Справа № 420/6054/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу грошове забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу грошове забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, визнання протиправної бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) провести перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.
Позов обґрунтований позивачем тим, що він вперше був звільнений з Лав ЗС України у 2020 році та мав вислугу років понад 25 років. З початком повномасштабного вторгнення, позивач був мобілізований до Лав ЗС України і протягом періоду з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року відповідач невірно нараховував та виплачував йому надбавку за вислугу років. Крім того, в цей же період відповідач невірно нараховував та виплачував грошове забезпечення позивача. Позивач вважає, що відповідач протиправно, починаючи з 05.03.2022 року, розраховував його грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.
З відзиву на позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а, що згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018 року. Щодо визначення розміру посадового окладу грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалось відповідно до Постанови КМУ № 704, текст постанови використовувався з оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради України zakon.rada.gov.ua. Відповідно до пункту 4 додатку 1 розпорядження Голови Верховної Ради України від 31 січня 2022 року № 21 Положення про офіційний веб-сайт та інші веб-ресурси Верховної Ради України «Публічна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті та інших веб-ресурсах Верховної Ради України, є офіційним джерелом інформації». Військова частина НОМЕР_1 використовувала офіційну інформацію на офіційному веб сайті в частині визначення посадового окладу в оспорюваний період, тож жодних правопорушень законодавства не встановлено, дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в частині визначення розміру посадового окладу були в повній відповідності до Постанови КМУ № 704 яка діяла на той час, і опублікована на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, тож звинувачення щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 повністю безпідставні. Також позивач плутає базовий державний соціальний стандарт (прожитковий мінімум для працездатних осіб) з розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовцям, тож його доводи з приводу значного звуження права позивача безпідставні.
З відзиву на позовну заяву Військової академії (м. Одеса) вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позову фізичної особи до Кабінету Міністрів України, треті особи: фізична особа, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов фізичної особи до Кабінету Міністрів України, треті особи: фізична особа, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року залишено без змін. Тобто лише з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра запроваджувала в якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати. Разом із тим, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та пункту 4 Постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ № 103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Тому, згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Окремо відповідач зазначив, що відповідно до абзацу 2 пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870 «Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» дія нормативного акт поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Зазначеного зроблено не було. А також відповідач звернув увагу суду на правову позицію викладену у постанови Верховного Суду України від 11.02.2021 року у справі № 200/3757/20-а, що згідно з постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 у період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м. Одеса).
Згідно довідки-розрахунку Військової академії (м. Одеса) від 17.02.2025 року №6/65/300 складу грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 (з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року) та перебування на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м. Одеса) вбачається, що у період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року розмір надбавки за вислугу років ОСОБА_1 складав 0%.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, відповідно до розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Згідно Витягу з наказу Командувача Військово-морських Збройних Сил України №239 від 01.09.2020 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. п. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вислуга років у ЗС календарна 25 років 01 місяць, пільгова - 25 років 03 місяці.
При цьому, у період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року розмір надбавки за вислугу років ОСОБА_1 складав 0%, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи те, що позивач у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року мав право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 50%, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року.
Враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 у період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м. Одеса) суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати, а Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині перерахунку грошового забезпечення суд зазначає наступне.
У період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій академії (м. Одеса).
Згідно Витягу з наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 16.12.2022 року №375 капітана 2 рангу ОСОБА_1 з 16 грудня 2022 року зараховано до списків особового складу академії, на всі види забезпечення та з 16.12.2022 року прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом начальника Військової академії (по стройовій частині) №48 від 15.02.2025 року полковника ОСОБА_1 військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період, старшого викладача кафедри забезпечення пальним та мастильними матеріалами факультету підготовки спеціалістів тилового забезпечення Військової академії (м. Одеса), звільненого з військової служби у запас наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 січня 2025 року №136 за п.п. «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити військову службу )) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав, з 15 лютого 2025 року виключений зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що у спірний період проходження служби позивач отримував грошове забезпечення, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становив 1762 гривні.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що у період з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року при звільненні він отримав грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати в період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року та отриманих при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразової грошової допомогу при звільненні з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до п. 2, 3 розділу І «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2018 року №623 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за №936/32388, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
При цьому, пунктом 4 постанови №704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Відповідно до пункту 3 змін що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103, у постанові Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України №704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі №240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 виникли правові підстави для перерахунку окладів з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Отже, в період проходження служби з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року та у період з 16.12.2022 року по 19.05.2023 року позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року (в період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року), на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а не як здійснював відповідач із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, проходження служби в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Згідно витягу із наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) №48 від 15.02.2025 року вбачається, що при звільненні з військової служби позивачу також виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року по 15.02.2025 року та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) провести перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 20.05.2023 року по 15.02.2025 року, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка набрала чинності 20.05.2023 року, внесено зміни до п.4 постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином в період з 20.05.2023 року по 15.02.2025 року грошове забезпечення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошова компенсація за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошова допомога на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразова грошова допомога при звільненні позивачу нараховувались та виплачувались у відповідності до діючого у вказаний період законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати, а Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року (в період з 01.03.2022 року по 15.12.2022 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а Військової академії (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, визнання протиправної бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 16.12.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року (в період з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року), встановленого законом на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.12.2022 року по 19.05.2023 року, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (в період з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року), встановленого законом на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року), на відповідні тарифні коефіцієнти, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Щодо зазначення відповідачами у відзивах на позовну заяву про пропущенням позивачем строку звернення до суду за період з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частин 1 та 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі №524/39/15-а, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та від 18.01.2024 року у справі №240/5105/23.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX (далі Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Таким чином, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений ст. 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та від 18.01.2024 року у справі №240/5105/23.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду з даним позовом обмежене тримісячним строком.
Так, згідно висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 по справі № 460/21394/23 судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби наказом від 15.02.2025 року №48, інформацію про виплачене грошове забезпечення він отримав у лютому 2025 року, а до суду звернувся 27.02.2025 року, у зв'язку із чим строк звернення до суду ним не пропущено.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової академії (м. Одеса) (вул. Фонтанська дорога, буд. 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) про визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку позивачу грошового забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу грошове забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) виплатити позивачу грошове забезпечення з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, визнання протиправної бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) провести перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 16.12.2022 року по 15.02.2025 року, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік; грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2022-2025 роки, як учаснику бойових дій; грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати, а Військову академію ( АДРЕСА_3 ) виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року у розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року (в період з 01.03.2022 року по 15.12.2022 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05.03.2022 року по 15.12.2022 року, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 16.12.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року (в період з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року), встановленого законом на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.12.2022 року по 19.05.2023 року, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (в період з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року), встановленого законом на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року), на відповідні тарифні коефіцієнти.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА