Справа № 420/17250/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд
у складі
головуючого судді Скупінської О.В.,
при секретарі Подобіної О.М.,
за участю
представника позивача Ситника О.П.,
представника відповідача Лоскутова В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Одеського окружного адміністративного суду 02.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54496/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області;
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54494/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54495/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що за результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки від 07.11.2024 р. № 49563/15-32-24-06-15/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання податкового законодавства в частині декларування операцій з інвестиційними активами за період з 01.01.2020 по 31.12.2021». Вказаний Акт перевірки, позивачем отримано в рамках розгляду адміністративної справи №420/13503/25. Зазначений акт перевірки позивач не отримував оскільки з 2023 року виїхав на постійне місце проживання за межі України до ОАЕ. Надалі відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення №54496/15-32- 24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 7100,00 грн; №54494/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 5 860 210,50 грн; №54495/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 488 350,88 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач також не отримував оскільки з 2023 не проживає на території України. Після ознайомлення з матеріалами справи №420/13503/25, актом перевірки від 07.11.2024 №49563/15-32-24-06-15/3148920199 та податковими повідомленнями-рішеннями №54496/15-32-24-06-20 від 13.12.2024; №54494/15-32-24-06-20 від 13.12.2024; №54495/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 позивач зазначає про невірність даних проведеної перевірки та порушення відповідачем норм Податкового кодексу України. Позивачем дійсно в 2020-2021 році було продано корпоративні права на деякі юридичні особи в яких він перебував учасником. Так у зазначений період позивачем було продано корпоративні права на ТОВ «ЗОКР 1», ТОВ «ЗОКР 2», ТОВ «ЗОКР 3», ТОВ «ЗОКР 5» та ТОВ «ЗОКР Плюс». Між тим в акті перевірки безпідставно зазначено, що позивачем продані корпоративні права на ТОВ «ЗОКР» та ТОВ «Зорк Ін». Ці дві юридичні особи по сьогоднішній день перебувають у власності позивача і нікому не продані, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто продаж у 2020 році позивачем корпоративних прав на ТОВ «ЗОКР 1», ТОВ «ЗОКР 2», у 2021 році ТОВ «ЗОКР 3», ТОВ «ЗОКР ПЛЮС», ТОВ «ЗОКР 5» здійснено без отримання інвестиційного прибутку. Враховуючи зазначені положення ПКУ у позивача не виникало за результатами продажу корпоративних прав ТОВ «ЗОКР 1» код ЄДРПОУ 43822137, ТОВ «ЗОКР 2» код ЄДРПОУ 43862583, ТОВ «ЗОКР 3» код ЄДРПОУ 43966815, ТОВ «ЗОКР ПЛЮС» код ЄДРПОУ 44226985, ТОВ «ЗОКР 5» код ЄДРПОУ 44208065 ніякого інвестиційного прибутку, а також сплати військового збору. Окрім того, варто зауважити, що вищеописані створення юридичних осіб та продаж позивачем корпоративних прав мали своє відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відповідним скануванням до вказаного реєстру установчих документів, доступ до яких наявний в органах Державної податкової служби України.
06.06.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 5084,53 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
13.06.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.07.2025 суд ухвалив у задоволенні клопотання (вх. №ЕС/66782/25 від 01.07.2025) представника відповідача Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
20.06.2025 до суду (вх.№62722/25) від представника позивача надійшли додаткові докази у справі на підтвердження доводів адміністративного позову.
01.07.2025 до суду (вх.№ЕС/66782/25) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.09.2024 № 9192-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16.09.2024 №940/15-32-24-06, було направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 16.09.2024 року (№6502800369743). Отже, можна зробити висновок, що ГУ ДПС в Одеській області належним чином повідомило платника податків про перевірку. При цьому, позивач порушив приписи законодавства в частині надання документів на перевірку.
Підкреслює, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта усі вищевказані підприємства мали у власності відповідні земельні ділянки, як власники, а не як майно внесене до статутного фонду, (витяг додається) тому не може вважатися, як витрати понесені при набуття корпоративного права. Більше того, позивач зазначає грошову оцінку земельної ділянки, однак при цьому жодним чином не підтверджує оцінку даної землі у грошовій формі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Судом встановлені наступні факти та обставини.
Відповідно до копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.98-101), ОСОБА_1 з 22.03.2023 перебуває на постійному консульському обліку в ОАЕ.
В першу чергу, суд звертає увагу, що відповідно до висновку щодо застосування права Верховного Суду, який викладений в постанові 24.04.2023 в справі №560/2210/19, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов'язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу в ході перевірки або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб'єкта владних повноважень.
Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.
Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 1», код ЄДРПОУ 43822137.
Рішенням установчих зборів №1 від 16.09.2020 (а.с.44-45) ОСОБА_1 було засновано юридичну особу. Вказаним рішенням установчих зборів ОСОБА_1 прийняв рішення про встановлення розміру статутного капіталу товариства у розмірі 6955000 грн за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника.
Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 1» від 16.09.2020 (а.с.46-47) ОСОБА_1 передав земельні ділянки: 5110136900:26:020:0091 (вартість 6580071 грн), 5110136900:26:020:0103 (вартість 147395,08 грн), 5110136900:26:020:0106 (вартість 227533,92 грн), вартість яких загалом оцінено в 6 955 000 грн.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 здійснив продаж 100% часток товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 1» відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 17 вересня 2020 року гр. ОСОБА_2 за 6955000 грн (а.с.48-51).
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 2», код ЄДРПОУ 43862583.
Рішенням установчих зборів №1 від 09.10.2020 (а.с.52-53) ОСОБА_1 було засновано юридичну особу. Вказаним рішенням установчих зборів ОСОБА_1 прийняв рішення про встановлення розміру статутного капіталу товариства у розмірі 7000000 грн за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника.
Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 2» від 09.10.2020 (а.с.54-55) ОСОБА_1 передав земельну ділянку 5110136900:26:020:0086, вартість якої оцінено в 7000000 грн.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 здійснив продаж 100% часток товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 2» відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 16 листопада 2020 року гр. ОСОБА_2 за 7000000 грн (а.с.56-58).
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 3», код ЄДРПОУ 43966815:
Рішенням установчих зборів №1 від 26.01.2021 (а.с.59-61) ОСОБА_1 було засновано юридичну особу. Вказаним рішенням установчих зборів ОСОБА_1 прийняв рішення про встановлення розміру статутного капіталу товариства у розмірі 5040000 грн за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника.
Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 3» від 26.01.2021 (а.с.62-64) ОСОБА_1 передав земельні ділянки: 5110136900:26:020:0104 (вартість 3640000 грн), 5110136900:26:020:0085 (вартість 700000 грн), 5110136900:26:020:0090 (вартість 700000 грн), вартість яких загалом оцінено в 5 040 000 грн.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 здійснив продаж 100% часток товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 3» відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 02 лютого 2021 року гр. ОСОБА_2 за 5040000 грн (а.с.65-68).
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР ПЛЮС», код ЄДРПОУ 44226985.
Рішенням установчих зборів №1 від 29.03.2021 (а.с.69-70) ОСОБА_1 було засновано юридичну особу. Вказаним рішенням установчих зборів ОСОБА_1 прийняв рішення про встановлення розміру статутного капіталу товариства у розмірі 7700000 грн за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника.
Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР ПЛЮС» від 29.03.2021 (а.с.71-72) ОСОБА_1 передав земельні ділянки: 5110136900:26:020:0093 (вартість 700000 грн), 5110136900:26:020:0092 (вартість 7000000 грн), вартість яких загалом оцінено в 7700000 грн.
У березні 2021 року ОСОБА_1 здійснив продаж 100% часток товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР ПЛЮС» відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 30 березня 2021 року гр. ОСОБА_2 за 7700000 грн (а.с.73-76).
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 5», код ЄДРПОУ 44208065.
Рішенням учасника №1 від 30.03.2021 (а.с.77-78) ОСОБА_1 було засновано юридичну особу. Вказаним рішенням установчих зборів ОСОБА_1 прийняв рішення про встановлення розміру статутного капіталу товариства у розмірі 420 000 грн за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника.
Відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 5» від 30.03.2021 (а.с.79-80) ОСОБА_1 передав земельні ділянки: 5110136900:26:020:0106 (вартість 273000 грн), 5110136900:26:020:0103 (вартість 147000 грн), вартість яких загалом оцінено в 420 000 грн.
У березні 2021 року ОСОБА_1 здійснив продаж 20% часток товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР 5» відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частини частки у статутному капіталі) від 30.03.2021 гр. ОСОБА_2 за 84 000 грн (а.с.81-84).
Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.119-138), відповідно до якої вищенаведені земельні ділянки станом на 09.06.2025 належать на праві власності зазначеним юридичним особам (документи, подані для державної реєстрації - акти приймання - передачі майна).
Щодо операцій ОСОБА_1 з корпоративними правами товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР», код ЄДРПОУ 39364030 та товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКР ІН», код ЄДРПОУ 39382421, засновником (учасником) їх є позивач, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.87-97).
Як зазначає відповідач, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.09.2024 № 9192-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16.09.2024 №940/15-32-24-06, було направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 16.09.2024 року (№6502800369743).
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання податкового законодавства в частині декларування операцій з інвестиційними активами за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки від 07.11.2024 № 49563/15-32-24-06-15/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання податкового законодавства в частині декларування операцій з інвестиційними активами за період з 01.01.2020 по 31.12.2021» (далі - Акт перевірки) (а.с.11-24).
В Акті перевірки містяться висновки щодо порушення ОСОБА_1 п. 49.1, пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме не подано до контролюючого органу Податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2020 рік та 2021 рік;
пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 пп. 163.1.2 ст. 163, пп. 164.1.1 пп. 164.1.2 пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.9 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, пп. 170.2.1 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 занижено податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 5860210,50 грн в наслідок ненарахування та не сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб з сум отриманого інвестиційного прибутку;
пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 пп. 163.1.2 ст. 163, пп. 164.1.1 пп. 164.1.2 пп. 164.1.3 п. 164.1, пп. 164.2.9 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.1 пл. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, п. 179.7 ст. 179, пл. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 занижено військовий збір на загальну суму 488350,88 грн. внаслідок ненарахування та не сплати до бюджету військового збору з сум отриманого інвестиційного прибутку;
п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів; пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 встановлено ненадання до податкових органів на письмовий запит про надання інформації.
На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, Головним управління ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення - рішення:
№54496/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 7 100,00 грн (а.с.10), яким визначено податкове зобов'язання з адміністративних штрафів та санкцій;
№54494/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 5 860 210,50 грн (а.с.6-7), яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
№54495/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 488 350,88 грн (а.с.8-9), яким визначено податкове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Платником податку на доходи фізичних осіб, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента, відповідно до вимог п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, є:
163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За нормами абз. «в» пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Згідно з пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до пп. 170.2.6 п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України, включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Платники податку, за вимогами п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України, зокрема, зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Позивач обґрунтовує задекларовані витрати на придбання інвестиційного активу тим, що рішенням установчих зборів товариств прийняті рішення про встановлення розміру статутного капіталу за рахунок майнового внеску (вкладу) засновника, який було передано позивачем товариствам, а саме земельні ділянки, вартість яких визначена цими рішеннями та зазначена відповідно до актів приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства.
Разом з тим, контролюючий орган вважає, що позивачем документально не підтверджено понесення витрат у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.
Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
В першу чергу суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 по справі №200/6156/20-а зазначив, що суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Відповідно до вимог ст.143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з п.2 ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України, належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.
Вищенаведені норми Цивільного кодексу України кореспондують з нормами Закону України «Про господарські товариства».
Так, згідно з вимогами ст.16 вказаного Закону, рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, з вищенаведених норм закону вбачається, що рішення про збільшення розміру статутного капіталу приймається на загальних зборах, має бути зафіксовано в статуті та набуває чинності із дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ч.2 ст.115 Цивільного кодексу України, яка кореспондує із ст.13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено випадки проведення грошової оцінки земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:
- визначення розміру земельного податку;
- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;
- визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;
- визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
- розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
- відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:
- відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті;
- застави земельної ділянки відповідно до закону;
- визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;
- визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;
- визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;
- виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;
- відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;
- визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;
- рішення суду.
У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.
Суд зазначає, що ані нормативної, ані експертної оцінки земельних ділянок матеріали справи не містять, а надані позивачем висновки про вартість земельних ділянок не є такими оцінками.
Проте, суд приходить до висновку, що Законом України «Про оцінку земель» не передбачено обов'язкової нормативної чи експертної грошової оцінки земельних ділянок у разі внесення їх до статутного фонду господарського товариства, тому, за вимогами Цивільного кодексу України та Закону «Про господарські товариства», грошова оцінка внесених позивачем земельних ділянок повинна була бути здійснена за згодою учасників товариства.
Так, протоколами загальних зборів учасників товариств вказано, що на зборах щодо вирішення питання про збільшення статутного капіталу за рахунок передачі майна (земельних ділянок) учасники товариств затвердили оцінку майна, що вноситься до статутного капіталу, а саме вартість земельних ділянок.
При цьому, надані позивачем протоколи загальних зборів товариств та акти приймання-передачі майна до статутного капіталу стосовно внесення позивачем земельних ділянок не визначають вартість цих ділянок, а фіксують вартість, яка була затверджена учасниками товариств.
Крім того, підтвердженням передачі позивачем на баланс земельних ділянок є те, що після передачі позивачем на баланс вказаних земельних ділянок право власності на них було зареєстроване в установленому законом порядку, що підтверджується Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.119-138), відповідно до якої вищенаведені земельні ділянки станом на 09.06.2025 належать на праві власності зазначеним юридичним особам (документи, подані для державної реєстрації - акти приймання - передачі майна).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не було отримано інвестиційний прибуток від операції з продажу корпоративних прав в статутному капіталі, у зв'язку з чим відсутній об'єкт оподаткування, а відтак - донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування є необґрунтованим, у заявку з чим податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області №54494/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 та №54495/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 підлягають визнанню протиправними а скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №54496/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 7100,00 грн (а.с.10), яким визначено податкове зобов'язання з адміністративних штрафів та санкцій, суд виходить з такого.
У вказаному рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі порушення позивачем п.п.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.п.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до приписів п.п.73.3.1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов'язковим зазначенням таких фактів у запиті;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;
4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;
7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;
8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;
9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України)
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Однак, позивач не є фізичною особою-підприємцем, а тому вимоги ст. 42 Податкового кодексу України, якою визначено, що надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків вважається належним чином врученим останньому, не розповсюджуються на позивача, оскільки стосуються виключно платників податків в розумінні п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України.
На момент спірних правовідносин, позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а, відтак, у останнього не виникало обов'язку з повідомлення податкового органу про нову адресу фактичного проживання (у даному випадку за межами України).
Більше того, положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачають, що документи вважаються належним чином врученими не тільки якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а у разі коли такі документи особисто вручені платнику податків (його представнику).
Суд підкреслює, що аналогічні висновки мітяться і у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду, у т.ч. у постанові від 24.06.2025 у справі №420/6989/24 зазначено: «...з 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, а тому вимоги ст. 42 ПК України, якою визначено, що надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків вважається належним чином врученим останньому, не розповсюджуються на позивача, оскільки стосуються виключно платників податків в розумінні п.15.1 ст.15 ПК України...».
У постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №420/6989/24 викладено наступні висновки: «… положення пункту 42.2 статті 42 ПК України передбачають, що документи вважаються належним чином врученими не тільки якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а у разі коли такі документи особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 121.2 статті 121 Податкового кодексу України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Так, добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє її від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а, від 26.07.2022 у справі №640/3437/21.
Суд наголошує, що станом на дату спірних правовідносин, позивач не являвся фізичною особою-підприємцем, та в умовах воєнного стану, коли має місце масове переселення громадян в більш безпечні, на їх думку, місця проживання, Головне управління ДПС в Одеській області у спірних правовідносинах допустило формальний підхід до направлення документів.
Більш того, як наголошує відповідач, саме копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.09.2024 № 9192-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16.09.2024 №940/15-32-24-06, було направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 16.09.2024 року (№6502800369743 на адресу позивача.
При цьому, матеріали справи не містять ані запиту, ані доказів його направлення позивачу.
Слід зауважити, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В контексті встановлених обставин справи, які відповідачем не спростовані, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень на підставі належних, достовірних та достатніх доказів не довів наявність вини позивача, як необхідної складової податкового правопорушення, яке у даному випадку, на думку податкового органу, виразилося у неподанні позивачем інформації та документів на запит про надання інформації.
Відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що позивач удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених податковим законодавством, - щодо обов'язку подати контролюючому органу інформацію та документи на запит про надання інформації після отримання такого запиту протягом 15 робочих днів.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що, зважаючи на відсутність факту належним чином врученого запиту позивачу, у останнього не виникло обов'язку надавати інформацію на цей запит, а відтак й підстави для накладення штрафу згідно з пунктом 121.2 статті 121 Податкового кодексу України були відсутні.
З наведеного вище, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС в Одеській області №54496/15-32-24-06-20 від 13.12.2024 в сумі 7100,00 грн, яким визначено податкове зобов'язання з адміністративних штрафів та санкцій, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, слід стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 12032,00 грн, що підлягала сплаті та була сплачена за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54496/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54494/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №54495/15- 32-24-06-20 від 13.12.2024 Головного управління ДПС в Одеській області.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 12032,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА