Справа № 420/23045/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивачка звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2025 року без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що її малолітня дитина отримує пенсію у разі втрати годувальника та, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно обмежено виплату нарахованої пенсії, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 і застосовуючи понижуючі коефіцієнти до встановленого розміру підсумку пенсії. Позивачка, наголосивши на тому, що відповідач протиправно застосував Постанову № 1 при перерахунку пенсії, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
У відзиві Головне управління зазначило, що Уряд 03 січня 2025 року ухвалив постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану, якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Відповідач, посилаючись на приписи вказаної постанови вказав, що зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб та відповідно передбачені ст.46 Закону № 4059-ІХ обмеження застосовані до позивача правомірно.
У відповіді на відзив позивачка не погодилась з доводами викладеними у відзиві та просила задовольнити позовні вимоги.
05.08.2025 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.
08.08.2025 року від позивачки надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 320/2229/25, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
05.08.2025 року від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи.
08.08.2025 року від позивачки надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи.
Положеннями частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Зважаючи на характер матеріально-правового спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення суду у даній справі не може вплинути на його права чи обов'язки.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд установив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 06.07.2015 року у справі №492/937/15-а, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), (законний представник дитини - ОСОБА_1 ) пенсію по втраті годувальника, починаючи з 01.04.2015 р., на підставі та у розмірах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу», виходячи із заробітної плати померлого судді ОСОБА_3 , з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 07.07.2010 р. №2453-VI зі змінами та доповненнями).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року постанову Арцизького районного суду Одеської області від 06 липня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, починаючи з 22 жовтня 2014 року, на підставі та у розмірах, визначених ст. 37 Закону №3723-XII, виходячи із заробітної плати померлого судді ОСОБА_3 , з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 25.02.2020 року у справі №492/937/15-а, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 12 березня 2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату №5-3153/18 від 02 листопада 2018 року, яка була видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою за №1521 від 12 березня 2019 року без обмеження її максимального розміру; здійснити з 07 червня 2019 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення заробітної плати суддів відповідно до довідки про заробітну плату №5-1630/19 від 07 червня 2019 року, яка була видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та надана разом з заявою за №3090 від 07 червня 2019 року без обмеження її максимального розміру.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі №420/16659/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1533 вiд 02 березня 2021 року про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.03.2021 року, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату №5-889/21 вiд 22.02.2021 року, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року залишено без змін.
02.08.2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 подана заява про виконання рішення у справі №420/16659/21.
Рішенням Одеського ОАС від 29.11.2023 року у справі № 420/26789/23, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні з 01.03.2021 року перерахунку ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату №5-889/21 від 22.02.2021, яка була видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2021 року перерахунок ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, з урахуванням підвищення заробітної плати суддів, відповідно до довідки про заробітну плату №5-889/21 від 22.02.2021, яка була видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області, без обмеження її максимального розміру.
З 01.01.2025 виплата пенсії, із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану та з обмеженням максимальним розміром.
Позивачка вважає такі дії протиправними, тому звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи цей спір суд керувався наступними приписами законодавства.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо пов'язана з правом на пенсію саме померлої особи, що мала на утриманні інших непрацездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07.07.2010 судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Так, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначені умови призначення пенсій або щомісячного до грошового утримання судді у відставці. Призначення та перерахунок пенсій у зв'язку з втратою годувальника вищезазначеним законом не передбачено.
Разом з тим, пунктом 10 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, яким було змінено назву статті 37 Закону України "Про державну службу" на нову назву "Пенсійне забезпечення державних службовців".
Відповідно до змісту частини 10 статті 37 Закону №3723-XII право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII) за винятком статті 37 Закону України №3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII та Закону №2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
З 08.06.2016 у зв'язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI .
Відповідно до абзацу 2 частини 1 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 зазначено, що під час розгляду справи до статті 141 Закону №2453 Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII було внесено зміни, а саме: в абзаці першому частини першої, частині другій слова "на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" виключено; в абзацах другому, четвертому частини п'ятої слова "Про державну службу" виключено. Конституційний Суд України вважав, що внесення вказаних змін не впливає на суть оспорюваних положень.
Предметом розгляду Конституційного Суду України на відповідність Конституції України (конституційність) були положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону №2453 щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, встановлення максимального розміру такого утримання, припинення його виплати суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та скасування права судді на перерахунок призначеного раніше довічного грошового утримання судді, а також положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213, за якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону №2453.
Конституційний Суд України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) ухвалив рішення 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016), яким вирішив:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII;
абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII;
пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
2. Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII та положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Серед іншого, у мотивувальній частині рішення Конституційним Судом України зазначено, що відповідно до першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону № 2453 в редакціях Закону №213, Закону №911 максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Здійснюючи аналіз вказаних положень на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходить з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.
Конституційний Суд України вважає, що положення першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону № 2453 в редакціях Закону №213, Закону №911 щодо встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Також у мотивувальній частині рішення вказано, що Конституційний Суд України вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна Рада України прийняла Закон №213, Закон №911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України зауважує, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови КМУ «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 3 січня 2025 р. № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» і Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону України «Про державну службу», що суперечить вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки обмеження як до довічного грошового утримання судді так і похідної від нього пенсії у разі втрати годувальника не можуть бути застосовані.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. При цьому суд враховує, що ставка судового збору за подання позову немайнового характеру через електронний суд становить 968,96 грн (1211,20*0,8). Тому суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судові витрати у розмірі 968,96 грн. Решта суми судового збору, як надмірно сплачена позивачкою, може бути повернута за відповідною заявою позивачки.
Керуючись стст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 року пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов