25 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14323/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи в громадському господарстві з 01.12.1985 по 08.12.1992 відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.09.1991 та період роботи згідно довідки № П-01-11/138 від 23.05.2025, виданої Трудовим архівом Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася до відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої подано необхідні документи.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.09.2025 № 163850009795 повідомлено, що «… за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в громадському господарстві з 01.12.1985 по 08.12.1992 відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.09.1991, оскільки в трудовій книжці відсутні дати та номери документів на підставі яких внесено записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та довідки № П-01-11/138 від 23.05.2025, оскільки некоректно зазначено ім'я « ОСОБА_2 » українською мовою, що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »». Одночасно з цим, Позивачці було повідомлено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням воно може бути оскаржено до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та/або до адміністративного суду.
У зв'язку з цим Позивачка вимушена звернутись до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права на пенсійні виплати у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
28.10.2025 до суду надійшов відзив від ГУ ПФУ у Полтавській області, 29.10.2025 - від ГУ ПФУ у Житомирській області.
У наданих відзивах відповідачі вважають, що згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу
заробітної плати, посвідчення, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Документи передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні. Згідно відомостей Державного реєстру застрахованих осіб до страхового стажу враховані всі періоди трудової діяльності. За поданими документами страховий стаж становить 21 рік 11 місяців 16 днів. Позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області є правомірними та вмотивованими, отже,слід відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідачів та позивача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
01.09.2024 позивач звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 163850009795 від 08.09.2025, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 01.09.2025 в зв'язку із недостатністю страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано: період роботи в громадському господарстві з 01.12.1985 по 08.12.1992 відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.09.1991, оскільки в трудовій книжці відсутні дати та номери документів на підставі яких внесено записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та довідки № П-01-11/138 від 23.05.2025, оскільки некоректно зазначено ім'я « ОСОБА_2 » українською мовою, що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »
Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди
Страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 16 днів, необхідний розмір страхового стажу становить 32 роки.
Із змісту трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я позивача встановлено:
- 01.12.1985 прийнята до членів колгоспу імені Мате Залка (розділ "Членство в колгоспі");
- 15.04.1998 звільнена з членів колгоспу імені Мате Залка (розділ "Членство в колгоспі");
- 01.12.1985 прийнята на роботу (розділ "Відомості про роботу");
- 15.04.1998 звільнена з роботи у зв'язку з виходом з членів колгоспу імені Мате Залка (розділ "Відомості про роботу");
- 1985 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві -15; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві -16 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1986 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві -166 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1987 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 128 1/2 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1988 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 174 1/2 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1989 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 299 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1990 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 270 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1991 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 263 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві");
- 1992 рік - прийнятий колгоспом годовий мінімум трудової участі в громадському господастві - 210; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 220 (розділ "Трудова участь в громадському господарстві").
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Поряд з цим, як визначено статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Так, згідно з приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд зазначає, що за приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Таким чином, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
.Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Трудова книжка позивача містить розділ «Трудова участь в громадському господарстві», в якому зазначено прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та виконання річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу з моменту призначення пенсії.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З аналізу відомостей трудової книжки, суд вбачає, що позивач постійно перевиконував встановлений мінімум вихододнів участі в сільськогосподарському виробництві.
Таким чином, в частині не зарахування періоду роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 відповідачем допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Окрім того, згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992, та як наслідок, для відмови у здійсненні призначення пенсії позивачу згідно з її заявою від 01.09.2025.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.09.2025 № 163850009795 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 винесено протиправно.
Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ у Житомирській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Житомирській області повинне повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків даного судового рішення.
Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 08.09.2025 № 163850009795 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 при призначенні пенсії за віком з 01.09.2025, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 позивача та повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Отже, позов слід задовольнити.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,2 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн., оскільки внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виник цей спір.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича,буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 08.09.2025 № 163850009795 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 при призначенні пенсії за віком з 01.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.12.1985 по 08.12.1992 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,2 грн. (одна тисяча дві одинадцять гривень та 20 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза