05.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова