Справа № 420/16210/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови мені, ОСОБА_1 , в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду моєї роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі період моєї роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки та здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з 20.03.2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що з 20.03.2025 року його переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсію було обчислено як працюючій особі при страховому стажі 64 роки 4 місяці та її розмір на даний час становить 16094 грн. 03 коп. По теперішній час він працює на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення в Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного Університету (ОНМедУ). У листі-відповіді № 13259-12704/Д-02/8-1500/25 від 08.05.2025 відповідач зазначив, що проводити обчислення стажу за період роботи з 01.01.2021 по 28.02.2025 на посаді лікаря анестезіолога в подвійному розмірі немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Позивач зазначає, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії, а тому вважає, що робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях, і за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до страхового стажу у подвійному розмірі.
Окрім того, позивач зауважує, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу для призначення пенсії, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - є чинною на теперішній час.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». За заявою від 20.03.2025 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 64 роки 4 місяці (враховано по 28.02.2025). Отже, проводити обчислення стажу за період роботи з 01.01.2021 по 28.02.2025 на посаді лікарі анестезіолога в подвійному розмірі немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Відповідач вважає, що розмір пенсії позивача відповідає вимогам чинного законодавства та набутому страховому стажу і отриманій середньомісячній заробітній платі. Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача - відсутні.
Також відповідач зауважує, що пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 20.03.2025 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за №19 з 01.03.2006 року він був зарахований на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 2.
Згідно записів за № 20 та № 21 з 01.06.2007 року у зв'язку з реорганізацією Міської клінічної лікарні № 2 позивач був прийнятий за переводом на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення Комунальної установи “Міська клінічна лікарня № 9 імені О.І. Мінакова».
Також, згідно запису трудової книжки №24 від 15.12.2014 Комунальна установа “Міська клінічна лікарня № 9 імені О.І. Мінакова» з 15.12.2014 реорганізована шляхом приєднання до Одеського національного медичного університету.
На підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.12.2014 року № 941, наказу Одеського національного медичного університету № 586-о від 15.12.2014 року Комунальна Установа “Міська клінічна лікарня № 9 ім. професора О.І. Мінакова» з 15 грудня 2014 року реорганізована шляхом приєднання до Державного закладу “Одеський національний медичний Університет» в Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету.
27.04.2025 року Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою у якій просив зарахувати до його страхового стажу в подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря анестезіолога з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки.
Листом №13259-12704/Д-02/8-1500/25 від 08.05.2025 Головне управілння ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За заявою від 20.03.2025 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 64 роки 4 місяці (враховано по 28.02.2025), пенсії по інвалідності на пенсію за віком, середньомісячній заробітній платі 24219,33 грн, визначеній за періоди з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 28.02.2025 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 20.03.2025 становить 16094,03 грн, де: розмір пенсії за віком 15581,02 грн; доплата за 29 років понаднормативного стажу 513,01 грн. Отже, проводити обчислення стажу за період роботи з 01.01.2021 по 28.02.2025 на посаді лікаря анестезіолога в подвійному розмірі немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст.24 Закону.
Не погодившись із відмовою відповідача зарахувати до страхового стажу період його роботи з 01.01.2025 по 28.02.2025 року в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:
- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п.3 ст. 40 Закону України № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У силу п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.06.2007 року працював на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення Комунальної установи “Міська клінічна лікарня № 9 імені О.І. Мінакова», яка в наступному була реорганізована шляхом приєднання до Одеського національного медичного університету в Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету. На вказаній посаді позивач працює і досі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» було проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.
Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Так, згідно з роз'ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002р. №10.02.11/450 та від 21.06.2002р. №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що до стажу роботи у подвійному розмірі за положеннями ст.60 Закону №1788-ХІІ зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постановах від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17, від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17 та від 04.12.2019р. у справі №689/872/17.
Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем фактично не заперечується наявність у позивача стажу роботи за спірний період на посаді лікаря-анестезіолога, що відноситься до посад, робота на яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ, втім заперечує щодо подвійного зарахування даного стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004р. Закону №1058-IV, який не містить положень аналогічних ст.60 Закону №1788-ХІІ.
З цього приводу суд зазначає, що абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону №1788-XII та жодним чином не зупиняє дію її приписів.
З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене ст.60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004р.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2018 у справі №310/385/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17.
Відтак, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.60 Закону №1788-ХІІ, а відмова Головного управління ПФУ в Одеській області в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи позивача у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 не може вважати правомірною.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки.
Щодо дати з якої слід здійснити перерахунок пенсії суд зазначає таке.
Як зазначає відповідач та вбачається із рішення про перерахунок пенсії від 28.03.2025 №155250010194 з 20.03.2025 позивача переведено на інший вид пенсії - за віком, та при такому переведенні період роботи з 01.01.2021 по 28.02.2025 був зарахований до страхового стажу в одинарному розмірі.
Враховуючи вказане, суд вважає, що з метою захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зарахованого в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2021 по 28.02.2025, - з 20.03.2025, тобто з моменту переведення позивача на інший вид пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду з 01.01.2021 по 28.02.2025 суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються вище викладеним.
Щодо посилань відповідача на дискреційність його повноважень в питаннях призначення та перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
У справі що розглядається суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 є протиправними та вказаний період підлягає зарахуванню у подвійному розмірі. У зв'язку із цим, пенсія позивача підлягає перерахунку.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки та здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з 20.03.2025.
Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у Багатопрофільному медичному центрі Одеського національного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.01.2021 по 28.02.2025 роки та здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з 20.03.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 968,96 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА