Справа № 420/29611/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складу головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 29.08.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати повторне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №420/36410/24 №154950005475 від 04.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним, з зобов'язанням Головного Управління ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 13.11.2024 він отримав Рішення ГУ ПФУ в Житомирській області за о/р № НОМЕР_1 від 13.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №420/36410/24 визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 154950005475 від 13.11.2024 року та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 року щодо нарахування та виплати грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 14.08.2025 позивач отримав рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 №420/36410/24 №154950005457 від 08.04.2025, яким відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування». У вказаному рішенні зазначили, що до спеціального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 24.04.1983 р. по 23.04.1985, оскільки у військовому квитку від 17.12.1992 НОМЕР_2 та в довідці від 02.07.2024 р. № 2/158, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація про те, в якому саме закладі охорони здоров'я ЗСУ проходив службу заявник, сама військова части не відноситься до переліку закладів охорони здоров'я в системі МОУ, затвердженого Наказом МОУ від 23.03.2017 р. №168. До того ж, інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці)з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку (з 27.07.1983).
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Житомирській області протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 03.06.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ).
31.10.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив (вх. №ЕС/115023/25), в якому заявник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві представник покликається, що виконання Рішення №420/36410/24, та враховуючи дані трудової книжки серія НОМЕР_4 від 14.03.1983 і доданих до звернення № 407 від 10.06.2024 довідки № 013/1536 від 10.06.2024, видана ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», довідок №20.1/810 від 03.06.2024 та № 20.1/824 від 06.06.2024, виданих Подільським районним відокремленим підрозділом ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ», архівної довідки №03-15/492 від 03.06.2024, видана трудовим архівом Окнянської селищної ради, довідки №541 від 22.05.2024 видану КНП «Окнянська багатопрофільна лікарня» Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, станом на 20.05.2024 стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік 07 місяців 03 дні.
До періоду стажу, який дає право на призначення грошової допомоги Позивачу зараховано наступні періоди:
- 14.03.1983-23.04.1983 - фельдшер в Красноокнянській районній лікарні;
- 24.05.1985-27.08.1985 - завідуючий ФАП Красноокнянської районної лікарні;
- 01.08.1991-29.12.2012 - завідувач епідеміологічним відділом, з 05.12.1994 головний санітарний лікар Красноокнянської рай санепідемстанції;
- 02.01.2013-31.07.2021 - завідувач лікар-епідеміолог Фрунзівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» (згідно трудової книжки назва змінювалась);
- 01.08.2021-15.11.2021 - лікар епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Подільського РВ ПДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ»;
- 09.08.2023-20.05.2024 - лікар епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Подільського РВ П ДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ».
Водночас до спеціального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, оскільки у військовому квитку від 17.12.1992 НОМЕР_2 та в довідці від 02.07.2024 № 2/158, що видана ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня інформація про те, в якому саме закладі охорони здоров'я Збройних сил проходив службу ОСОБА_1 , сама військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168. До того ж, інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку (з 27.07.1983). З урахуванням вищезазначеного, Позивач на дату досягнення пенсійного віку не мав права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки станом на день призначення пенсії він не мав необхідних 35 років стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 06.11.2024 звернулась із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами у справі.
При дослідженні копії трудової книжки НОМЕР_5 , судом встановлено наступні записи:
- запис №1 з 14.03.1983 зарахована на посаду фельдшера; (наказ №28 від 09.03.1983);
- запис №2 з 23.04.1983 звільнена з займаної посади у зв'язку з призовом до радянської армії ; (наказ №24);
- запис №3, 4 з 24.03.1985 по 27.08.1985 завідуючий ФАП Красноокнянської районій лікарні; (наказ №71 від 24.05.1985 - наказ № 122 від 27.08.1985);
- запис №5, 6 з 23.08.1985 по 27.06.1991 зарахована на І курс санітарно-гігієнічного факультету; (наказ ст. №765 від 23.08.1985 - ст. №937 від 26.06.1991);
- запис №7, 8 з 01.08.1991 по 05.12.1994 прийнята на посаду завідувач епідеміологічним відділом;
- запис №9 з 10.01.1995 призначена на посаду головного державного лікаря санітара Красноокнянського району; (наказ №1/1 від 03.01.1995);
- запис №10 (без дати) головний державний санітарний лікар Красноокнянського району Одеської області; (наказ МОЗ України №4004-ХІІ від 24.02.1994 ОБЛСЕС №362 від 10.09.2008);
- запис №11 з 29.12.2012 звільнений за власним бажанням у зв'язку з переведенням; (наказ №262-ОС від 28.12.2012);
- запис №12-18 з 02.01.2013 по 31.07.2021 завідувач лікар епідеміолог Фрунзівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемблужби України» (наказ №2-асМР від 02.01.2013 - наказ №32-П-ОС/МР від 30.07.2021);
- запис №19-20 з 01.08.2021 - 15.11.2021 прийнята на посаду лікаря епідеміолога відділу епід. нагляду та профілактики Інфекційних хвороб Подільського РВ ПДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ»; (наказ №35-К від 27.07.2021- наказ №28-К від 15.11.2021);
- запис № 21-22 з 01.12.2021 по 24.01.2022 лікар епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Подільського РВ ПДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ»; (наказ №37-к від 26.11.2021- наказ №12-к від 25.01.2022);
- запис №23 з 09.08.2023 лікар епідеміолог відділу епідеміологічного у зв'язку із звільненням у запас. (наказ №83 від 08.08.2023);
Згідно довідки ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» №013/1457 від 31.05.2024, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді:
- на посаді завідувач - лікар-епідеміолог Фрунзівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень. ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 02.01.2013 по 01.09.2016;
- на посаді завідувача відділу відокремленого підрозділу «Фрунзівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України» з 11.08.2016 по 14.01.2019;
- на посаді завідувача відділу відокремленого підрозділу «Захарівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України» з 15.01.2019 по 31.07.2021.
Займані посади передбачена Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) та надають право на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 пункту «е» «Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах:
з 27.04.1983 по 23.04.1985 - строова на посаді медичного працівника (санінструктор);
з 14.01.2022. по 01.08.2023 - за контрактом на посаді начальника медичної служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №420/36410/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 щодо нарахування та виплати грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 залишено без змін.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №420/36410/24 Головний управління ПФУ в Житомирській області прийнято рішення №154950005475 від 04.08.2025 за результатами розгляду вирішено ОСОБА_1 відмовити в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування».
У вказаному рішенні зазначено, що до спеціального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, оскільки у військовому квитку від 17.12.1992 НОМЕР_2 та в довідці від 02.07.2024 № 2/158, що видана ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня інформація про те, в якому саме закладі охорони здоров'я Збройних сил проходив службу заявник, сама військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168. До того ж, інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку (з 27.07.1983).
Отже, ОСОБА_1 на дату досягнення пенсійного віку, не має необхідного стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 доповнено розділ XV Закону №1058-ІV пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - »ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.
Відповідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (№1788-ХІІ), що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Згідно з пунктом 4 Порядку №1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - »ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пункт 5 Порядку №1191 визначає, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - »ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
При цьому, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у закладах охорони здоров'я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 264/6871/16-а.
Поряд із цим суд зауважує, що спірним у цій справі питанням є неврахування періоду військової служби до спеціального страхового стажу позивача.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду військової служби, відповідач виходив із того, що за період з 19.05.1983 по 17.05.1985 відсутні підтвердження того, що позивач проходив службу саме у закладі охорони здоров'я, сама військова частина військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров'я.
Суд не погоджується з такими доводами ГУ ПФУ в Житомирській області та вказує наступне.
Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства», яка діяла на час проходження позивачем військової служби у рядах Радянської Армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Підпунктом «г» пункту 1 Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.
Згідно Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року № 871, медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею), медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України) віднесені до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.
Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в Збройних Силах до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №738/1246/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі №672/885/17, від 11 грудня 2018 року у справі №701/1231/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі №520/7935/17, від 25 квітня 2019 року у справі №607/12395/16-а, від 29.11.2019 у справі №414/53/17, від 21.01.2021 року у справі №310/8663/18.
З копії трудової книжки НОМЕР_5 вбачається, що позивача було призначено на посаду фельдшера в Красноокнянській районній лікарні.
Наказом №24 від 14.04.1983 позивача було звільнено з цієї посади у зв'язку з призовом на військову службу.
Отже, на час призову на військову службу, зокрема, у період з 14.03.1983 по 23.04.1983 позивач працював на посаді, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 позивач був призваний на строкову військову службу та проходив службу у період з 27.04.1983 по 23.04.1985, зокрема, на посадах санінструктора, що також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №2-158 від 02.07.2024, про проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних силах, зокрема з 27.04.1983 по 23.04.1985 строкова на посаді медичного працівника (санінструктора).
Після військової служби (24.05.1985) позивач був знову працевлаштований на посаду завідувача ФАП Красноокнянської районної лікарні.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивач на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах працівника охорони здоров'я, зокрема, на посаді санінструктора період проходження військової служби в армії позивача 27.04.1983 по 23.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому мав право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії позивачу.
Щодо тверджень відповідача, що інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку ( з 27.07.1983), суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того при дослідження наданого військового квитка НОМЕР_2 у гр. 10 проходження служби у Збройних Силах Союзу ССР з 27.04.1984 по 23.04.1985 роки. Та узгоджується з періодами зазначеними у трудовій книжці та довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 №2-158 від 02.07.2024.
Відтак, відповідачем не враховано, що не всі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту перебування особи на службі, а не правильність записів у військовому квитку.
Крім того, обов'язок належного оформлення такого документу покладається не на позивача, а на уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Стосовно способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Житомирській області, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим, отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025 підлягає скасуванню.
Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025 про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №273378019 від 22.08.2025.
Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025 про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА