Справа № 420/32968/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хурси О. О.,
при секретарі Сидоренко Ю. С.,
представника позивача Тищенка Ю. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
До суду з позовом звернулась Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича від 03.09.2025 року у виконавчому провадженні № 78986413 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчого збору у розмірі 32000 грн та пункт 3 Постанови про відкриття виконавчого провадження № 78986413.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі № 420/3886/24 мають ознаки майнового спору.
Відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
03.09.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 78986413 на підставі виконавчого листа № 420/3886/24 від 14.02.2025, виданого Одеським окружним адміністративним судом.
Виконавчий лист видано на виконання рішення суду від 13.03.2024 по справі № 420/3886/24, яким зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 11.01.2019 по 31.12.2019 включно.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, старший державний виконавець 03.09.2025 виніс постанову про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32 000 грн.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Частиною шостою ст. 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6).
Відповідно до частин першої - третьої ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Доводи позивача фактично зводяться до того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року по справі № 420/3886/24 є майновим, а тому відповідач помилково визначив його, як немайновий, у зв'язку з чим відповідачем неправильно визначено розмір виконавчого збору.
Суд вважає зазначені доводи позивача безпідставними, оскільки ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 420/3886/24 не передбачає стягнення конкретної суми з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , а тому рішення суду не може вважатися майновим.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.
Також суд зазначає, що факт визнання військовою частиною суми боргу, не свідчить на користь висновків про те, що рішення є рішенням майнового характеру, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала стягненню, не була визначена у виконавчому документі.
Схожих висновків дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/18625/25.
Верховний Суд, у постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відніс вказане рішення до немайнових та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 78986413 від 03.09.2025 стягнув виконавчий збір у розмірі 32000 грн з боржника за примусове виконання рішення немайнового характеру.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що постанова № 78986413 від 03.09.2025 про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 78986413 винесені правомірно, а у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно з частинами першою та другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 72 - 74, 77, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 26.11.2025.
Суддя Олександр ХУРСА
.