Справа № 420/31151/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000098/2 від 19.03.2025 року, прийняте Одеською митницею.
Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000098/2 від 19.03.2025 року, прийняте Одеською митницею та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав позивач, з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. Як вказав позивач, у поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими і за таких умов оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягають скасуванню.
18.02.2025 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства. Так, відповідач вказав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 25UA500020002036U6 від 18.03.2025 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (продавець) та ТОВ “СТІЛЛІ» укладено контракт №1, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту.
Згідно умов п.3.1 контракту №1 умови поставки -CPT.
Відповідно до п.5.1 контракту №1 товар має бути упакований відповідно до вимог кожного виду товару.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію (МД) №25UA500020002036U6 від 18.03.2025 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020002036U6 від 18.03.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000098/2 від 19.03.2025 року.
Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:
1.п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2. Відповідно до п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні; відповідно до п.3.3 Контракту замовлення вважається прийнятим за умови виставлення продавцем попереднього інвойсу, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо визначеного умовами Контракту документу;
3. у договорі транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 у п.4.3 вказано що вартість транспортно-експедиторських послуг визначається в Заявках, актах виконаних робіт, рахунках-фактурах. У п.4.8.вказано що - Прийом і здача робіт здійснюється на підставі Акта виконаних робіт, який направляється клієнту разом з рахунком (пп.4.2 - 4.5). Рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг, наданий до митного оформлення, датовано 04.02 2025 року, але Акт виконаних робіт під МД відсутній. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про розмір тарифної ставки за перевезення за одиницю виміру (вагу) товару. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
4. У графі 1 «Exporter» сертифікату про походження товару від 04.03.2025 №25C700001262/00402 вказано в якості експортера SHENZHEN XUJIA CUSTOMS DECLARATION CO., LTD., що відрізняється від зазначеного у поданій митній декларації, інвойсі та інших товаро-супровідних документах (RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD CHINA).
5. Рахунок-фактура датований 20.12.2024, проте в коносаменті від 03.02.2025 № BW25010852D зазначено, що товар в контейнері завантажено на судно 03.02.2025. Такий значний проміжок (понад 2 місяці) часу є нехарактерним для зовнішньоекономічної діяльності і може свідчити про ймовірні додаткові домовленості щодо купівлі-продажу товарів.
Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.
Разом з тим, як встановлено судом, 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (продавець) та ТОВ “СТІЛЛІ» укладено контракт №1, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту.
Згідно умов п.3.1 контракту №1 умови поставки -CPT.
Відповідно до п.5.1 контракту №1 товар має бути упакований відповідно до вимог кожного виду товару.
Поряд з цим, суд зазначає, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і наявність підстав для включення цих витрат до митної вартості.
На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Верховним Суд у постанові від 02.07.2019 справа №160/8573/18 у даному контексті зазначено таке: “Щодо доводів відповідача, що позивачем не підтверджено документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Умовами Контракту №2737-HD/CN (пункт 2.2 Контракту) визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.».
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачем до митного органу в підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано рахунок на оплату №596 від 04.03.2025 від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
При цьому, станом на день подання документів для митного оформлення товарів, рахунок експедитора не було сплачено, а тому декларант не міг надати платіжний документ в підтвердження фактичної оплати транспортних послуг, що не враховано митним органом.
Враховуючи викладене, те, що вказана довідка містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця, а Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, суд приходить до висновку, що надана декларантом довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру витрат на перевезення.
Щодо сертифікату про походження товарів та суперечностей його змісту іншим документам, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, сертифікат походження товарів не відносить до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість. Разом з тим, сертифікат видано уповноваженим органом та позивач не несе відповідальності за відповідність його заповнення.
Разом з тим, щодо посилання митного органу на те, що рахунок-фактура датована 20.12.2024, проте в коносаменті від 03.02.2025 № BW25010852D зазначено, що товар в контейнері завантажено на судно 03.02.2025 і такий значний проміжок (понад 2 місяці) часу є нехарактерним для зовнішньоекономічної діяльності і може свідчити про ймовірні додаткові домовленості щодо купівлі-продажу товарів, суд зазначає, що вказане не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.
Також, суд не приймає до уваги посилання митного органу на те, що п.3.2. контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні, з огляду на те, що діючим законодавством України не передбачено обов'язкове документальне оформлення замовлення чи пропозиції.
Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.
Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).
В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000098/2 від 19.03.2025 року.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7733,03 грн., з урахуванням ціни позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000098/2 від 19.03.2025 року, прийняте Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" (код ЄДРПОУ 44601800, м.Одеса, вул. Грецька пл. 1, оф. 201-Б) судовий збір у розмірі 7733,03 грн(сім тисяч сімсот тридцять три гривні три копійки).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра