Справа № 420/1134/25
(додаткове)
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
встановив:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/1134/25 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2024 № UА500500/2024/000379/1.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.07.2024 № UА500500/2024/000756.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
18.11.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.11.2025) товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» (далі - заявник), в інтересах якого діє адвокат Бриленко Костянтин Борисович, звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.11.2025 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
20.11.2025 до суду від представника Одеської митниці надійшло заперечення, у якому відповідач просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги. Зокрема, зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/1134/25 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено.
При цьому, судом при ухвалені судового рішення від 10.11.2025 в адміністративній справі не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із наміром позивача на підставі ч. 3 ст. 143 КАС України подати докази на підтвердження розміру цих витрат.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що 19.10.2022 між ТОВ «ПОРТАЛ ГРУП» та Адвокатським об'єднанням «ІН ТРАСТ» укладено договір про надання правової допомоги № 18/10/2022/АО.
Згідно пунктом 2.4 договору про надання правової допомоги № 18/10/2022/АО від 19.10.2022 за результатами надання правової допомоги АО складає та направляє Клієнту два примірники підписаного та скріпленого печаткою АО акту прийому наданої правової допомоги (у тексі Договору - «Акт»). Акт є підставою для формування та виставлення рахунку Клієнту на оплату гонорару за надану правову допомогу за цим Договором. Клієнт зобов'язується підписати такі акти, скріпити їх своєю печаткою (за умови наявності печатки) та повернути один оригінальний примірник акту АО протягом п'яти календарних днів з моменту отримання актів. Порядок та строк підписання актів Клієнтом за домовленістю Сторін може бути змінений, про що Сторони укладають Додаткову угоду.
Відповідно до додаткової угоди № 5 до договору про надання правової допомоги № 19/10/2022/АО від 23.12.2024 сторони дійшли згоди про те, що гонорар на представництво інтересів Клієнта в межах даної додаткової угоди в суді першої інстанції сплачується частинами, а саме 2/3 при подачі позову (але не пізніше набрання чинності судового рішення), 1/3 після винесення рішення судом першої інстанції та набрання ним законної сили.
Загальна сума гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції становить 15000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн позивачем надано акт прийому наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 23.12.2024, рахунок на оплату правової допомоги № 5-19/10/2022/АО від 17.04.2025, акт прийому наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 11.11.2025, платіжну інструкцію № 1232 від 14.11.2025 на суму 1000,00 грн.
Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.
Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що «відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі самі висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3868/24, відповідно до яких за відсутності належного обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Оцінюючи співмірність розміру зазначених витрат, суд виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач хоча і зазначив у запереченнях про неспівмірність заявленого розміру витрат складності справи, однак у цьому аспекті обмежився покликанням на те, що суд при присуджена витрат на правову допомогу повинен враховувати такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
Щодо покликань відповідачів на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, то в цьому аспекті спірного питання варто зауважити, що стала практика Верховного Суду констатує, що при вирішенні питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд користується широким розсудом, тобто надає власну оцінку таким недетермінованим поняттям як складність справи, якість процесуальних документів, підготованих адвокатом тощо.
Поряд із цим, чинний КАС України відвів активну роль сторін справи, яка заявила клопотання про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, і саме ця особа повинна довести перед судом належними і допустимими доказами таку неспівмірність.
Зазначені доводи не підтверджені жодними доказами або розрахунками.
З урахуванням усього вищезазначеного, суд вважає, що з огляду на установлені документально підтверджені і фактично понесені позивачем витрати на правову допомогу, розмір таких витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, об'єму та складності справи.
Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛ ГРУП» (03193, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, 8А, оф. 79, код ЄДРПОУ 41079213) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний